Экономические науки/ 7.Учет и аудит

Травіна О.О.

Східноукраїнський національний університет ім..В.Даля

Облікова політика у глобальному середовищі

Перехід України на ринкові умови господарювання, її інтеграція у світову економіки розширило межі діяльності підприємств. Співпраця з іноземними партнерами дозволяє вітчизняним підприємствам використовувати різноманітні ресурси, існують альтернативи використання капіталу, виробничих ресурсів та методів їх оцінки. Тому все більшу роль у загальному механізмі управління господарською діяльністю підприємства займає уміло сформована облікова політика. Вона визначає всю сукупність принципів, методів та процедур, які використовуються підприємством для складання фінансової звітності, сприяє посиленню обліково-аналітичних функцій в управлінні підприємством, дозволяє підприємству ефективно пристосовуватися до зміни умов зовнішнього середовища. Це дозволяє підприємству збільшити свої конкуренті переваги серед конкурентів.

Принципи функціонування ринкової економіки передбачають наявність альтернатив використання капіталу, виробничих ресурсів та методів їх оцінки. Ці управлінські рішення також пов’язані з поняттям “облікова політика”.

Перш за все слід визначити місце облікової політики в сукупному управлінському процесі та напрямки поглиблення інформаційних можливостей обліку. Умови господарювання передбачають наявність альтернатив щодо вибору напрямів розвитку, обсягів виробництва, ресурсів, джерел фінансування, форм і способів інвестицій тощо. Всі ці управлінські рішення пов’язані з поняттям “політика”.

На думку окремих вчених-економістів, в загальному вигляді облікову політику можна визначити як сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, що вибрані підприємством як такі, що відповідають умовам господарювання. Іншими словами це порядок здійснення первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності підприємства [1].

Існують такі визначення облікової політики як:

Облікова політика - це інструмент організації обліку на конкретному підприємстві, який включає сукупність способів та процедур ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика – це вибір суб’єктом господарювання методичних прийомів відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій.

Виходячи з приведених визначень поняття «облікова політика» можна зробити висновок, що більшість науковців визначають її як спосіб ведення бухгалтерського обліку, який підприємство обирає самостійно та притримується його із року в рік. Формування облікової політики – це надана законом можливість суб’єкту господарювання самостійно здійснювати у межах правого поля облікову діяльність. Таке право надане законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.09.99 р. №996-XIV.

Важливість облікової політики проявляється у її значенні для багатьох видів підприємницької діяльності – виробничої, комерційної, страхової, грошово-кредитної. Для різноманітних галузей господарства, де вона має свої неповторні особливості.

Облікова політика це інструмент, який сприяє створенню гармонізованої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів корпоративних суб’єктів господарської діяльності. Забезпечення уніфікованих підходів до формування публічної інформації відносно фінансових показників діяльності здійснюється на основі визначених принципів, методів та процедур. Обґрунтування та складові облікової політики регламентують стандарти фінансової звітності та інші нормативні акти, які їх доповнюють.

Слід погодитися з думкою бухгалтерів-практиків, які зауважують, що створення облікової політики на підприємстві – дуже трудомісткий і відповідальний процес. Адже підприємству не один рік доведеться працювати і враховувати свої активи і зобов’язання згідно з розробленою ними обліковою політикою. Це вимагає від підприємства більш обдуманого, зваженого підходу до розробки облікової політики, яка відповідає специфіці його роботи.

У сформованих умовах господарювання існують труднощі розробки облікової політики. Вони полягають у тому, що фахівці з обліку повинні не тільки розуміти теорії, що стоїть за проголошеними бухгалтерськими принципами обліку, а й практику її застосування. Для вирішення такої проблеми в США випущено Opinion 22 (Рекомендації) «Надання даних про облікову політику». Ці Рекомендації ідентифікують і описують принципи обліку та методи використання тих принципів, які суттєво впливають на визначення і зміну фінансового стану та результати діяльності. Особливу увагу рекомендується уділяти опису принципів і методів, на які випав вибір з наявних припустимих альтернатив, і розгляду незвичних, нових та галузевих принципів і методів [2].

Глобалізаційні процеси ведуть до розширення та перехрещення традиційного бухгалтерського обліку з елементами планування, прогнозування, економічного аналізу, ціноутворення. Об’єднання різних сфер економічної роботи обумовило необхідність формування такої багатофункціональної ланки, яка б, грунтуючсь на використані знань різних галузей науки, змогла організаційно і методологічно об’єднати усі напрямки обліково-аналітичної роботи в єдино обліково-економічно систему. Таким вимогам відповідає облікова політика.

Література:

1. Малюга Н.М. Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: теорія, практика, перспективи. - Житомир:ЖІТІ, 1998.-384 с.

2. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности : теория, практика и интерпритация: Пер. С англ../ Науч. Ред.. перевода чл.. – корр. РАН И.И. Елисеева. Гл. Редактор серии проф.. Я.В.Соколов – М.: Финансы и статистика, 1996.-624 с.