Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

К.пед.н., доцент Абсалямова Я.В.

доцент Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Зміст фахової підготовки викладачів іноземної мови

за професійним спрямуванням ВТНЗ

у процесі самореалізації

Згідно із законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національною доктриною розвитку освіти, Концепцією педагогічної освіти, заклади системи освіти та післядипломної освіти покликані забезпечити державу кваліфікованими, ініціативними кадрами, які матимуть ґрунтовну теоретичну та практичну підготовку з фаху і зможуть самостійно приймати рішення, пов’язані з професійною діяльністю, швидко адаптуватися до змін у суспільному житті та коригувати свою професійну діяльність, що стосується і викладачів вищих навчальних закладів.

Однак, у проведених раніше науковцями дослідженнях не приділено уваги професійній самореалізації викладача дисциплін гуманітарного циклу немовного вищого навчального закладу зокрема.

Тенденції розвитку вищої школи, аналіз теоретичних напрацювань учених і власного досвіду викладацької діяльності дозволили виявити суперечності стосовно виявленої проблеми:

1. На рівні концептуалізації освітньої діяльності:

Ø між сучасним усвідомленням природи освіти, визнанням людиноцентрованої системи освіти і домінуючою соціоорієнтованою парадигмою в методології і теорії наук про людину, педагогічній практиці вишів;

Ø між достатньо високим рівнем розробленості теорії гуманістичної педагогіки, особистісного підходу в педагогіці, сучасних концепцій особистісно орієнтованого навчання і виховання, засад андрагогіки та акмеології та недостатньою визначеністю ролі і місця їх в освітньому процесі та професійній самореалізації викладачів.

2. На рівні визначення мети професійного становлення та розвитку педагогів:

Ø між об’єктивною потребою суспільства в якісній підготовці викладачів дисциплін гуманітарного циклу немовного вишу і реальним станом готовності їх до професійної самореалізації;

Ø між традиційним розумінням функції викладача вищого навчального закладу і сучасних уявлень про його фахову діяльність, педагогічну майстерність, професіоналізм і розвитком власне професійних якостей.

3. На рівні визначення змісту і технологій підготовки викладачів:

Ø між цілісним уявленням про природу, особливості професійної діяльності і недостатньою відтвореністю їх у змісті вищої педагогічної та післядипломної освіти;

Ø між необхідністю цілеспрямованого професійного самовдосконалення внутрішніх ресурсів і можливостей викладача та недостатнім упровадженням педагогічних, андрагогічних та акмеологічних технологій, урахуванням синергетичного підходу, у процесі застосування яких формується «Я»-концепція.

Актуальність, недостатній рівень теоретичної дослідженості та практичної розробленості зазначеної проблеми, виявлені суперечності спонукали нас звернутися до системного підходу до професійної самореалізації викладача дисциплін гуманітарного циклу немовного вищого навчального закладу на прикладі викладача іноземної мови професійного спрямування.

В результаті проведених нами досліджень ми виділили за науковими напрямами такі змістові компоненти їхньої фахової підготовки протягом життя, що впливають на процес професійної самореалізації, як:

1) предметна (філологічна) підготовка, оскільки саме вона найяскравіше проявляється у практичній діяльності кожного педагога. Метою предметної підготовки викладачів іноземної мови за професійним спрямуванням є постійне оновлення і поповнення їхніх знань з іноземної мови як предмета та з української мови, що особливо стосується засвоєння термінології за професійним спрямуванням та її перекладу в межах цих мов;

2) педагогічна підготовка, що базується на оцінці педагогом рівня обізнаності з сучасною дидактикою вищої школи і спрямована на озброєння викладача необхідними знаннями й уміннями організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі на основі сучасних педагогічних технологій, прогресивних методик і передового досвіду, усвідомлення педагогом зв’язків між теорією та практикою;

3) підготовка, метою якої є методичне вдосконалення викладача, трансформація теорії та здобутків передового педагогічного досвіду у власну практику, систематичне вивчення та аналіз навчальних планів, програм, підручників, іншої нормативної методичної документації, визначення шляхів їхньої реалізації з метою підвищення ефективності професійної діяльності, а від неї – навчально-виховного процесу;

4) психологічна підготовка, спрямована на переорієнтацію педагога на особистісно орієнтоване навчання, антропоцентризм на основі знань викладача про навчання і виховання студентів як вікової та соціальної групи, зокрема студентів вищих технічних навчальних закладів;

5) технологічна підготовка. Її метою є вивчення та розробка викладачами, перш за все, комп’ютерного забезпечення навчально-виховного процесу з іноземної мови у ВТНЗ, оскільки зараз поширеними стають педагогічні технології навчання за допомогою комп’ютера. Викладачів іноземної мови також слід залучати до максимального доцільного використання інших аудіовізуальних засобів навчання;

6) крім зазначених вище напрямів, слід виділити загальнокультурну підготовку, метою якої є розширення та розвиток інтелектуальної сфери викладачів, стимулювання їхніх прагнень до високих ідеалів, інтересу до науки і техніки, художньої літератури, телебачення тощо для використання набутих знань не лише у повсякденному житті, але й у професійній діяльності.