Медицина / 12. Инфекционные болезни

Яковичук Н.Д., Дейнека С.Є, Бліндер О.О., Бліндер О.В.

Буковинський державний медичний університет

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕДИЧНОЇ МІКОЛОГІЇ

 

Грибкові захворювання характеризуються значною різноманітністю (відомо більше 500 видів грибів, які спричиняють захворювання у людини) та широко розповсюджені у всьому світі – за даними ВООЗ до 25 % населення Землі страждає на ці хвороби. Однак, не дивлячись на те, що грибкові захворювання належать до числа найрозповсюдженіших інфекцій людини і за останні роки у всіх країнах світу, у тому числі і в Україні значно зріс рівень захворюваності на мікози, медична мікологія при цьому довгий час залишається у тіні бактеріології та вірусології.

Ситуація загострюється і тим, що при використанні і впровадженні в клінічну практику променевої терапії, трасплантації органів і тканин, інвазивних діагностичних і лікувальних маніпуляцій, стероїдних гормонів, імунодепресантів, цитотоксичних агентів, парентерального харчування, протезування та антибіотиків широкого спектру дії виникла проблема опортуністичних мікозів, які на сьогоднішній день займають важливе місце серед госпітальних інфекцій [1, 2]. У зв'язку зі збільшенням когорти імунокомпрометованих пацієнтів і широким профілактичним застосуванням антимікотиків у клінічній практиці стали актуальними такі раніше рідкі інфекції, як зигомікоз (збудники - Rhizopus oryzae, Absidia sрp. та ін.), криптококоз (Cryptococcus neoformans), фузаріоз (Fusarium sрp.), сцедоспоріоз (Scedosporium spp.), тріхоспороноз (Trichosporon spp.), родоторулез (Rhodotorula mucilaginosa (rubra) та ін. [3, 4]. Зростає питома вага патогенних грибів, що належать до першої групи патогенності та до ендемічних або екзотичних мікозів. Зростають і професійні грибкові захворювання з розвитком специфічної (грибкової) алергії в осіб, що беруть участь у виробництві антибіотиків, у лікарів, медичних сестер, працівників аптек та ін. Досить швидко збудники мікозів  виробляють резистентність до існуючих протигрибкових препаратів. У зв’язку з цим стандартні схеми антифунгальної терапії, до яких, зазвичай, входять звичайний або ліпідний амфотерицин В, флуконазол або ітраконазол, значною мірою не ефективні [5-7]. Тому своєчасне виділення збудника грибкової інфекції та ідентифікація його є обов’язковою умовою вдалого лікування пацієнтів і попередження розповсюдження внутрішньо-лікарняних мікозів.

Однак, слід підкреслити, що діагностика грибкових інфекцій часто є складною проблемою. Досвід світової дерматологічної практики показує, що ефективність традиційних методів діагностики мікозів шкіри й нігтів, а саме мікроскопії патологічного матеріалу й виділення культури збудника – досягла своєї межі й не є оптимальною [8]. Клінічні прояви мікозів часто неспецифічні, особливо у імуноском­про­мен­тованих пацієнтів, тому обов’язковою умовою правильної діагностики є виявлення збудників у різних біосубстратах за допомо­гою мікологічних досліджень, серологічних тестів або молекулярно-біо­ло­гіч­них методів, а самі результати лабораторних досліджень потребують правильної інтерпретації. І якщо раніше мікозами в клінічній практиці займалися дерматологи, то на даний час у зв’язку з різноманітністю локалізації та клінічних проявів мікози, особливо спричинені умовно патогенними грибами, заслуговують особливої уваги лікарів багатьох спеціальностей. Саме тому в багатьох країнах світу практикують і лікарі-мікологи. На жаль, в Україні такі спеціальності як клінічний міколог і міколог-лаборант відсутні, що  значно ускладнює ефективність діагностики та лікування цієї поширеної патології.   

Слід також зауважити, що медична мікологія розглядає не тільки інфекції, що спричинені збудниками-грибами, але й хвороби, які викликані токсинами або алергенами грибів [8]. Мікотоксикози – захворювання від впливу токсинів грибів – досить поширені. Мікотоксини постійно виявляються в різних харчових продуктах, забруднення яких мікотоксинами хоча відбувається повсюдно, але має при цьому свої географічні й сезонні особливості. Досить актуальною залишається і проблема мікогенної алергії. Алергенами грибів можуть бути різні їх складові речовини, а також спори, багато з яких не тільки викликають алергійні й автоімунні реакції, але можуть служити імуномодуляторами й імуносупресорами, що пригнічують імунну відповідь та зумовлюють розвиток імунодефіциту. Тому імунодефіцити й алергія часто взаємозалежні при мікотичній патології [8].

Удосконалення медичної мікологічної служби можливе, насамперед, за рахунок підвищення рівня знань лікарів усіх спеціальностей в галузі медичної мікології та впровадження результатів нових досліджень у практику охорони здоров'я.

ЛІТЕРАТУРА

1. Groll A.H., Walsh T.J. Fungal infections in the pediatric patient / In: Anaissie E.J., McGinnis M.R., Pfaller M.A., editors // Clinical mycology. - 1 st ed. New York: Churchill Livingstone.- 2003. - P. 417 - 42.

2. Kaufman D., Fairchild KD. Clinical microbiology of bacterial and fungal sepsis in very-low-birth-weight infants // Clin. Microbiolol. Rev. – 2004.- Vol. 17, №3.- P. 638-680.

3. Ascioglu S., Rex J.H., Pauw B., et al. Defining opportunistic invasive fungal infections in immunocompromised patients with cancer and hematopoietic stem cell transplant: an internation consensus // CID.- 2002.- Vol. 34.- P. 7-14.

4. Red Book: 2003 Report of the Committee on Infectious Diseeses. 26th ed.Elk Grove Village, IL: American Academy of Pediatrics.- 2003.- P. 927.

5. Климко Н.Н. Веселов А.В. Новые антимикотики для лечения инвазивных микозов// Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия.- 2003.- Т. 5, № 4.- С. 342-253.

6. Boucher H.W., Groll A.H., Chiou C.C., et al. Newer systemic antifungal agents: pharmacokinetics, safety and efficacy // Drugs 2004.- Vol. 64, №18.- P. 1997-2020.

7. Groll A.H., Gea-Banacloche J.C., Glasmacher A., et al. Clinical pharmacology of antifungal compounds // Infect. Dis. Clin. North. Am.- 2003.- Vol. 17, №1.- P. 159-91.

8. Сергеев Ю.В. Состояние и перспективы развития медицинской микологии в Российской Федерации // Микология сегодня. – 2007. - № 1. - С. 305-312.