Кацин Михайло Юхимович

Аспірант кафедри Права європейського Союзу та порівняльного правознавства Національного Університету « Одеська Юридична Академія»

Правове регулювання прикордонного співробітництва України з Європейським Союзом

Перехід до ринкової економіки в Україні супроводжувався глибокою соціально – економічною кризою, що торкнулася всіх сфер економіки і життєдіяльності населення. Звільнення працівників у державному секторі, переважно у галузях матеріального виробництва, не отримало адекватної компенсації в інших секторах економіки, що не сприяло забезпеченню доходів населення. Значна частина мешканців самостійно компенсувала падіння реальних грошових доходів і можливостей працевлаштування через нові форми господарської діяльності, часто ніде не враховані і не відображені офіційною статистикою. Однією з форм адаптації населення до ринкових відносин стала прикордонна торгівля, що виникла практично без участі держави. Дана форма зайнятості, при всіх негативних моментах, стала достатньо життєздатною і мала для прикордонних регіонів, передусім, позитивне соціальне значення, а саме: сприяла самозайнятості частини населення; створенню нових дрібно – гуртових та роздрібних торгівельних мереж і робочих місць; розвитку малого підприємництва; забезпеченню мешканців споживчими товарами у широкому асортименті, часто дешевими і більш доступними; створенню конкурентного середовища та розбудові прикордонної інфраструктури.

Прикордонне розташування в умовах інтеграції вже саме по собі потенційно є одним з найбільш потужних і ефективних чинників економічного зростання, який дозволяє отримати відчутний імпульс для розвитку периферійних регіонів.

Досягнути цього можна за рахунок поглиблення транскордонного співробітництва, зокрема, шляхом створення сприятливих умов для здійснення прикордонної торгівлі. Світовий досвід, особливо досвід держав Європейського Союзу, показує, що розвиток прикордонної торгівлі створює конкурентне середовище на транскордонних ринках і в кризових ситуаціях дає можливість виживання, а при стабільній ситуації сприяє прискоренню підвищення життєвого рівня населення.

Актуалізація на сучасному етапі дослідження проблематики прикордонної торгівлі зумовлюється розширенням ЄС до кордонів України, ускладненням візового режиму у зв’язку з приєднанням країн – сусідів до Шенгенської угоди та вступом України до СОТ.  Треба зазначити, що п. 3 (а) статті ХХІV ГАТТ не заперечує застосування преференцій щодо прикордонної торгівлі і позитивне використання цього пункту може нівелювати підвищення бар’єрної функції кордону. Окрім того, з Угорщиною вже укладена угода про малий прикордонний рух, та готуються до підписання відповідні угоди з Словаччиною та Польщею. Це дасть можливість мешканцям прикордонних територій і далі користуватися транскордонним ринком товарів та послуг.

В цьому випадку виникає потреба у наявності відповідного законодавчого середовища, починаючи від визначення “прикордонної торгівлі”, “прикордонної території”, “суб’єктів прикордонної торгівлі” тощо та механізмів впливу на означений вид діяльності.

Основні небезпеки та ризики у зв’язку із розвитком проблемної ситуації :

1. Нині в Україні прикордонна торгівля отримала дещо негативне забарвлення у свідомості значної частини населення і майже не досліджується науковцями. Водночас, відсутність постійного моніторингу прикордонної торгівлі не дає можливості отримання інформації щодо кон’юнктури транскордонних ринків

та не сприяє прийняттю своєчасних та обґрунтованих рішень, наприклад, щодо захисту вітчизняного виробника та споживача. Доречно нагадати, що така ситуація була напередодні і у початковий період розширення ЄС, коли поляки, словаки, угорці призвели до значного підвищення цін на споживчому ринку у прикордонних регіонах України. При відповідних превентивних заходах регіональних органів влади цього можна було б уникнути і, навіть, отримати певні позитиви.

2. Нерегламентована діяльність значної кількості населення (від 100 до 200 тис. осіб лише на кордоні України та Польщі, а таким видом діяльності займаються мешканці усіх без винятку прикордонних територій України), створює передумови для зловживань, починаючи від митниці, автоінспекції тощо. Крім того, відношення до цієї категорії населення часто є принижуючим людську гідність, чим користаються окремі особи.

3. У ситуації, коли для мешканців прикордонних невеликих міст та сіл не було роботи, багато людей почало виїжджати за кордон, передусім до сусідів, та займатися прикордонною торгівлею. Успішна діяльність багатьох, які змогли забезпечити свою сім’ю певними доходами, розпочати свій бізнес чи інші позитивні приклади привернули увагу значної кількості молодих людей, які у свою чергу, зайнялися торгівлею, не бажаючи витрачати час на навчання чи пошук інших офіційних видів діяльності. І, якщо старше покоління мало певний стаж та навики роботи на підприємствах, організаціях та у інших господарських структурах, то молоді люди розпочали свій трудовий життєвий шлях з неофіційної діяльності, не маючи для себе ніяких зобов’язань перед державою, а відповідно, ніякого соціального захисту та пенсійного забезпечення у майбутньому з боку держави. Для повернення цих молодих людей у офіційну сферу діяльності треба розробити та реалізувати окремий

план дій на всіх рівнях державного управління, проводити клопітку інформаційну та пропагандистську роботу.

4. Як показують дослідження, 50 % людей, що займаються прикордонною торгівлею, є жінки різного віку.

Нерегламентована робота, ті вантажі, які їм приходиться переносити у холод і дощ, не добавляють їм здоров’я, а відтак, створюють несприятливі ситуації у сім’ї, у сфері виховання дітей тощо.

Протягом перехідного періоду розвитку держави, самозайнятість людей була певним виходом із ситуації. Проте нині, є доцільність та потреба поступово виправити ситуацію та привести все в офіційні рамки.

Узагальнення світового досвіду організації прикордонної торгівлі виявило, що моделі, які використовують країни, значно відрізняються, проте для них характерне чітке визначення, що таке “ прикордонна торгівля ”, її суб’єкти, а також розроблені відповідні механізми її регулювання, чи на центральному, чи на місцевому рівнях.

Враховуючи те, що після вступу України до СОТ прикордонні регіони можуть отримати додаткові вигоди від більш відкритої торгівлі з прикордонними регіонами сусідніх країн, доцільно проаналізувати сучасний стан та тенденції розвитку прикордонної торгівлі в Україні.

Нині, з точки зору регулювання, прикордонна торгівля не виокремлюється законодавством України із зовнішньої торгівлі і цей термін зустрічається лише у одному нормативному документі. У Законі України “ Про зовнішньоекономічну діяльність ” від 16 квітня 1991 року № 959 – XII в ст. 7 зазначено, що в Україні запроваджується режим найбільшого сприяння; виключення щодо режиму найбільшого сприяння в формі преференцій можуть

бути зроблені для товарів, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди

про прикордонну торгівлю. Проте, ніяких інших нормативних актів, у яких було б визначено, що таке “ прикордонна торгівля ”, “ прикордонна територія ”,

“ суб’єкти прикордонної торгівлі ” тощо, і запропоновані механізми та інструменти її регулювання немає. Разом з тим вітчизняна наука і практика,

виробила деякі орієнтири, що уточнюють поняття прикордонної торгівлі.

Енциклопедична праця вітчизняних учених – економістів обґрунтовує прикордонну торгівлю, як зовнішньоекономічну діяльність на прикордонних територіях.

Прикордонна торгівля – вид міжнародного товарообміну, що здійснюється торговельними організаціями і фірмами прикордонних районів з іноземними партнерами прилеглих держав; форма взаємовигідної співпраці, що сприяє зростанню товарообігу, розширенню міжнародного поділу праці, кооперації виробництва. Проте, у цьому визначенні не враховані фізичні особи, які беруть учать у прикордонній торгівлі, передусім, для задоволення власних потреб.

На наш погляд, осіб, учасників прикордонної торгівлі, можна розділити на декілька груп за мотивацією здійснення торгівлі. Перш, за все, це задоволення власних потреб в товарах чи послугах, які більш якісні чи дешевші на суміжних прикордонних територіях. По – друге, це задоволення потреб в товарах чи послугах, які відсутні на місцевому ринку. По – третє, це здійснення особами торгівлі з метою заробітку тощо. У цьому випадку прикордонну торгівлю можна визначити наступним чином – зовнішня торгівля, яка здійснюється юридичними чи фізичними особами, що проживають (зареєстровані) на прикордонній території країни з метою задоволення власних потреб чи потреб населення прикордонних територій через транскордонні ринки на основі міждержавних угод чи відповідних документі.;

Щодо кількісної оцінки обсягів прикордонної торгівлі слід зазначити, що в Україні відсутні методика дослідження прикордонної торгівлі і офіційна статистика.

Деякі оцінки були зроблені за офіційними статистичними даними Польщі, яка до 2002 року подавала шнформацію щодо прикордонної торгівлі з усіма сусідами.

Так, торгівля на транскордонних ринках у 2002 році за статистикою Польщі становила 2,1 % від її загального зовнішньоторговельного обороту, причому цей показник у зовнішній торгівлі Польща – Україна становить 12,3 %.

Ці обсяги співмірні з частками зовнішньої торгівлі Польщі, наприклад, з Україною (1,7 %), Австрією (1,9%), Словаччиною (1,4 %), Іспанією (2,2 %) і багатьма іншими країнами Європи.

Обсяг прикордонної торгівлі можна оцінити також шляхом порівняння офіційних експортних та імпортних даних України із сусідніми державами. Так, у 2004 році різниця обсягів імпорту України і експорту Польщі склала 949 млн дол. США, (31,48 % від ЗТВ (зовнішньо – торгівельних відносин) Польща –Україна ; у 2005 році ця різниця становила 1181 млн. дол. США, (29,4 % від ЗТВ Польща – Україна) тобто, можна констатувати, що прикордонна торгівля здійснюється постійно, а значні її обсяги свідчить про активність мешканців прикордонних регіонів щодо приватних закупівель. (це явище спостерігається на територіях за усім периметром кордону). Динаміка обсягів прикордонної торгівлі зумовлюється ситуацією на ринку – у кризові чи нестабільні роки – обсяги зростають (1998, 2004 рр.), у інші періоди – утримуються в межах 12 –16 % зовнішньоторговельного обороту двох країн.

Визначаючи прикордонну торгівлю як закупівлю товарів та послуг для

власних потреб, або потреб місцевих ринків – отримуємо постійно існуюче явище не залежно від цивілізаційного розвитку держави та кризових ситуацій.

Преференції СОТ стосуються саме такого виду прикордонної торгівлі і

регулюють обсяги валюти, які можна вивозити чи ввозити для власних потреб, кількості та видів товарів, які можуть перевозитися через кордон без мита, або інші механізми, визначені угодами з прикордонної торгівлі.

Водночас, прикордонна торгівля стимулює розвиток інфраструктури у колись відсталих районах, будуються автозаправні станції, відкриваються міні та супермаркети, об’єкти придорожньої інфраструктури тощо. Прикордонні території стають більш привабливі для інвестора з огляду на те, що населення отримує досвід проживання у більш високорозвиненому середовищі, є більш мобільним і готовим до сприйняття нових технологій та навичок.

Підсумовуючи, слід зазначити, що прикордонна торгівля – це вагоме явище у життєдіяльності прикордонних територій і його треба вивчати, відслідковувати кон’юнктуру на транскордонних ринках і використовувати інформацію для управлінських рішень з метою підвищення життєвого рівня мешканців та конкурентоспроможності регіонів.

Література :

1. Закон України « Про зовнішньоекономічну діяльність» вiд 16.04.1991р.

// Відомості Верховної Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377.

2. Угода про партнерство і співробітництво між Європейським Союзом та Україною від 16 червня 1994 р. // Представництво Європейської Комісії в Україні. – К., 1994р.

3. Геген Д. У лабіринті Європейського Союзу. – К.: Основи, 1995.– 450 с.

4. Кашкин С.Ю. Право Европейского Союза: Учебник.– М. «Юрайт», 2010.–1120 с.