Д.е.н.
Ткаченко В.А.
Дніпропетровський
університет економіки та права імені Альфреда Нобеля
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФАКТОРНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ
ПІДПРИЄМСТВ
Анотація. У статті систематизовано фактори, які
забезпечують конкурентоспроможність, та обґрунтовано їх вплив на означену
категорію на машинобудівних підприємствах, виходячи з особливостей сучасного
розвитку досліджуваних підприємств.
Ключові слова: конкурентоспроможність,
машинобудівне підприємство, фактори, класифікація факторів.
І. Вступ. Сучасний етап розвитку національної
економіки потребує принципово нових підходів до формування економічної
політики, яка б забезпечувала стале зростання, відтворення промисловості і,
зокрема, її ключової ланки – машинобудування.
Успішна діяльність машинобудівних підприємств визначає
ефективність функціонування супутніх комплексів та галузей. Можна стверджувати,
що від рівня розвитку машинобудування залежить промисловий потенціал держави,
її конкурентоспроможність на зовнішніх ринках, рівень соціального розвитку
держави.
Необхідність розвитку машинобудування з випереджаючими
темпами порівняно з іншими галузями і промисловості в цілому можна пояснити
тим, що саме тут створюються засоби виробництва, закладаються темпи зростання
продуктивності праці, фактори енергозбереження, зниження матеріаломісткості і
нової якості кінцевого продукту.
Не зважаючи на певний інтерес вчених і практиків до
проблем розвитку машинобудівних підприємств і пошуків шляхів досягнення їх конкурентоспроможності,
відчувається відсутність чіткого поділу факторів на керовані і некеровані. А відтак, не прослідковуються параметри внутрішнього середовища, на
які безпосередньо необхідно впливати з метою підвищення конкурентоспроможності
і параметри зовнішнього середовища, впливати на які прямо неможливо, проте вони
створюють додаткові умови для реалізації внутрішніх конкурентних переваг і,
відповідно, теж повинні бути враховані в процесі діяльності машинобудівних
підприємств.
ІІ. Постановка завдання. Метою статті є систематизація факторів, які забезпечують
конкурентоспроможність, та обґрунтування їх впливу на означену категорію на
машинобудівних підприємствах, виходячи з особливостей сучасного розвитку
досліджуваних підприємств.
ІІІ. Результати. Різні
підходи до систематизації факторів, що визначають конкурентоспроможність
підприємства [1-6], не дозволяють розробити адекватні заходи впливу на
конкурентні переваги з метою підвищення конкурентоспроможності.
Виділені
показники за підходами авторів є здебільшого або винятково якісними або
винятково кількісними оцінками. Не дотримується повною мірою принцип всебічного
вивчення проблеми дослідження. У випадку використання в якості параметрів
конкурентоспроможності підприємства показників, які можна виразити кількісними
характеристиками, перелік показників не відображає сутності категорії
"конкурентоспроможність", а є детальним аналізом господарської
діяльності підприємства і його фінансового стану, також не враховуються
особливості функціонування певної сфери економічної діяльності.
Визначення
категорії "конкурентоспроможність підприємства" можна умовно
розділити на три групи:
1. В основу
визначення конкурентоспроможності підприємства покладено ефективність
виробничої діяльності.
На нашу думку,
конкурентоспроможність виробника – це результат сукупної ефективності
виробництва – його продуктивності праці, фондо-, матеріало- і наукоємності.
Конкурентоспроможність виробника визначається витратами виробництва. Витрати
виробництва, впливаючи на більшість параметрів конкурентоспроможності,
визначають положення виробника на ринку.
У цьому випадку
в основу закладаються внутрівиробничі фактори. Крім того, увага акцентується на
зниженні витрат виробництва, тому що ефективність виробництва теж має на увазі
низькі витрати. Однак, низька собівартість продукції не може бути основним і
єдиним важливим параметром не тільки конкурентоспроможного підприємства, але й
конкурентоспроможної продукції. Слід враховувати також пов'язаний з
виробництвом фактор – якість.
2. Визначення
конкурентоспроможності підприємства, засновані переважно на
конкурентоспроможності продукції. Такі визначення найбільш поширені.
Конкурентоспроможність
підприємства визначається як реальна та потенційна можливість в існуючих умовах
проектувати, виготовляти і збувати товари, які за ціновими і неціновими
характеристиками більше привабливі для споживачів, ніж товари їхніх
конкурентів.
Під
конкурентоспроможністю розуміються можливості фірми запропонувати товар, що
відповідає певним вимогам покупця, тобто певної якості, в потрібній кількості,
в необхідний термін і на більш вигідних умовах поставки, чим конкуренти.
Конкурентоспроможність
підприємства – це реальна і потенційна здатність компанії проектувати,
виготовляти та збувати в тих або інших конкретних умовах товари, що
користуються більш пріоритетним попитом у споживачів з комплексу цінових і
нецінових характеристик, ніж товари конкурентів.
Розглянувши
визначення даної групи, слід констатувати, що, по-перше, необхідною складовою
конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспроможність його продукції, по-друге,
відзначити необхідність наявності на підприємстві можливості повністю задовольняти
вимоги ринку, тобто, пропонувати споживачам найкращий товар серед
товарів-конкурентів за найбільш прийнятною ціною та у кількості, що не створює
дефіцит або перенасичення ринку. Такий підхід є досить обґрунтованим, але
визначення відноситься лише до конкурентоспроможності продукції. Як приклад
може бути наступне: підприємство виробляє конкурентоспроможну продукцію за
доступною ціною. Однак воно не може вважатися конкурентоспроможним, якщо не
одержує прибуток від продажів такої продукції. Або підприємство одержує прибуток
і займає домінуючу позицію на цільовому ринку, однак відомо, що через невеликий
проміжок часу наступає термін сплати великої суми зобов'язань або закінчується
дія ліцензії на виробництво конкурентоспроможної продукції, і тоді підприємство
може втратити позиції. Очевидно, що у першому й у другому випадках підприємство
не можна однозначно назвати конкурентоспроможним, виходячи з того, що
конкурентоспроможність продукції є необхідною, але не достатньою умовою
конкурентоспроможності підприємства.
3. Визначення
конкурентоспроможності підприємства, засновані на різного роду порівняльних
перевагах.
Конкурентоспроможність
виробника являє собою відносну характеристику, що відображає відмінності
процесу розвитку даного виробника від виробника-конкурента як за ступенем
задоволення товарами або послугами конкретної суспільної потреби, так за ефективністю
виробничої діяльності.
Конкурентоспроможність
фірми – це її порівняльна перевага стосовно інших фірм даної галузі всередині
країни та за її межами.
Визначення
третьої групи теж не зовсім точні. Стверджується, що конкурентоспроможне
підприємство повинно перевершувати конкурентів за певними параметрами. Однак не
уточнюються параметри, пов’язані з відмінністю процесу розвитку, рівнем
компетенції, порівняльними перевагами, що можуть слугувати підґрунтям для визначення
конкурентоспроможності.
Можна
констатувати, що вищенаведені визначення відображають дві сторони характеристики
конкурентоспроможності підприємства, а саме, конкурентоспроможність його
продукції і порівняльне положення на ринку збуту, що також базується на рівні
конкурентоспроможності продукції підприємства. Виходячи з цього, слід
погодитися, що конкурентоспроможність підприємства пов’язана з його адаптацією до
впливів конкурентного середовища з метою збереження позиції на ринку за рахунок
конкурентних переваг.
Це дає
можливість розглядати конкурентоспроможність підприємства не тільки як статичну
властивість системи, а, перш за все, як її динамічну характеристику.
Звідси слід
визначити, що рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від впливу
факторів, який може мати позитивні або негативні наслідки в різні моменти часу.
Для одержання повної картини складових конкурентоспроможності машинобудівного
підприємства слід чітко визначити і класифікувати всю сукупність факторів, що
впливають на досліджувану категорію.
Загальноприйнятою
вважається класифікація факторів за джерелами походження: фактори зовнішнього
середовища і фактори внутрішнього середовища підприємства.
Проте є і інші
ознаки класифікації факторів конкурентоспроможності підприємства, систематизовані
в табл. 1.
Зовнішні
фактори можуть бути викликані різними причинами, і, відповідно, розрізняються
за джерелами походження, а тому їх доречно об’єднати
в такі умовні групи:
1.
Галузеві,
пов'язані з функціонуванням галузі і відносинами підприємств усередині галузі.
2.
Макроекономічні
фактори, що відображають вплив на підприємства рівня розвитку національної
економіки та державного регулювання економічних відносин.
Класифікації факторів конкурентоспроможності
підприємства
за різними ознаками
|
Класифікаційна ознака |
Класи факторів |
|
За джерелом походження |
Зовнішні фактори
(фактори навколишнього середовища). Внутрісистемні (фактори внутрішнього середовища підприємства). |
|
За природою |
Науково-технічні. Організаційно-економічні.
Соціально-психологічні. Екологічні. Політичні. |
|
За тривалістю дії |
Постійні. Тимчасові
(сезонні). Епізодичні. |
|
За характером прояву |
Циклічні. Нециклічні. |
|
За характером впливу |
Цілеспрямовані. Випадкові. |
|
За спрямованістю впливу |
Стимулюючі. Стримуючі. |
|
За можливістю регулювання |
Регульовані. Нерегульовані. |
|
За характером міжфакторної взаємодії |
Незалежні. Взаємозалежні. |
|
За внутрішньою структурою |
Одиничні (елементарні). Комплексні. |
|
За характером виникнення |
Первинні. Похідні. |
|
За ступенем корисності |
Корисні. Нейтральні. Шкідливі. Зайві (дублюючі). |
|
За роллю в забезпеченні конкурентоспроможності |
Головні. Основні. Допоміжні. |
3.
Фактори світової
економіки, пов'язані із ситуацією на світовому ринку, міжнародними угодами і
глобалізацією економіки.
Внутрісистемні фактори
відображають стан внутрішнього середовища підприємства.
Науково-технічні
фактори характеризують здатність підприємства до використання нових розробок,
рівень техніки і технології. Організаційно-економічні фактори характеризують
ефективність виробничо-господарської діяльності, ефективність управління
підприємством і організації виробництва. Соціально-психологічні фактори
впливають на підприємство як з позиції запитів потенційних споживачів на ринку,
так і за наслідками ефективної організації роботи персоналу підприємства.
Екологічні фактори відображають результати впливу підприємства на навколишнє середовище
і державне регулювання цього впливу. Політичні фактори відіграють суттєву роль в
процесі реалізації продукції на зовнішньому ринку, однак не піддаються коригуванню
з боку підприємства.
За
тривалістю дії фактори підрозділяються на постійні, тимчасові та епізодичні.
Більшість факторів мають постійний характер. Епізодичні фактори – це важко
прогнозовані надзвичайні ситуації природного або виробничого характеру
(землетруси, посуха, повені, аварії).
За
характером прояву фактори є циклічними і нециклічними. Циклічні фактори
пов'язані із циклічністю виробництва і розвитком економіки і їх можна
прогнозувати за допомогою теорії "довгих хвиль". Нециклічні фактори
становлять небезпеку через те, що їхні зміни важко прогнозувати.
Характер
впливу факторів може бути цілеспрямованим або випадковим. Цілеспрямовані
фактори виступають як очікуваний результат управлінського впливу. Випадкові
фактори – це несподіваний результат впливу або непередбачена подія.
Підприємство
може підвищувати рівень конкурентоспроможності шляхом впливу на деякі з
означених факторів, у зв'язку із цим доцільним є поділ факторів на регульовані
і нерегульовані.
Більшість
факторів конкурентоспроможності підприємства взаємозалежні, тобто, зміна одного
параметра призводить до зміни інших. Отже, необхідно виділяти взаємозалежні і
незалежні фактори.
Слід
виділяти також прості (елементарні) фактори і комплексні. Прості фактори не
підлягають подальшій деталізації. Комплексні складаються в результаті впливу
декількох взаємозалежних факторів, які іноді складно поділити на елементарні.
За
характером виникнення виділяють первинні і похідні фактори. Похідні фактори є
результатом дії первинних, тому в процесі управління необхідно чітко виділяти
первинні фактори.
Необхідна
також класифікація факторів конкурентоспроможності підприємства за ступенем
корисності. Виділяють корисні, нейтральні, шкідливі та дублюючі фактори.
Ступінь впливу кожного фактору може бути однозначно визначений у фіксований
момент часу, однак у довгостроковому періоді дія того самого фактору може змінюватися
від корисної до шкідливої і навпаки.
За
роллю в забезпеченні конкурентоспроможності виділяються головні, основні і
допоміжні фактори. Головні визначають стратегічну мету підприємства, основні
визначають стратегічні завдання, а допоміжні створюють умови для нормального
функціонування підприємства і досягнення стратегічних завдань і цілей.
ІV. Висновки. Однак, незважаючи на безліч ознак класифікації
факторів конкурентоспроможності підприємства, наведених вище, найбільш значущим
для аналізу є поділ на фактори зовнішнього і внутрішнього середовища
підприємства. Це обумовлено тим, що саме фактори внутрішнього середовища є
безпосереднім об'єктом управління в процесі досягнення високої
конкурентоспроможності. Саме завдяки впливу на фактори внутрішнього середовища машинобудівне
підприємство може активно формувати конкурентні переваги. Більшість же факторів
зовнішнього середовища тільки формують умови для використання конкурентних
переваг, оскільки підприємство на них впливати не може взагалі або може вплинути
лише опосередковано.
Саме факторне
забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства є основою для
подальшої її оцінки і управління.
Література
1.
Аристов Д.В.
Квалиметрический анализ конкурентоспособности предприятия / Д.В. Аристов, В.С. Осипчик
// Менеджмент в Росси и за рубежом. – 2010. – №1. – С.90-94.
2.
Бекетов
Н.В. Понятие конкурентоспособности и его эволюция / Н.В. Бекетов // Маркетинг в
России и за рубежом. – 2007. – №:6. – С. 83-86.
3.
Бутенко
Я.А. Оценка конкурентоспособности компании малого бизнеса / Я.А. Бутенко // Маркетинг в России
и за рубежом. – 2008. – №4. – С. 126-133.
4.
Жамойда
О.А. Організація управління конкурентоспроможністю промислових підприємств:
монографія / О.А.Жамойда. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. – 319 с.
5.
Лихачев
М. Реструктуризация крупной компании как компонент эффективного управления и
инструмент повышения её конкурентоспособности / М. Лихачев // Проблемы теории и
практики управления. – 2010. – №3. – С. 23-32.
6.
Павлова В.А.
Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення:
монографія / В.А. Павлова. – Д.: Вид-во ДУЕП, 2006. – 276 с.