Валінкевич Н.В., к.е.н., доцент, докторант

Житомирський державний технологічний університет, Україна

Сучасні чинники адаптації підприємств харчової промисловості до умов зовнішнього середовища в контексті глобальної продовольчої проблеми

Ефективна господарська діяльність підприємств харчової промисловості України пов’язана безпосередньо зі змінами в зовнішньому середовищі, яке впливає на кінцеві результати його функціонування та, звичайно, і розвитку. Вчасно реагувати на зміни в цьому середовищі допоможе процес розробки управління адаптацією підприємств, який дозволяє вчасно сприяти стабільній

Проте дружня співпраця України з країнами-членами міжнародної продовольчої та сільськогосподарської організації (ФАО), вступ у 2008 році до Світової організації торгівлі (СОТ, що об’єднує більше 8150 країн, загальний обсяг торгівлі сягає понад 95% світового) та інших міжнародних економічних об’єднань обумовлює вплив зовнішнього середовища на розвиток вітчизняної харчової промисловості. Тому, необхідність адаптації підприємств промисловості до змін у зовнішньому середовищі та, як наслідок, його прямого впливу на їх господарську діяльність, підвищує актуальність даного дослідження.

До складу продовольчої сфери належать сільське господарство, переробна та харчова промисловість, а також оптова та роздрібна торгівля (торгово-розподільчий сегмент), особисте та промислове споживання - функціонування яких забезпечує трудові ресурси нашої країни, тенденція яких наближається до поступового скорочення. Тому питання формування ресурсів (особливо трудових) потребує всебічного вивчення в контексті економічного зростання та ефективного розвитку підприємств харчової промисловості.

Поступальний розвиток як вітчизняної, так і світової економіки тісно пов'язаний з поглибленням та активізацією глобалізаційних процесів. Але глобалізація породжує фундаментальні зміни у розвитку та функціонування світової економіки: поряд із позитивними наслідками глобалізації також є і негативні [1]. Як зазначає колектив авторів, «… загально визнане поняття - глобальна продовольча проблема - настільки багатогранне й багатоаспектне, що фактично вона є комплексом проблем, які пов’язані між собою та взаємно впливають одна на одну. …жодна країна світу не спроможна забезпечити стале економічне зростання, якщо вона не матиме можливості забезпечити власне населення повноцінним харчуванням. Хто володітиме хлібом, той володітиме глобальним світом»[2].

Зовнішнє середовище впливає на господарську діяльність підприємств харчової промисловості через чинники, які створюють можливість даним підприємствам для адаптації в умовах невизначеності, визначаючи опосередковано їх сильні сторони у конкурентній боротьбі. До таких чинників, на наш погляд, можливо віднести міжнародний фактор, підвищення рівня інфляції, зміну поведінки споживача, досягнення НТП, політичні, правові, соціокультурні та економічні фактори, вступ до СОТ, ресурсне забезпечення, споживання, конкуренція, вибір та поведінка постачальника і конкурентів, спад попиту на продукцію, інновації та інвестиції, методи організації. Завдяки опосередкованій спрямованій дії таких стратегічних чинників, на нашу думку, суб’єкт господарювання реалізує місію та цілі діяльності, виявляє власні переваги.

Зазначимо, що основними факторами, які заважають та стримують сталий розвиток підприємств харчової промисловості, є: низький рівень інвестування (як зовнішнього, так і внутрішнього, хоча саме харчова промисловість була однією з перших галузей, в які іноземні інвестори спрямували свої кошти), великі обсяги виробництва продукції на давальницький сировині, відсутність стабільної та якісної сировинної бази, сезонність виробництва та необхідність заміни застарілих основних засобів, відсутність достатньої кількості виробництв для переробки сільськогосподарської сировини в місцях виробництва та потужностей для їх глибокої безвідходної переробки. Ці фактори зумовлюють проблеми низької конкурентоспроможності вітчизняної галузі, потребуючи змін у виробничій та господарській діяльності за допомогою ефективних методів управління залученим та власним капіталом, стратегії економічного розвитку підприємств, державною підтримкою, що повинно стати основою для створення та існування дієвого ринкового механізму ефективного розвитку харчової промисловості країни.

Розвиток ринкових процесів в Україні зумовлює переорієнтацію методів управління підприємствами харчової промисловості (менеджменту) з її забезпечення поточного результату в площину довгострокового забезпечення конкурентних переваг, формування яких є гарантом тривалого ефективного функціонування суб’єкта господарювання і залежить, звісно, від якості реалізації його потенціалу. Резерви збільшення економічної ефективності виробництва представляють собою невикористані можливості (наявні та приховані) збільшення економічного ефекту в розрахунку на одиницю сукупних витрат живої та уречевленої праці за рахунок забезпечення найбільш раціонального використання матеріальних, трудових, інформаційних та фінансових ресурсів.

Досягнення науково-технічного прогресу, висока економічна ефективність виробництва людством здобувається лише тоді, коли існує та підвищується екологічна і соціальна ефективність, є здорова нація та відповідна якість життя населення. Визначаючи головні фактори здоров’я нації, учені називають повноцінне (за кількістю, якістю та безпечністю) харчування, стан довкілля, житлові умови, рівень медичного обслуговування. Проблемам здоров’я людей, а отже і безпечності харчування, дедалі останнім часом приділяється все більше уваги [3].

Харчова промисловість України, яка виробляє продукти харчування, є гарантом продовольчої безпеки країни. Зниження купівельної спроможності населення внаслідок інфляції, нестача оборотних коштів для закупівлі сировини, падіння рівня прибутковості переробних підприємств та збитковість сільського господарства (як наслідок зменшення обсягів сировинної бази для промисловості), поширення цінової диспропорції між харчовою промисловістю та сільським господарством, яка спровокувала розрив зв’язків, є чинниками, які негативно впливають на розвиток галузі. Отже, постає проблема забезпечення зростання виробництва та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, яке неможливо без підтримки державного регулювання економіки та ефективного функціонування суб’єктів господарювання. З метою збереження темпів економічного зростання потребують посилення ролі держави галузі харчової промисловості України через надання субсидій на відшкодування частини витрат, які виробляють соціально необхідні та значимі для суспільства продукти харчування, що допоможе інноваційному та технологічному оновленню даних підприємств.

В Україні просторова організація харчової промисловості сформувалась в дореформений період. Підприємства галузі розміщувались економічно обґрунтовано і у відповідності до спеціалізації сільського господарства, забезпечуючи інтереси концентрації харчових виробництв відповідно до потреб регіонів. Територіальне розміщення підприємств пов’язане або з джерелами сировини, або орієнтуючись на споживання продукції населенням.

У країнах, що розвиваються, існує недостатнє забезпечення населення продовольством для нормальної життєдіяльності, проте продовольчий потенціал України здатний забезпечити повноцінне харчування не лише нашої держави, а й інших країн.

Література:

1. Уманців Ю.М. Економічна конкуренція в умовах фінансової глобалізації/ Ю.М. Уманців// Фінанси України. – 2009. - №10. – С.106.

2. Білорус О.Г. Глобальна продовольча безпека: монографія / О.Г. Білорус, М.В. Зубець, П.Т. Саблук, В.І. Власов. – К.: ННЦ «ІАЕ», 2009. – 486 с.

3. Нелеп В.М. Земля України і здоров’я нації / В.М. Нелеп, Л.В. Бойко // Економіка АПК. – 2011. - №1. – С.20-27.