Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Довгопола О.В.

Харківський національний економічний університет

Сутність та зміст фінансової санації підприємства

Сучасна економічна обстановка характеризується фінансовою нестабільністю, інфляцією, фазами спаду, депресії, що циклічно чергуються, незначним зростанням обсягу виробництва. У цих умовах результати діяльності будь – якого підприємства, що залежать від безлічі факторів, істотно коливаються. Це приводить до того, що одні підприємства порівняно благополучно проходять традиційні для «життєвого циклу» стадії зростання, інші ж, вичерпавши можливості протистояння тенденціям стагнації і депресії, кризі взаємних неплатежів, наближаються до банкрутства чи стають банкрутами. Багато в чому неплатежі в економіці породжені, крім факторів зовнішнього характеру, нераціональним управлінням господарською діяльністю самих підприємств, неефективним використанням позикових коштів, тобто факторами внутрішнього характеру. 
У процесі становлення ринкових відносин в Україні, питання пов’язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з’явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. Незадовільний фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є актуальним для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.
Санація є однією з найважливіших процедур, що функціонують у площині дії інституту банкрутства й використовуються для виведення підприємств із кризового стану. У даний час не існує однозначного трактування поняття «санація», що обумовлює необхідність подальшого вивчення й аналізу представлених у науково-теоретичних та практичних (законодавчих) літературних джерелах варіантів визначення сутності даної економічної категорії. У загальновживаному значенні термін «санація» походить від латинського sanus - здоровий, sanatio - лікування, оздоровлення.
Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства [2].

Згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  санація - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника [4].

Один з провідних українських вчених у галузі фінансового менеджменту, І.О. Бланк, вважає, що санація – це система заходів по фінансовому оздоровленню підприємства, що реалізуються за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб та спрямовані на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації [3]. Однак слід зазначити, що класичний підхід до здійснення санації передбачає, що вона може бути не лише засобом сторонньої фінансової підтримки, але й реалізовуватися силами самого підприємства.

Соколенко В.А. вважає, що фінансова санація - це система заходів, мета яких полягає у покритті поточних збитків та усуненні причин їх виникнення, поновленні або збереженні ліквідності та платоспроможності підприємств, скороченні всіх видів заборгованості, поліпшенні структури оборотного капіталу і формуванні фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру [6].

На думку Терещенко О.О., санація — це система фінансово- економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді [1]. Тобто санація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. На наш погляд, таке визначення є найбільш узагальнюючим, оскільки враховує всі можливі аспекти санації.

Слід звернути увагу на те, що цілі санації, зміст санаційних заходів і інші характеристики санаційного процесу стосовно до підприємств, що знаходяться в передкризовій і посткризовій ситуації будуть мати значні відмінності. У зв'язку з цим, авторами [4] запропоновано виділяти наступні види санації залежно від ступеня прояву кризи на підприємстві й відповідно до цілі санації:

1. Превентивна (попереджуюча) санація.

2. Кризова санація.

Розглянемо зміст й принципові відмінності даних видів санації. Так, превентивна санація може здійснюватися до підприємств, що знаходяться в передкризовій ситуації, вона повинна бути спрямована на оздоровлення та нормалізацію їх функціонування. У випадку, коли діагностується наявність кризи, що вже виникла та обумовила якісні негативні зміни в діяльності господарюючого суб'єкта, може бути використана система санаційних заходів, спрямованих на подолання кризових явищ, відновлення докризових (планових) параметрів та ефективного функціонування підприємства, а також забезпечення його подальшого розвитку, тобто кризова санація. Таким чином, виділені види санації (превентивна і кризова) розрізняються за умовами й передумовами здійснення, цілями проведення та змістом етапів реалізації.

Класифікація процедур санації в правовому полі чинності Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5], представлена в табл. 1. Аналізуючи наведені дані, можемо зробити висновок про том. що правові аспекти санації відображають законодавчо обґрунтовані права й обов'язки учасників санаційного процесу, порядок і послідовність їхніх дій, розкривають зміст і класифікацію правових санаційних процедур.

Таблиця 1

Класифікація процедур санації (правовий аспект)

Критерій	Види та опис процедур санації
Специфіка правового стану або специфіка діяльності	Загальні
	Спеціальні –пов’язані зі специфікою окремих категорій підприємств-боржників
Порядок входження в судові процедури	Добровільні
	Примусові
Формалізація порядку здійснення процедур санації	Судові
	Досудові
Заходи, які застосовуються для поновлення платоспроможності боржника	Правові (угоди про продаж майна, частини майна боржника, виконання зобов'язань боржника його власником, переведення боргу на третіх осіб і ін.)
	Організаційні (зміна керівництва, форми власності, організаційно-правової форми боржника й ін.)
	Виробничо-технічні (перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв боржника й ін.)
Тривалість строків здійснення	Процедури, що здійснюються в рамках загального строку
	Процедури, що здійснюються в рамках спеціальних строків
Обсяг повноважень боржника в процедурах санації	При здійсненні судової процедури санації на загальних засадах керуючим санацією
	При здійсненні судової процедури санації керівником боржника відповідно до статті 53 Закону [64]

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово- економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств [1]. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована, насамперед, на підвищення платоспроможності й ліквідності суб’єкта господарювання. Цього можна досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків, наприклад, за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основних засобів, рефінансування дебіторської заборгованості чи в результаті скорочення вихідних грошових потоків: зменшення витрат, які відносяться на собівартість продукції чи покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Найбільш зацікавленими в санації неспроможного підприємства є власники. Вони, як правило, несуть найбільший тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власники проводять у таких формах:

внески для збільшення статутного фонду;

надання позик;

цільові внески на безповоротній основі.

Фінансова участь кредиторів у санації боржників здійснюється:

пролонгацією й реструктуризацією існуючої заборгованості;

повним чи частковим відмовленням від своїх вимог;

наданням додаткових кредитних ресурсів;

наданням кредитного забезпечення (поручництва, гарантії);

трансформацією боргу у власність [1].

Активну участь кредиторів можна очікувати тільки тоді, коли вони внаслідок санації і збереження підприємства-боржника одержать більшу користь, ніж при його ліквідації. Кредитори можуть піти на матеріальний ризик в обмін на майбутню участь у розподілі прибутку цього підприємства, в обмін на великий пакет акцій боржника або сподіваючись одержати великий ринок збуту своєї продукції [6].

Санація вважається успішною, коли з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді. Але поряд з перспективами, існує і багато гальмуючих факторів, таких наприклад, як, вкрай скрутне положення вітчизняної економіки, майже нульовий рівень кредитування малого і середнього бізнесу, несприятливий інвестиційний клімат, нестабільна політична ситуація, велика частка тіньової економіки, високий рівень корупції, відповідно, як результат, переважна більшість судових рішень виноситься не на користь підприємств (більшість судових вироків говорить про визнання проблемних підприємств банкрутами, а не про проведення фінансової санації). Тому управління фінансовою санацією підприємств потребує підтримки як з боку держави, так і з боку усіх зацікавлених у ній осіб.

Список використаної літератури:

1. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств : навч. посібник // О. О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2000. – 412 с.

2. Современная энциклопедия. Режим доступу :http://www.dic.academic.ru

3. Бланк И. А. Финансовый менеджмент : учебный курс / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, 1999. – 528 с.

4. Раевнева Е. В. Сущность санации: классификационный аспект / Е. В. Раевнева, М. Н. Берест // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 185, Т. 3. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 623–629.

5. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р. № 2343-XII зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] // Законодавство України – Режим доступу :www.rada.gov.ua

6. Соколенко В. А. Санационный менеджмент: реалии, проблемы, решения / В. А. Соколенко. – Х.: Основа. – 2001. – 250 с.