Кліменкова Т.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»

Особливості запровадження єдиного соціального внеску в Україні та його основні переваги

У сучасних умовах соціальне страхування в економіці України поступово набуває більшого значення. Воно стає важливим елементом процесу економічного розвитку і зростання, ґрунтується на економічній діяльності суспільства, підвищує його добробут, створює умови для соціального прогресу. Здійснення кардинальних змін у системі державного пенсійного та соціального страхування обумовлює актуальність теми дослідження.

1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Він передбачає введення в Україні єдиної системи збору страхових внесків фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Прийняття закону зумовлене необхідністю підвищення ефективності роботи фондів соціального страхування, зокрема шляхом більш раціонального використання ресурсів, що спрямовуються на утримання їх адмінапарату.

Відповідно до закону, єдиний внесок – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування [1]. Тобто, єдиний внесок – це платіж, який містить декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування.

У документі передбачено розподіл єдиного соціального внеску Державним казначейством України на рахунки фондів соціального страхування та забезпечення використання цими фондами даних Державного реєстру соціального страхування, який формується на базі системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Державний реєстр забезпечує облік застрахованих осіб, їх ідентифікацію, автоматизовану обробку інформації про сплату внесків та облік здійснених виплат за окремими видами соціального страхування. Право на виплати, їх призначення кожним фондом соціального страхування здійснюється за страховим принципом, тобто виходячи з участі застрахованих осіб у формуванні дохідної частини бюджетів фондів.

Функції, пов’язані з формуванням страхових коштів у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, покладено на Пенсійний фонд. Цей вибір пояснюється тим, що:

− по-перше, у разі створення єдиної бази для нарахування внесків, однакового звітного періоду, єдиної форми звітів, та враховуючи найбільшу (порівняно з іншими фондами) чисельність працівників, які відповідають за надходження доходів, структурна реорганізація Пенсійного фонду вимагає найменшого фінансового та матеріально-технічного забезпечення;

− по-друге, створення окремої структури, яка б здійснювала акумуляцію та облік єдиного внеску, об’єктивно призвело б до значного збільшення витрат на організаційні моменти та дублювання багатьох функцій фондів.

Пенсійний фонд здійснює консолідацію таких функцій: облік платників; збір та облік страхових коштів; контроль за нарахуванням та сплатою ЄСВ.

Слід зазначити, що із запровадженням єдиного внеску навантаження на роботодавця та найманих працівників не змінилося. Тобто, розмір єдиного внеску із заробітної плати працівників становить 3,6%. Для роботодавців його розмір коливається залежно від виду діяльності і визначається за класами професійного ризику виробництва. У законі передбачено 67 класів. Перший клас ризику має відрахування на суму 36,76%, останній – 49,7%.

Законом передбачається розширення кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, за рахунок фізичних осіб, що виконують роботи (послуги) цивільно-правового характеру, та тих, що обрали спрощену систему оподаткування. Також розширено базу нарахування єдиного внеску. Він нараховується на винагороди фізичних осіб за виконання робіт (надання послуг) з цивільно-правових угод, а також за перші п’ять днів непрацездатності, чого не було раніше.

Законом передбачається значне спрощення процедури звітності щодо сплати внесків. Раніше роботодавець складав чотири різних за формою і змістом звіти, а за єдиної системи збору передбачено один звіт, що включає лише два показники – суми фонду оплати праці та нарахованих внесків. Термін сплати внеску – до 20 числа місяця наступного за звітним місяцем.

Таким чином, впровадження єдиного соціального внеску є важливим засобом досягнення спрощення процедур сплати внесків до фондів соціального страхування та підвищення ефективності системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в цілому. Його основними перевагами є:

− уніфікація фінансових потоків у системі соціального страхування;

− уникнення дублювання страховими фондами функції, пов’язаних із формуванням страхових коштів, підвищення платіжної та звітної дисципліни платників страхових внесків, оскільки облік та контроль за їх сплатою здійснює один уповноважений орган – Пенсійний фонд України;

− забезпечення додаткових надходжень страхових коштів за рахунок розширення бази сплати страхових внесків;

− скорочення адміністративних видатків роботодавців, поява економії робочого часу при наданні звітності та у зв’язку із здійсненням контрольних функцій одним органом, скорочення кількості перевірок на підприємствах;

− підвищення якості обслуговування застрахованих осіб фондами;

− доступність для застрахованих осіб інформації про суми страхових внесків, які справляються роботодавцем за видами соціального страхування.

Література:

1. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI // www.rada.gov.ua