Пелех У.В.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Етапи становлення державного регулювання процентних ставок грошового ринку в Україні

З проведенням в Україні ринкових реформ особливо гостро постала проблема регулювання монетарної сфери та створення механізмів впливу на економічні процеси. Одним із найбільш ефективних важелів регулювання, що перебуває в арсеналі Центральних банків, є процентна політика. Про ефективність її застосування свідчить досвід розвинених ринкових країн, центральні банки яких активно використовували цей засіб для досягнення бажаних цільових орієнтирів.

Процентна політика розвивалась у складі грошово-кредитної і набувала нового змісту відповідно до певного стану трансформаційних процесів. У її становленні можна виділити кілька етапів [1, с. 170], під час яких змінювалися можливості проведення та пріоритети цієї політики (таблиця 1).

Таблиця 1

Етапи становлення процентної політики в Україні

Етап	Особливості процентної політики на відповідному етапі
І (1992-1995 рр.)	Початок формування грошово-кредитної та процентної політики в умовах глибокої економічної кризи
ІІ (1996-1999 рр.)	Стабілізація монетарної сфери та створення передумов для застосування процентної політики
ІІІ (2000-2008 рр.)	Перехід до сталого економічного зростання і поступове наближення можливостей процентної політики до стандартів ринкової економіки
ІУ (з 2009 р. по сьогоднішній день)	Закріплення позитивних тенденцій грошового ринку і створення стимулів для поліпшення ситуації в реальному секторі економіки

Передумови для запровадження грошово-кредитного регулювання в Україні були закладені після проголошення державної незалежності, у 1992-1995 рр., із створенням Національного банку України та формуванням мережі комерційних банків. В законодавчій базі цього часу передбачалось застосування усіх сучасних методів регулювання монетарної сфери, в тому числі, і процентної політики.

На початковому етапі її реалізації НБУ повністю фінансував дефіцит бюджету, надаючи кредити комерційним банкам для підтримки діяльності вітчизняних підприємств, більшість з яких працювала неефективно, за пільговими процентними ставками, що були нижчими від облікової ставки і ще нижчими від рівня інфляції. У 1993 році середня облікова ставка становила 190% річних, а фактична, за якою регулятор видавав кредити – 68,5% при інфляції 10156% [2]. Наприкінці 1993 році для подолання гіперінфляції НБУ підвищив величину облікової ставки до 240%, проте реальний її рівень все ще відставав від рівня інфляції. З кінця 1994 р. Центральний банк почав проводити активну грошово-кредитну політику, намагаючись стримати знецінення національних грошей. Рівень облікової ставки був підвищений до величини інфляції на рівні 300% річних, що вперше дало змогу забезпечити її позитивний реальний рівень. Однак, у зв’язку зі значними інфляційними процесами, НБУ був змушений підтримувати додатній рівень облікової ставки через її відповідне зростання. Так, у 1994 р. при 401% річної інфляції облікова ставка становила 225% і була на 176 % нижчою, ніж інфляція, в 1995 р. розрив зменшився до 50,7 %. Лише з 1996 р рівень облікової ставки почав перевищувати річний рівень інфляції.

На початковому етапі реформування, як уже зазначалося вище, основним джерелом інфляції була значна кредитна емісія НБУ. Зростаюча ліквідність банків стимулювала неконтрольоване зростання грошової маси і знецінення грошей. Тому НБУ у 1994 р. був змушений підняти розмір обов’язкового резервування з 10% до 15%. Розмір процентних ставок в мережі комерційних банків був такий високий, що давало змогу повернути позики лише при здійснені посередницьких операцій в короткотривалий період.

У 1996-1999 рр., після запровадження гривні, були створені передумови для стабілізації монетарної сфери та розширення регулятивних можливостей процентної політики. В 1997 р. норма обов’язкового резервування була знижена з 15% до 14%, що дало змогу комерційним банкам збільшити обсяги кредитних ресурсів. Разом з тим НБУ відмовився від надмірної емісії грошей, запровадив ринкові механізми рефінансування комерційних банків, встановив облікову ставку на позитивному рівні відносно інфляції (облікова ставка становила 24,5% при інфляції 10,1%) [2].

З 1996 р. було створено передумови для застосування ломбардного кредитування під заставу ОВДП згідно угоди РЕПО. В 1997 р. дохідність ОВДП була на рівні облікової ставки НБУ. Після фінансової кризи 1998 р. емісія ОВДП почала скорочуватися, що не дало змоги її використовувати в регулюванні грошового обігу та грошової маси. У зв’язку з кризою різко погіршилася ситуація на грошовому ринку, що поставило під загрозу стабільність гривні. НБУ змушений був підвищувати облікову ставку, яка до кінця року зросла до 82%.

Виважені і обдумані дії регулятора дали змогу стабілізувати ситуацію. З 2000 р. можливості процентної політики в Україні почали поступово розширюватися й набувати характеру, властивого ринковим економікам. Стабілізація економіки та перехід до економічного зростання визначили позитивну динаміку усіх макроекономічних змінних. Повернення довіри до НБУ дало підставу до запровадження ринкових механізмів грошово-кредитної політики. Вимоги банків за кредитами з 2000 року по 2007 рік зросли більше, ніж у 21 раз (з 19574 до 426863 млн. грн.), що є свідченням збільшення кредитних можливостей банківської системи. Ситуація, яка склалася, дала змогу знизити облікову ставку до 8%. Однак з 2008 року, в період розгортання фінансової кризи, регулятор знову був змушений підняти її до 12%.

З червня по теперішній час має місце поступове зниження облікової ставки, що робиться з метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку і поліпшення ситуації в реальному секторі економіки. На кінець 2010 року величина облікової ставки складала 7,5%. За всю історію незалежності нижчою вона була лише в найбільш успішному 2002 році (7%) [3]. Як зазначено в офіційному повідомленні, розмір облікової ставки знижено з метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій на грошово-кредитному ринку і створення стимулів для поліпшення ситуації в реальному секторі економіки.

Література:

1. Килипенко Н.Є. Становлення державного регулювання відсоткових ставок грошового ринку в Україні / Н.Є. Килипенко // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – Вип. 18.6. – С. 168-181

2. Салтикова Г.В. Періодизація розвитку процентної політьики Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.rusnauka.com/18_DSN_2011/Economics/1_89826.doc.htm

3. Розрахунок облікової ставки Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.balance.ua/ua/ sai/sprav_info/10.08_NBY_ukr.html

ДАНІ ПРО АВТОРА

Пелех Уляна Василівна – аспірант Львівського національного університету імені Івана Франка.

Адреса для розсилки:

79008

м. Львів

вул. Туган-Барановського, 10

Львівська комерційна академія

кафедра економічної теорії

Башнянину Г. І.