УДК: 339.9 (075.8)

Т.Л. Никитюк к.е.н., доц., С.І. Васьковський

Луцький НТУ

Розвиток транспортних комунікацій України в контексті проведення «Євро-2012»

Сучасні тенденції розвитку світової економіки характеризуються розширенням економічних зв’язків між країнами та континентами і, як наслідок, зростанням обсягів міжнародної торгівлі, що обумовлює постійне збільшення транснаціональних транспортних потоків і міжнародного транзиту пасажирів та вантажів. У цих умовах зростає роль транспорту та стверджується його позиція як інтегруючої системи взаємодії країн світу та засобу вирішення міжнародних комунікаційних та політичних проблем. У свою чергу, інтеграція світової економіки стимулює внутрішні інтеграційні процеси на транспорті.

В умовах світової економічної інтеграції розвиток транспортних комунікацій України здійснює їх входження до світової транспортної системи. Такі процеси мають дуже важливе значення як для нашої країни, так і світу в цілому, оскільки, з одного боку, транспортні мережі країни удосконалюються, досягають європейського та світового рівня, а з іншого боку, стають невід’ємною частиною світового транспортного комплексу.

В рамках проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012» особлива увага приділяється транспортним мережам країни, оскільки вони є головною комунікаційною артерією з країнами Європи. Не менш важливим аргументом є і те, що країна розташована на перехресті основних торгових шляхів, головним чином з Європи до Азії. Саме тому, розвиток транспортної інфраструктури є необхідною умовою, зростання ролі нашої держави у міжнародних транспортних перевезеннях.

Структура господарства, вигідне економіко-географічне розташування України визначили розвиток і розміщення всіх видів транспорту. Характерною особливістю транспортного комплексу країни є те, що окремі види транспорту не функціонують ізольовано, а формують між собою тісні взаємозв’язки і впливають на показники роботи інших видів транспорту. В Україні розвинені всі види транспорту, а саме: на 10 тис км² території припадає біля 372 км залізничних колій, 78 км внутрішньо-водних та 1933 км автомобільних доріг з твердим покриттям [3, с.257].

Структура залізничного транспорту України входить шість залізниць: Донецька, Львівська, Одеська, Південна і Південно-Західна, Придніпровська; загальна експлуатаційна довжина колій усіх залізниць України складає близько 22431 км, з яких біля 8287 км є електрифікованими. Найбільшу питому вагу у структурі залізничних мереж займає Південно-Західна і Львівська залізниця – 20,81% і 20,44% відповідно, більша частка електрифікованих залізниць належить Південно-Західній та Придніпровській залізницям – відповідно 23,37% і 22,93%. Найменша довжина залізниць належить Південній залізниці і становить 12,93%, а найменша довжина електрифікованих колій знаходиться на Донецькій залізниці (9,41%). Загальна довжина залізничних колій протягом 2008-2010 рр. в цілому незначно збільшувалась. На наш погляд, повільні темпи зростання довжини залізниць пояснюються більшою вартістю їх розбудови порівняно, наприклад, з автомобільним транспортом.

Автомобільні шляхи розрізняються за дорожнім покриттям. Як зазначається в Законі України «Про автомобільні дороги», дорожнє покриття - це укріплені   верхні   шари  дороги,  що сприймають навантаження від транспортних засобів[1]. Всі дороги поділяються на дороги з твердим покриттям  – 165820 км чи 97,8% від загальної протяжності доріг та ґрунтові – 3675 км. Дороги з твердим покриттям поділяються на цементно-бетонні, асфальтобетонні, чорні шосе, білі щебеневі, гравійні, бруківки. В Україні найбільшу протяжність (понад 43% від загальної протяжності доріг) мають чорні шосе [4].

Однак, навіть будівництво автошляхів в Україні відбувається вкрай повільними темпами, що може розглядатися як негативна риса, оскільки будівництво сучасних доріг є важливою умовою для входження країни в ЄС, а під час проведення «Євро-2012» сприятиме більшому напливу іноземних туристів. У 2009р. спостерігалось навіть незначне зменшення довжини доріг України, проте в цілому протяжність доріг з твердим покриттям має тенденцію до зростання. У 2008 р. частка доріг з твердим покриттям склала 97,82%, у 2009 р. ця частка збільшилась до 97,83%, а у 2010 р. до 97,85%.

На морський транспорт припадає понад ¼ вантажообігу країни. Він здійснює перевезення вантажів і пасажирів у Чорноморсько-Азовському басейні. Тут знаходяться порти Чорного і Азовського морів і нижньої течії річки Дунай. Дунай доступний для морських суден на 170 км від гирла. Вихід до Чорного і Азовського морів, наявність зручних бухт на їх узбережжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток морського транспорту, а наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг) сприяла розвитку річкового транспорту. Загальна довжина морських берегових ліній понад 2 тис. км. В Україні є багато зручних бухт, які сприяли розташуванню 18 великих морських портів,серед яких найбільшими є Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Маріуполь і Бердянськ [3,с.268]. Як показує проведений аналіз, за середніми відстанями вантажних перевезень (близько 6000 км) морський транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту, але за відстанню перевезення пасажирів поступається залізничному і повітряному транспорту.

На внутрішніх водних шляхах України розташовано 10 річкових портів. Традиційними сферами перевезень річкового флоту України є три напрямки – Чорноморсько-Середземноморський, Дунайський, Дніпровський[2, с.17]. Загальна довжина судноплавних шляхів в Україні, біля 4 тис км. За всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1,1%, а пасажирів – 0,1%. У структурі вантажних перевезень цього виду транспорту провідне місце належить буд матеріалам, вугіллю, коксу, залізній і марганцевій рудам[3,с.272]. Основною річковою магістраллю, якою здійснюються міждержавні перевезення, є Дунай. Однією з проблем річкового транспорту є старіння його рухомого складу. За даними статистики станом на початок 2009 р. із загальної кількості річкових суден (1,7 тис. од.) непридатними до експлуатації є 0,3 тис. одиниць [3, с.274].

На наш погляд, для подальшого розвитку річкового транспорту необхідно: збільшити частку спеціалізованих суден типу річка-море, що сприятиме розширенню зовнішньоекономічних зв’язків, а також великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових вантажів; поглибити фарватери ряду річок, зокрема Десни; пом’якшити чинники сезонної нерівномірності перевезень за рахунок продовження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на півдні, вивести з експлуатації фізично і морально застарілі судна.

Сьогодні в Україні налічується понад 1,5 тис повітряних суден, які об’єднано в 67 авіакомпаній. Україна отримала в спадщину при розпаді СРСР 105 аеродромів з технікою, ремонтними базами, відповідною інфраструктурою. Літаки українських авіакомпаній виконують польоти до 35 країн світу за 105 маршрутами, 28 іноземних компаній здійснюють регулярні перевезення до 9 міст України [3, с.274]. На наш погляд, однією з головних проблем розвитку авіаційного сполучення України є відсутність аеропортів принаймні в усіх обласних центрах, не говорячи про віддалені районні центри, а також надміру висока ціна авіаквитків як на внутрішніх, так і на зовнішніх рейсах.

Підготовка до фінальної частини проведення чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012» сприятиме реструктуризації і побудові транспортних мереж. Внаслідок цього якість українських транспортних мереж наблизиться до європейського рівня, а це у свою чергу сприятиме швидшій інтеграції транспортних мереж у світову транспортну систему. Хороший стан транспортної інфраструктури країни сприятиме більшому напливу туристів під час проведення чемпіонату, отже збільшаться доходи країни за рахунок коштів приватних осіб. Розвиток транспортної інфраструктури до «Євро-2012» матиме також довгострокову перспективу, оскільки модернізонаві транспортні магістралі сприятимуть збільшенню товарообігу всередині країни та зростанню транзитних перевезень, покращать імідж нашої країни в світі тощо.

Таким чином, наше дослідження показує, що проблеми розвитку транспортного комплексу України пов’язані з реформуванням економіки в цілому. Україна знаходиться географічно у вигідному розташуванні і має виконувати роль транспортної держави, слід дбати про якість шляхів сполучення і дорожню інфраструктуру, а це дороги, аеродроми, сервісні служби тощо. Основна проблема всіх вітчизняних видів транспорту – відсутність вантажів та зменшення кількості пасажирів. Ліквідувати і недоліки можливо за рахунок відновлення виробництва та поліпшення умов життя населення країни. В перспективі з метою задоволення потреб економіки та населення в безпечних та високоякісних перевезеннях, створення умов для забезпечення енергетичної безпеки, реалізації транзитного потенціалу держави, інтеграції системи транспорту до європейської та світової систем, буде підвищуватися конкурентоспроможності послуг транспорту нашої країни на міжнародному ринку. Проведення фінальної частини «Євро-2012» і спричинена цим модернізація транспортних артерій лише прискорять вирішення ряду проблем комунікаційної системи в Україні.

1. Закон України «Про автомобільні дороги» [Ел. ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. – N51. – ст.556. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

2. Зеркалов Д.В. Транспорт України: Довідник у двох книгах. Кн. 1 / Д.В. Зеркалов – К.: Основа, 2002. – 416 с.

26. Лишиленко В. І. Регіональна економіка: Підручник [для студентів вищих навч. закладів] / В. І. Лишиленко. – К.: Центр учб. літ., 2009. – 384 с.

4. Мікловда В.П. Сучасний стан та рівень розвитку автомобільної інфраструктури України [Ел.ресурс] / В.П. Мікловда, Я.В. Шевчук. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/

5. Пащенко Ю.Є. Проблеми та перспективи розвитку транспортно-дорожного комплексу у період трансформації економіки України / Ю.Є.Пащенко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №2 (57). – С. 94-97.