Вдовенко О.С.

Науковий керівник : Підвальна О.Г.

Вінницький національний аграрний університет

МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В сучасних умовах господарювання підприємницьких структур проблема управління набуває особливого значення.

Менеджмент – це уміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Досягнення цілей управління здійснюється шляхом підготовки і реалізації сукупності управлінських впливів. Основною формою такого впливу є управлінське рішення. В процесі управління його суб’єкти вирішують самі різноманітні проблеми – організаційного, економічного, технічного, соціально-психологічного, правового характеру. Це розмаїття також є важливою особливістю управлінської праці [1].

Менеджмент підприємницької діяльності – це управління перш за все персоналом і відносинами між ними.

Ефективність функціонування будь-якої підприємницької структури вирішальною мірою залежить від особистих, ділових якостей, кваліфікаційного рівня персоналу. Сучасні умови господарювання змушують по-новому дивитись на функції управління в підприємницьких структурах, на роль, місце, і саме головне – професійні здібності керівників-менеджерів. Адже в сучасних підприємницьких структурах менеджер є центральною фігурою.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємцю необхідно мати капітал, спеціальну освіту, масштабне мислення, високий рівень загальної і управлінської культури. Однак, це необхідні, але не достатні умови для успішного здійснення підприємницької діяльності. В нових умовах господарювання підприємці вирішують різноманітні завдання, які диктуються специфічними умовами ринкового середовища. Процес управління в підприємницьких структурах вимагає від них правильного розуміння виробничих процесів, швидкої орієнтації до змін в ринковому середовищі і прийнятті нестандартних рішень.

Для вирішення поставлених завдань підприємець, користуючись владою, безпосередньо впливає на управлінський персонал, а через нього – на результати функціонування підприємницької структури. Лише вмілий підприємець може чітко визначати завдання колективу, здатний задіяти внутрішні стимули до самостійних дій, передбачити можливі складнощі, вміє попередити невдачі і знайти правильні рішення. Здатність вирішувати важливі складні проблеми розглядається, як показник таланту підприємця. Тому підприємець-менеджер-власник повинен мати певний “багаж” знань, володіти ними і вміти застосовувати в процесі підприємницької діяльності.

Серед основних завдань, які виконують підприємці, слід визначити найбільш важливі і необхідні для успіху виробничо-господарської діяльності. Зокрема, до основних функцій підприємця-менеджера-власника відноситься розгляд і затвердження виробничих планів всього підприємства та підрозділів, бізнес-планів, розробка і впровадження прогресивних технологій у виробництво, а для цього необхідно знати технологію виробництва, напрямки і проблеми розвитку агропромислового комплексу, щоб вміти передбачити резерви ефективного розвитку свого підприємства на перспективу.

Важливим в підприємницькій діяльності є вміння проводити ділові операції, пов’язані зі збутом, закупівлею, матеріально-технічним постачанням. До функцій підприємців входить розгляд і затвердження цін на продукцію, складання договорів (господарських, трудових та кредитних) та забезпечення їх виконання. Організація ефективної діяльності по збуту виробленої продукції вимагає знань маркетингу, тому, враховуючи конкурентне середовище, необхідно підприємцеві також володіти методикою організації рекламної діяльності.

Сучасний підприємець-керівник-менеджер повинен володіти комп’ю-
терною технікою, знати не тільки національну, але й міжнародну практику менеджменту, іноземну мову. Тобто, на керівних посадах повинні бути особистості здатні до саморозвитку і адаптації до змін умов господарювання.

Для здійснення контролю за веденням обліку, звітності, технологічної документації керівникові необхідно знати економіку підприємств, фінанси підприємств, бухгалтерський облік. Знання економічного аналізу дає можливість аналізувати організаційну систему і робити відповідні висновки. Контроль за виконанням норм трудового та господарського права, взаємодія з контролюючими та правоохоронними органами потребує від підприємця-менеджера-власника володіння основними положеннями податкового законодавства, трудового і цивільного права.

Одним із найважливіших функцій підприємця є здійснення кадрової політики. Тому вміти підбирати і розставляти кадри, створювати сприятливий психологічний мікроклімат, забезпечувати впровадження ефективних методів стимулювання праці найманих працівників – найголовніше завдання керівника в сприянні ефективності виробництва.

Слід звернути увагу на такий важливий фактор, як культура (етика) підприємництва, який в ринкових умовах має значний вплив на процес управління. Проблема заключається в тому, що тривалий час існувала тенденція низького рівня загальної культури, відсутності управлінських традицій, низького рівня культури окремих керівників і перехід до ринку висвітлив професійну і моральну неготовність значної частини керівництва працювати сьогодні.

Також найважливішою характеристикою підприємницької структури є її взаємозв’язок із зовнішнім середовищем, яке включає економічні умови, споживачів, законодавство, наявність конкурентів, систему цінностей у суспільстві, громадську думку, техніку технологію і інші фактори, що чинять вплив на все, що відбувається всередині підприємницької структури.

Сьогодні в зв’язку з посиленням конкуренції, а також різким прискоренням процесів змін в оточуючому середовищі підприємницькі структури все в більшій мірі змушені приділяти увагу питанням взаємодії з оточенням, все в більшій мірі розвивати здібності адаптації до змін зовнішнього середовища.

Ключову роль у виробленні та проведенні політики взаємодії підприємницької структури з оточенням відіграє менеджмент. Питання довгострокової стратегії взаємодії її із середовищем постають головне місце у побудові всіх процесів управління. Отже, менеджмент вже не займається тільки внутрішніми питаннями підприємства. Сьогодні в більшій мірі його погляд спрямовується за межі підприємства, намагається будувати ефективну взаємодію його з оточенням не тільки шляхом впливу на процеси, які відбуваються всередині підприємства, але й шляхом впливу на оточуюче середовище.

Загальне зовнішнє оточення формується під впливом політичних, правових, соціально-культурних, економічних, технологічних, національних, та міжнародних процесів.

Управляючи процесами взаємодії підприємницької структури з навколишнім середовищем, менеджмент стикається з рядом серйозних проблем, що породжуються невизначеністю у стані навколишнього середовища.

Оскільки від керівництва залежить виживання підприємства в ринкових умовах, керівник-менеджер повинен вміти виявляти істотні факти в оточенні, які впливають на його підприємство, повинен запропонувати слушні способи реагування на зовнішні впливи.

Щоб вижити та зберегти ефективність, підприємницькі структури змушені пристосовуватись до свого середовища, щоб у світі швидких змін, де виживають лише пристосовані не опинитись серед числа зниклих.

У внутрішньо організаційному житті управління виграє роль координаційного початку, який формує та приводить у рух ресурси підприємницької структури для досягнення нею своїх цілей. Менеджмент формує та змінює, коли це необхідно, внутрішнє середовище організації, яке представляє собою органічне поєднання таких складових, як структура, кадри, організаційна культура, та здійснює управління функціональними процесами, що проходять в організації.

Організаційна культура, яка здійснює сильний вплив на внутрішнє середовище може відігравати велику роль у мобілізації всіх ресурсів підпримства на досягнення її цілей. Але й також може являтися потужним гальмом на шляху досягнення цілей, в особливості якщо для цього знадобиться проведення змін. Тому менеджмент приділяє велику увагу рішенню питань формування, підтримки та розвитку організаційної культури.

В зв’язку з цим однією з найважливіших задач, що стають перед менеджментом, є зниження невизначеності положення підприємницької структури в оточенні. Це досягається шляхом розвитку її адаптованості до зовнішнього середовища та встановленням широких зв’язків з оточенням, які дозволяють підприємству органічно вписуватися в навколишнє середовище.

Список використаної літератури

1. Яшина Н.В. Необходимость и сущность управления // Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология. – 2010.- №8.- С. 13-23.

2. Румянцева З.П. Менеджмент организации. М. - 1995. – С. 420