Физическая культура и спорт: 4.Исследование физической работоспособности спортсменов

Терьохіна О.Л.,Кириченко О.В.,Крюков Ю.М., Крюкова І.М.

Запорізький національний технічний університет.Україна

Запорізька державна інженерна академія.Україна

СПІВВІДНОШЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ТРЕНУВАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ

Поліпшення показників функціональної підготовленості впливає на рівень спортивних досягнень у спортивному плаванні. Ступінь виразності виборчого характеру функціональної спеціалізації обумовлена головним чином інтенсивністю й обсягом тренуючих вправ.

На етапі початкової спортивної спеціалізації підвищення тренованості юних плавців зв'язується з неухильним збільшенням загального обсягу тренувальних навантажень. Однак не завжди приймається до уваги, що вік 13-14 років сприятливий не тільки для розвитку аеробних можливостей, але й швидкості, швидкісних якостей, швидкісної витривалості. У зв'язку із цим оптимальне співвідношення компонентів тренувального навантаження (зокрема, обсягу вправ різної інтенсивності) також можна вважати фактором підвищення функціональних резервів організму.

Установлення залежності показників функціонального стану від характеру й обсягу виконаної тренувальної роботи - необхідна передумова для ефективного керування тренувальним процесом.

З огляду на актуальність даного питання, метою дослідження було вивчення взаємозв'язку параметрів, що характеризують функціональний стан, і структури тренувальних навантажень у річному циклі тренування плавців.

В експерименті брали участь 22 плавця 13-14 років, розподілених на дві групи (експериментальну й контрольну), по 11 чоловік у кожній.

Основне розходження в тренувальних програмах полягало в тім, що протягом року спортсмени експериментальної групи виконували великий обсяг навантажень, що перевищували по інтенсивності змагальний.

Таким чином, спортсмени експериментальної групи в значно більшому ступені використовували повторну серійну швидкісну роботу в зоні алактатної та алактатно-гликолитичної потужності (у підготовчому періоді застосовувалося дистанційне плавання, комплексне плавання, вправи на дистанціях 400-800 м., а в змагальному періоді - плавання на відрізках 25-200 м). критерієм чергування навантажень швидкісної спрямованості й на витривалість у плавців експериментальної групи було зниження ефективності діяльності сердечно - судинної системи, що проявляється в неможливості втримувати систоличний тиск на високому рівні та зниженні на ділянках дистанції або після окремих відрізків у серійній роботі, найчастіше до вихідного рівня. Це свідчить про наступ неузгодженості в діяльності рухових і вегетативних функцій і зниженні ефективності роботи в даному режимі інтенсивності.

Вимір артеріального тиску також обумовлен неможливістю правильно визначити величину навантаження по показниках пульсу. Це пов'язане з явищем изоритма пульсу, що виражається в незначній зміні діапазону ЧСС як при роботі максимальної інтенсивності, так і у процесі розминки, виявленого у плавців цього віку й спостерігаємого в наших дослідженнях.

У річному циклі тренування за допомогою велоэргометричного сходного навантаження, що підвищується ( початковий щабель 450 кгм/хв, підвищення навантаження через 3 хв на 450 кгм/хв до «відмови від роботи»).

Визначалися основні параметри газообміну й кислотно – лужного стану крові: потужність велоэргометричного навантаження, розраховане на 1 кг ваги тіла; хвилинний обсяг подиху (ХОД л/хв); відсоток використання кисню(% 02); максимальне споживання кисню на 1 кг ваги тіла (МСК мл/хв/кг); ЧСС уд.хв.; показник кислотно-лужного стану крові (рн, умов.ед.). Проводилася комплексна оцінка показників, що характеризують функціональний стан випробуваних.

Перше обстеження, проведене на початку підготовчого періоду, виявило в контрольній групі, в порівнянні з експериментальною, більш ощадливий характер адаптації до стандартних навантажень потужністю 450 і 900 кгм/хв. Це виявилося в зменшенні величин ЧСС- контрольна група -182±1,9, експериментальна -189,6±1,9, і ХОД контрольна група-58,5±1,7 л/хв., експериментальна група 78±1,3 л/хв., при більш високому відсотку використання кисню- контрольна група-4,12±0,14 експериментальна - 3,44±1,0, що дозволило їм виконати більший обсяг велоэргометричного навантаження (р < 0,05).

Показники, що характеризують аеробну й анаэробную продуктивність (МСК, рн) і реакцію серцево-судиної системи, істотно не відрізнялися, але при цьому тривалість виконаного навантаження у спортсменів контрольної групи була більша, що свідчить про кращу їхню адаптацію.

Аналіз результатів обстеження, проведеного періоду, показав, що у спортсменів контрольної групи при навантаженні 450 кгм/хв показники пульсу були такими ж, як і на попередньому етапі. Навантаження потужністю 900 кгм/хв, виконане в першому обстеженні при пульсі 170 – 190 уд/хв, у повторному обстеженні досягалася меншою напругою функцій (зниження ЧСС, ХОД, ПО2); що свідчить про экономізацию адаптаційних процесів.

Реакція організму на наступний щабель навантаження 1350 кгм/хв як у першому, так і в другому обстеженнях характеризувалася значним частішанням пульсу, що в меншому ступені супроводжувалося компенсаторним збільшенням ХОД при істотному зниженні % утилізації кисню. Потужність граничного навантаження збільшилася незначно.

У плавців експериментальної групи також підвищилася ефективність і економічність адаптації при виконанні стандартних навантажень. Це виявилося в зниженні ЧСС, ХОД та ПО2 й у збільшенні % утилізації ПРО2. Про виражену стійкість функцій та ефективність діяльності кардіореспіраторної системи свідчать виразна стабілізація показника % утилізації О2 і незначне зростання ЧСС і ХОД у навантаженнях високої потужності.

При виконанні граничного навантаження відзначене значне збільшення потужності навантаження й поліпшення адаптації, що проявилося у великому розгортанні функцій подиху й кровообігу з перевагою аеробних компонентів енергозабезпечення: виражене збільшення ЧСС на піку навантаження, підвищення ХОД, % утилізації ПРО2, МСК, несуттєве зрушення рН крові після навантаження.

В обстеженні на змагальному етапі характер пристосування до стандартних навантажень у спортсменів обох груп мав наступну спрямованість. У плавців експериментальної групи рівень виконаного велоэргометричного навантаження значно перевищував показники контрольної групи. ЧСС у плавців експериментальної групи становила 194±2,8, а у плавців контрольної групи 198±13,2. При цьому спортсмени експериментальної групи показали більшу ефективність подиху ХОД-84,8±3,8 л/хв., контрольна група-78,5±3,1 л/хв. і більш високий рівень аеробних можливостей -експериментальна група-54,6±1,9 мл/хв/кг, контрольна-52,5±3,1 мл/хв/кг. у порівнянні з попередніми обстеженнями.

Зрушення рн крові у спортсменів обох груп істотно не відрізнялися. Отже, у змагальному періоді юні плавці експериментальної групи зберігали перевагу в показниках, що характеризують рівень функціонального стану, у порівнянні з контрольною групою. Про що так само свідчив високий рівень спортивних результатів.

На підставі даних поточного контролю встановлено, що істотно збільшився рівень функціональних можливостей пов'язаний з виконанням більшого обсягу навантажень максимальної інтенсивності при раціональному сполученні їх з роботою в зонах середньої й помірної інтенсивності.

Використання рівномірного розподілу швидкісних навантажень протягом річного циклу дозволило досягти більш високого рівня функціональної підготовленості плавців експериментальної групи в порівнянні з контрольною групою. Адаптація спортсменів контрольної групи до стандартних навантажень показала вікові економічності й ефективності на щаблях роботи невисокої потужності. «Відмова від роботи» була обумовлена неможливістю підтримувати працездатність при виконанні високих навантажень через різке зниження ефективності подиху й швидкого посилення діяльності кардіореспіраторної системи.

У плавців експериментальної групи, навпаки, у роботі високої потужності відзначалася ефективна регуляція функцій, що проявлялася у виразній стабілізації показників працездатності, що сприяло виконанню більшого обсягу навантаження. Виконання неграничних навантажень підвищує економічність й ефективність в основному до цих режимів роботи, однак для підвищення максимальних функціональних можливостей необхідні навантаження високої інтенсивності.

Відсутність стійкості функцій до великих интенсивних навантажень, що істотно стимулюють підвищення максимальних функціональних можливостей, приводить до зриву адаптації при виконанні граничних навантажень, що перевищують звичний рівень.

Для підвищення функціональних резервів організму плавців у підготовці необхідно використовувати навантаження максимальної інтенсивності. Рівномірний розподіл навантажень максимальної інтенсивності в річному циклі тренування підвищує ефективність тренувального процесу.