Психологія і соціологія/8. Педагогічна психологія

Медведєв О.А.

Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки, Україна

Прояви дезадаптації у поведінці дитини з нейротичними ускладненнями розвитку

Шкільна дезадаптація дітей з нейротичними ускладненнями розвитку - це неможливість утворення відповідних механізмів пристосування (адаптації) через наявність перешкод у вигляді комплексу нейротичних проявів (підвищеної емоційної чутливості до впливів оточуючого середовища). Учні перших класів, розвиток яких ускладнено нейротизмом, незалежно від чинника його походження, “випадають” із програми позитивних відносин навчально-виховного процесу у зв'язку з відсутністю навичок адаптації,

Нейротизмом виступає суттєвою перешкодою для повноцінного включення дитини в новий процес. Прояви нейротизму спостерігаються як у поведінці дітей на уроках, так і поза ними.

Такі діти заздалегідь налаштовані на невдачу, неприйняття, непорозуміння та ін. Саме тому невеликий відсоток надії у таких дітей щодо позитивних змін у своєму житті та статусі дуже швидко змінюється на повноцінний нейротизм, наслідком наявності якого є дезадаптації та її прояви. Отже, прояви нейротизму і є ознаками дезадаптації, а нейротизм - перешкода в адаптації.

Діти з нейротичними ускладненнями розвитку не можуть самостійно засвоїти соціальний досвід, адаптуватись до нових умов життєдіяльності, тому що не володіють необхідними для їх віку соціально-значущими якостями. Вони є однією з категорій аномальних дітей, які характеризуються порушеннями емоційно-вольової і, відповідно, поведінкової сфери розвитку, яка потребує спеціального корекційно-виховного впливу з метою попередження, послаблення та подолання нейротизму, становлення особистості дитини, її підготовки до повноцінного суспільного життя” [3].

Тобто, молодші школярі з нейротичними ускладненнями розвитку мають певний розлад у стосунках з оточуючим середовищем, що призводить до недостатньої адаптації особистості до шкільних умов і породжує цілу низку проблем (неадекватна поведінка, послаблення спілкування, втрата емоційної рівноваги, конфліктність, підозрілість, самотність та ін.). Навіть коли діти добре оволодівають навчальною програмою, вони не включаються в ритм шкільного життя, тим самим виключаючи можливість протікання адаптаційного процесу повноцінно, без шкоди для себе [3].

Перехід від дошкільного періоду до шкільного характеризується значною зміною місця дитини в системі доступних їй відносин і образу її життя та зміни головного виду діяльності. Навчання для дитини стає не просто діяльністю по засвоєнню знань, але й власним трудовим обов’язком, елементом участі у житті оточуючих людей [1, 2]. Тому втрата відповідного положення у школі викликає у дитини підсилення проявів нейротизму.

Без вивчення природи нейротизму (чинників) неможливо здійснити самодостатній індивідуальний підхід до навчання та виховання дітей з ускладненнями, оскільки один і той же прояв має різне походження. Отже, нейротизм у розвитку дитини є перешкодою для успішного навчання і виховання у загальноосвітніх школах [3].

В. В. Ерніязова наголошує, що найхарактерніші прояви нейротизму у поведінці дитини та причини виникнення ускладнень психічного розвитку пов'язані не тільки з самою дитиною, а багато в чому вони визначаються впливом сім’ї, школи і соціального оточення [3].

Дезадаптація дітей досліджуваної категорії виглядає як невстигання, порушення поведінки, низький соціальний статус у колективі, негативне відношення до вчителів, негативне відношення до однокласників, небажання ходити до школи, відмова від навчання, плаксивість, хворобливість тощо. При невирішенні проблем шкільної дезадаптації можуть бути такі наслідки: подальше відхилення у поведінці, формування асоціального спрямування; правопорушення; формування негативних якостей особистості; подальше порушення психічного розвитку; виникнення соматичної і нервової патології.

Нерідко симптоми дезадаптації зовні не проявляються, але дитина досить боляче переживає всі шкільні проблеми (це супроводжується тривогою, відсутністю апетиту та розладом сну), тобто в неї спостерігаються реакції як активного, так і пасивного протесту. Це може виявитися у настороженості, невпевненості, плаксивості без причин [2, 3].

Практичне дослідження впливу нейротизму на процес адаптації учнів даної категорії є необхідною умовою розробки стратегії індивідуалізації навчально-виховної роботи з дітьми та психолого-педагогічних рекомендацій щодо подолання різних форм дезадаптації в учнів перших класів. Це є актуальним завданням сучасної школи, робота якої має бути спрямована на гармонійне формування особистості, створення сприятливих умов для самореалізації кожної дитини як особистості.

Література:

1. Вострокнутов Н. В. Школьная дезадаптация: ключевые проблемы диагностики и реабилитации //Школьная дезадаптация. М., 1995. С. 8 - 11.

2. Каган В. Е. Психогенные формы школьной дезадаптации // Вопросы психологии. - 1984. - №4. - С.89-95.

3. Эрниязова В. В. Воспитание младших школьников с нейротическими осложнениями. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03 - коррекционная педагогика. - Институт специальной педагогики АПН Украины, Киев, 2003.