к.е.н, доцент Петіна Л.В.

асистент Добруля О.О.

ДВНЗ Херсонський державний аграрний університет

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ПОТОКАМИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ У РЕГІОНІ

На сучасному етапі основними пріоритетами ефективної діяльності будь – якого підприємства, в тому числі і аграрного, є формування і вдосконалення його фінансових потоків, використання фінансових резервів для подальшого зростання, активне залучення відповідних механізмів та інструментів розвитку. Мова йде про всебічну розробку основ формування та управління фінансовими потоками сільськогосподарських підприємств та обґрунтування напрямів підвищення їх ефективності та посилення фінансового контролю.

Метою написання даної роботи є обґрунтування науково–теоретичних засад та практичних заходів щодо удосконалення управління фінансовими потоками аграрних підприємств країни.

Отже, фінансовий потік – це новий вид матеріальних цінностей, що з’явився із впровадженням економічних реформ, які базуються на монетаристських методах управління економічними та соціально-економічними процесами, і представляє собою потік витрат чи доходів аграрного підприємства протягом визначеного проміжку часу.

Класифікація фінансових потоків аграрних підприємств проводиться з використанням наступних основних ознак: відношення до агропромислової системи; напрямок руху; призначення; спосіб перенесення авансованої вартості; форма розрахунку; вид господарських зв’язків.

Визначення структури фінансових потоків регіональних аграрних підприємств у рамках їх управління є одним із основних завдань.

Структура фінансового потоку складається з таких складових

1. Фінансовий потік підприємств нефінансового сектору екокоміки. Він поєднує фінансові потоки підприємств і організацій, а також інших господарюючих суб'єктів усіх форм власності й організаційно-правових форм, що виробляють товари і надають нефінансові послуги. Тут враховуються потоки в розрахунках, депозити, залучені кошти підприємств і організацій, а також кредити, надані банками підприємствам і організаціям. Цей фінансовий потік враховує і прострочену заборгованість аграрних підприємств.

2. Фінансовий потік підприємств і організацій поєднує кошти господарюючих суб'єктів усіх видів форм власності, зайнятих фінансовим посередництвом та іншими, пов'язаними з ним фінансовими послугами на комерційній основі. До нього відносяться потоки кредитних організацій, страхових компаній, пенсійних фондів, фінансових компаній (валютно-фондові біржі, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, трастові компанії, брокерські, дилерські фірми, що здійснюють операції з цінними паперами і валютою, депозитарії тощо). Фінансовий потік цього інституціонального сектору враховує кошти в розрахунках, депозити, залучені кошти фінансових організацій, кошти, надані фінансовим організаціям, а також кредити, надані банками, і прострочену заборгованість за кредитами.

3. Фінансовий потік місцевого бюджету складається з коштів державних позабюджетних фондів, фінансових депозитів місцевих органів влади, коштів, залучених місцевими фінансовими органами, а також коштів у розрахунках з Міністерством фінансів України. У фінансовому потоці місцевого бюджету враховані кредити і ресурси, надані позабюджетним фондам, фінансовим органам місцевих органів влади.

4. Фінансовий потік державного бюджету, в регіональному фінансовому потоці, враховує фінансові потоки державного бюджету, спрямовані в аграрні підприємства регіону і повернуті ними. До цих потоків відносяться кошти Державного фонду зайнятості, Фонду соціального страхування, Пенсійного фонду, Фонду соціального захисту інвалідів.

Країни, в яких АПК, у тому числі сільське господарство, мають високий потенціал, намагаються його використати з допомогою державного регулювання і надання фінансової підтримки. У багатьох країнах ця сфера належить до пріоритетних й, відповідно, – сфери стратегічних інтересів держави, а сільськогосподарська продукція – до стратегічних матеріалів.

Державне регулювання – це система важелів і стимулів, за допомогою яких держава бере участь у ринкових процесах на правах суб'єкта ринкових відносин, забезпечуючи стійкий розвиток агропромислового виробництва. У кожній країні сформувалась власна система забезпечення аграрного сектора економіки, яка являє собою складний механізм, при цьому має свою специфіку в організації фінансово-кредитного обслуговування підприємств. Характерними рисами для країн є підтримка цін і доходів, участь держави у фінансуванні різних проектів, зниження вартості кредитів, встановлення пільг товаровиробникам за рахунок субсидування державою відсоткових ставок по банківських кредитах тощо.

Рівень потреби в управлінні фінансовими потоками аграрних підприємств, як з боку місцевих органів влади, так і з боку комерційних структур визначається, ступенем ділової активності, наявністю реальних можливостей для розвитку виробництва, розвиненістю нових ринкових структур, підприємницької діяльності, а також рівнем державної інвестиційної політики. Необхідність в управлінні фінансовими потоками аграрних підприємств збільшується з наростання фінансової активності господарюючих суб'єктів. При цьому, кожний регіон має особливу структуру аграрних підприємств, з різною капіталоємністю, ступенем збалансованості розвитку окремих складових елементів, кількістю виробництв, що активно розвиваються.

Формування ефективного управління фінансовими потоками аграрних підприємств у регіонах неможливе без розвинутої мережі комерційних банків, страхових компаній, інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів, головною функцією яких є виконання процесів перерозподілу фінансових потоків як на міжгалузевому, так і на міжрегіональному рівнях. Фінансово-кредитні інститути відіграють провідну роль у спрямуванні та наповненні фінансових потоків сільгоспвиробників за допомогою активізації фінансових відносин, і є каталізаторами всієї комерційної діяльності аграрних підприємств.

Фінансова політика держави здійснюється у напрямах бюджетно-податкової, кредитної, інвестиційної та валютно-фінансової політики, де провідне місце належить бюджетно-податковому регулюванню. Формування та використання державних коштів можливе за допомогою інструментів бюджетного і податкового регулювання, а саме: державних видатків, податків, субсидій, дотацій, субвенцій, бюджетних кредитів, субсидованого страхування. Інтеграційні процеси в Україні спрямовані на трансформацію політики бюджетної підтримки на інноваційно-інвестиційний розвиток, створення ефективних ринкових структур, розвиток сільських територій, підвищення зайнятості сільського населення та поступового вирівнювання умов життя працівників аграрного сектора.

Ефективність фінансової політики забезпечується бюджетною підтримкою в рамках державних, регіональних і галузевих цільових програм у пріоритетних сферах функціонування аграрного бізнесу.

Принципами ефективності управління фінансовими потоками аграрних підприємств є: поєднання законів ринку з державною аграрною політикою, формування структури ринку капіталів, стимулювання інвестиційної активності як передумови й основної вимоги забезпечення сталого розвитку регіонів; комплексне виявлення всіх коштів, що беруть участь в економічній діяльності регіону; єдність та узгодженість інструментів і методик визначення фінансових потоків аграрних підприємств регіонів.