Яковишина Н.А., Пшеничнюк І.В.
група ОАП-51 д(м)
Оборотні активи, їх відображення в обліку та фінансовій
звітності
Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки потрібно, щоб учасники, які приймають рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи – прибутки, доходи чи збитки, про особливості їх досягнення (на підставі попередніх даних) як на своєму підприємстві, так і у партнерів. Таку інформацію надає система бухгалтерського обліку та звітності. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обгрунтування відповідних управлінських рішень. За нових сучасних умов господарювання особливої уваги набуває організація обліку оборотних активів і відображення їх у фінансовій звітності, оскільки вони відіграють важливе місце в діяльності підприємства.
У зарубіжній і вітчизняній літературі приділяється значна увага
обліку оборотних активів підприємств, їх правильній оцінці, яка впливає на
результати діяльності підприємств. Ці питання розглядалися у працях таких
учених, як Е.Бріттон, Ф.Бутинець, М.Ф.Ван Бреда, К.Ватерсон, С.Голов,
Л.Нападовська, М.Пушкар, В.Швець ти ін.
Метою даної статті є дослідити методику відображення оборотних
активів у бухгалтерському обліку, їх оцінки та складання звітності для
забезпечення контролю за збереженням і використанням оборотних активів,
формуванням витрат і фінансових результатів, прийняття обґрунтованих
управлінських рішень керівництвом підприємства.
Відповідно до Закону України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 метою
ведення безперервного бухгалтерського обліку на підприємстві є надання повної,
правдивої та неупередженої інформації про фінансово-господарську діяльність
підприємства відповідним користувачам для прийняття рішень.
В Україні національні положення
(стандарти) бухгалтерського обліку (надалі П(С)БО), інструкції,
законодавчо-нормативні акти визначають методологічні засади формування
бухгалтерського обліку оборотних активів підприємства. П(С)БО 9 «Запаси»
визначає методологічні засади формування бухгалтерського обліку інформації про
запаси та розкриття її у фінансовій звітності. Згідно з цим стандартом, запаси
– це активи, які:
- утримуються для подальшого
продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі
виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
- утримуються для
споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а
також управління підприємством[3].
Таким чином, запаси – це оборотні матеріальні активи, які
використовуються у процесі виробництва та постійно перебувають на різних
стадіях активного перетворення, починаючи від закупівлі та закінчуючи їх
використанням або реалізацією.
П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає
методологічні основи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання та
розкриття її елементів. Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової
звітності», П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» та П(С)БО
6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» оборотні активи
підприємства показуються у фінансовій звітності, в балансі, звіті про рух
грошових коштів та примітках до фінансової звітності підприємств[1].
Згідно П(С)БО 2, у звіті №1 «Баланс», по статті «Виробничі запаси» показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу[2].
У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, що забезпечена векселями, які відображаються в балансі за номінальною вартістю.
У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану продукцію та товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). Користувачів фінансової звітності стаття "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" цікавить з позиції реальності її оцінки, тобто ймовірності погашення у визначеній сумі. Отож важливо відобразити в балансі дебіторську заборгованість, дотримуючись принципу обачності: щоб активи та дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені. Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає по переплачених податках, зборах та інших платежах до бюджету, виданих авансах, нарахованих дивідендах, процентах, роялті тощо, які очікуються до надходження. По цій статті також вказується заборгованість фінансових і податкових органів, пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків, яка відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до інших статей. До іншої поточної дебіторської заборгованості відносяться всі види дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості по розрахунках. Особливістю дебіторської заборгованості за розрахунками та іншої дебіторської заборгованості є те, що по них не створюється резерв сумнівних боргів, як це робиться при відображенні в балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
У статті "Поточні фінансові інвестиції" відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь- який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). У статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах.
У статті
"Інші оборотні активи" відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище
статей розділу "Оборотні активи".
Розділ балансу Витрати майбутніх періодів містить витрати, оплачені у звітному періоді, які відносяться до наступних облікових періодів. Окремі статті таких витрат необхідно розкривати у балансі підприємства, враховуючи їхню суттєвість та доречність такого розкриття для користувачів фінансової звітності.
Форма звітності №3 «Звіт
про рух грошових коштів (оборотні активи)» складається за даними форми №1
«Баланс» та форми №2 «Звіт про фінансові результати». Звіт про рух грошових
коштів розділяє грошові надходження та виплати на три напрями: операційна
діяльність, інвестиційна та фінансова. Це дозволяє показати вплив кожного з
трьох напрямів на грошові потоки і вплив грошових потоків на стан справ у
кожному з трьох напрямів.
Відповідно до цих напрямів звіт ділиться на три частини:
1) рух грошових коштів
унаслідок операційної діяльності;
2) рух грошових
коштів унаслідок інвестиційної діяльності;
3) рух грошових
коштів унаслідок фінансової діяльності[6].
Як правило, основний обсяг грошових
потоків припадає на операційну діяльність. Винятком є звітні періоди, протягом яких
підприємство отримує або надає значні за обсягом кредити, позики або проводить
значні операції з фінансовими вкладеннями, купує або реалізовує основні засоби
та інші необоротні активи.
Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух
грошових коштів» заповнюється за затвердженою формою. Перший розділ форми №3
складається непрямим методом, а другий і третій - прямим[3].
У звіті про рух грошових коштів сходяться разом два різні
методи обліку доходів і витрат: метод нарахувань і касовий метод.
Використання принципу нарахувань
передбачає, що вхідним ресурсом є юридично визначена виручка, яка у звіті про
фінансові результати позначається першим рядком, вихідним ресурсом визнається
сукупність усіх витрат, нарахованих за фактом їх понесення. Результат
діяльності у такому разі вимірюється різницею між визнаними витратами та
доходами і називається фінансовим результатом. Цей результат при застосуванні
непрямого методу складання звіту показується в першому рядку і є відправною
точкою визначення потрібного касового результату.
Використання касового методу визначає, що вхідним ресурсом є
надходження грошей, а вихідним – грошові витрати. Результат діяльності у
такому випадку вимірюється їх різницею,
яка називається чистим грошовим потоком, чистим рухом грошових коштів або їх
приростом (збитком).
Вплив показників статей балансу щодо
оборотних активів підприємства на формування звіту про рух грошових коштів
відбувається таким чином:
-
зменшення за статтями запасів у звіті про рух грошових коштів відображається у
колонці «Надходження». Це означає, що протягом звітного періоду запасів на
реалізовану продукцію було витрачено більше, ніж сплачено грошей на їх
придбання;
-
збільшення за статтями запасів
відображається у звіті про рух грошових коштів «Видаток». Це означає, що
протягом звітного періоду грошей на їх придбання було сплачено більше, ніж цих
запасів витрачено на реалізовану продукцію;
-
зменшення за статтями поточної дебіторської заборгованості відображається у
звіті про рух грошових коштів у колонці «Надходження». Це означає, що
підприємство отримало більше грошей, ніж було нараховано для одержання протягом звітного періоду;
-
збільшення за статтями поточної дебіторської заборгованості відображається у
звіті про рух грошових коштів у колонці «Видаток». Це означає, що підприємство
отримало менше грошей, ніж було нараховано для отриманих протягом звітного
періоду;
- збільшення або зменшення за статтями витрат
майбутніх періодів впливає на результат руху грошових коштів так само, як і
збільшення або зменшення залишку за статтями оборотних активів (запасів і
поточної дебіторської заборгованості). Через це збільшення за цими статтями
відображається у «Звіті про рух грошових коштів» у колонці «Видаток», а
зменшення показують у колонці «Надходження»[7].
Доцільно зауважити, що визначення приросту чи зменшення грошових
коштів підприємства залежить і від приросту чи зменшення інших не грошових статей
оборотних активів балансу, та показує залежність наявності грошових коштів, від
змін, які відбулися у деяких статтях балансу, зокрема оборотних активів
підприємства. Однак зазначені особливості відображення оборотних активів у
фінансовій звітності заслуговують на подальші розробки та дослідження.
Таким чином, в Україні створено ґрунтовну методологічну базу
щодо організації, ведення та регулювання бухгалтерського обліку активів,
зокрема оборотних активів підприємства.
Список
використаної літератури:
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” затверждено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.2002р. №87.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" затверждено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" затверждено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246.
5. Бурбело О.А., Зуєва О.І. Оцінка ефективності використання оборотних активів // Економіка АПК. - 2008. - №11. – С. 50 – 53. 6. Голов С. Ретроспективний погляд на реформування бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №1. – С.42 – 54. 7. Демченко Т.А. Відображення оборотних активів у фінансовій звітності // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №9. – С. 179 – 184. 8. Мних Є. Сучасний економічний аналіз: питання методології та організації // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №1. – С.55 – 61.