к.е.н., Мироненко М.Ю., Мешкова А.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Упродовж багатьох років в Україні існувала однорівнева система пенсійного забезпечення,яка певним чином узгоджувалася з командно-адміністративною економікою та функціонувала на засадах солідарності поколінь. З набуттям Україною незалежності постала необхідність у реформуванні такої системи пенсійного забезпечення, оскільки в умовах ринкової економіки вона виявилась економічно не обґрунтованою, фінансово неспроможною, соціально несправедливою здебільшого для найбідніших верств населення [2, с.110].

Однією з найважливіших функцій держави є соціальний захист її громадян. Суть цієї функції полягає в нейтралізації (послабленні) соціальних ризиків зменшення доходів, пов’язаних зі втратою працездатності, безробіттям чи досягненням пенсійного віку, або збільшення витрат через погіршення стану здоров’я. Соціальний захист населення реалізують через систему соціального страхування та виплату соціальної допомоги з бюджету держави.

Системи пенсійного забезпечення різних країн у процесі свого становлення та розвитку пройшли довгий і складний шлях. Цей процес не завершився і сьогодні, оскільки багато держав змушені реформувати свої системи пенсійного страхування. Солідарні пенсійні системи вже не виконують свого ключового завдання з підтримки достатнього рівня життєдіяльності пенсіонерів через значний вплив демографічних (зокрема, старіння населення) і макроекономічного (інфляція, безробіття, кризи, тощо) чинників. Необхідно зазначити, що в різних країнах вплив цих чинників не однаковий, що і зумовило формування різних пенсійних систем.

Існує багато класифікацій і видів систем пенсійного забезпечення, проте в наукових дослідженнях найчастіше виділяють три класифікаційні ознаки, а саме: спосіб фінансування, форма участі у формуванні пенсійних фондів, тип справляння внесків і розрахунку виплат [1, с.15].

Кінцевою метою реформування стала побудова трирівневої системи пенсійного забезпечення. Пенсійна система головний елемент якої-обов’язкове державне пенсійне страхування, є однією з основних гарантій соціального захисту, завданням якого є підтримка матеріального добробуту громадян та їхніх сімей при виході на пенсію за віком, за інвалідністю, чи в разі втрати годувальника (табл.1).

Таблиця 1

Середній розмір місячної пенсії та кількість пенсіонерів в Україні.

Рік	Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам,які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, грн				Кільість пенсіонерів, грн
	Всього	у тому числі
		за віком	за інвалідністю	у разі втрати годувальника
1998	52,2	50,9	68,8	43,5	14534,8
1999	60,7	60,1	75,9	47,8	14520,3
2000	68,9	69,3	82,3	52,0	14529,8
2001	83,7	85,2	94,5	61,0	14446,6
2002	122,5	127,1	129,7	85,5	14423,1
2003	136,6	141,8	142,4	95,9	14375,9
2004	182,2	194,2	170,9	120,2	14347,6
2005	316,2	323,8	305,2	262,9	14065,1
2006	406,8	417,7	393,2	302,8	14050,0
2007	478,4	497,0	435,8	339,3	13936,8
2008	751,4	798,9	598,2	474,3	13819,0
2009	898,4	942,7	742,7	647,0	13749,8
2010	999,0	1039,6	848,8	771,2	13721,1

На нашу думку, в Україні недоцільно запроваджувати обов’язкове підвищення віку виходу на пенсію щонайменше з таких причин:

-по-перше, це може загострити проблему безробіття,

-по-друге, поганий стан здоров’я осіб працездатного віку, про що свідчить велика чисельність інвалідів загального захворювання, які виходять на пенсію до досягнення пенсійного віку. Своєчасний вихід на пенсію дає змогу громадянам, з одного боку, зменшити навантаження на організм, а з другого - приділяти більше уваги своєму здоров’ю. Відстрочення ж виходу на пенсію може призвести до ще більшого погіршення стану здоров’я населення.

Негативний вплив на пенсійну систему справляє і макроекономічна ситуація в Україні. Враховуючи те, що розмір страхових внесків безпосередньо залежить від величини фонду оплати праці, у цілому низький рівень заробітних плат призводить до недостатнього обсягу надходжень до пенсійного фонду, незадовільне макроекономічне становище зумовлює низький рівень надходжень і до державного бюджету України, що унеможливлює достатнє покриття дефіциту пенсійного фону за рахунок державних коштів.

Ще одним фактором, який негативно впливає на розвиток пенсійної системи України, є значна «тінізація» виплат працівникам. Вона полягає в тому, що роботодавці, виплачуючи заробітну плату своїм працівникам, приховують її від оподаткування і не сплачують внесків до фондів соціального страхування. Роботодавцям не вигідно виплачувати заробітну плату легально, оскільки вони несуть значні додаткові витрати, пов’язані з соціальним страхуванням своїх працівників, а працівникам не зважаючи на низький рівень заробітних плат, вигідніше отримувати вищу заробітну плату нелегально, ніж набагато нижчу легально. Тому виплата працівникам зарплат нелегально, без оподаткування і перерахування внесків до фондів соціального страхування, є надзвичайно поширеною практикою.

Виявити та усувати явища «тінізації» зарплат надзвичайно важко,оскільки існує обопільна згода-як того, хто їх нараховує та виплачує (роботодавця), так і того, хто їх отримує (працівника). Лише окремі випадки стимулюють працівників легалізувати свої виплати. Як правило, вони пов’язані з соціальними ризиками - виходом на пенсію, народженням дитини, тощо. Перед їх настанням працівники намагаються легалізувати свої трудові доходи для збільшення майбутніх соціальних виплат. Проте навіть у таких випадках їм не завжди вдається легалізувати свої заробітки, оскільки ключове рішення приймає не працівник,а роботодавець. Отже, якщо контрольними заходами важко виявити та побороти «тінізацію» зарплат, то необхідно застосовувати методи іншого характеру, наприклад стимулюючого. Оглянувши наукові праці та публікації в ЗМІ на тему реформування пенсійної системи, можна виділити такі стимулюючі заходи легалізації виплат заробітних плат:

- перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи

- заміна соціальних внесків до всіх фондів соціального страхування єдиним соціальним податком або соціальним внеском

- зміна паритетності в розподілі внесків між роботодавцями та працівниками [1, с 19].

Законом №1058-ІV від(9.07.2003) передбачено формування у складі пенсійної системи України накопичувальної системи загально обов’язкового пенсійного страхування та системи недержавного пенсійного забезпечення на засадах добровільної участі. Система недержавного добровільного пенсійного страхування не впливає на дефіцит і дисбаланс державної пенсійної системи. Накопичувальна система загальнообов’язкового пенсійного страхування через накопичувальний фонд - цільовий позабюджетний фонд, який акумулює страхові внески застрахованих осіб, що опубліковується на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доход на користь застрахованих осіб. Пенсійні активи Накопичувального фонду повинні використовуватись для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей чи спадкоємцям. При цьому необхідно зауважити таке:

- формування державної накопичувальної пенсійної системи розпочнеться лише після прийняття відповідних законодавчих актів і набрання ними чинності

- накопичувальна система стосуватиметься лише майбутніх пенсій осіб, які сплачуватимуть до неї внески, а теперішні пенсіонери отримувати пенсії не зможуть

- запровадження накопичувальної системи вимагатиме або розподілу пенсійних внесків між солідарною та накопичувальною системами, що підвищить дефіцит солідарної системи, або введення додаткових внесків, що збільшить соціальне навантаження на заробітну плату і позбавить цей захід стимулюючого характеру

- накопичувальна пенсійна система є надзвичайно вразливою щодо інфляції.

Таким чином, формування накопичувальної системи, на мою думку, може бути ефективним засобом зменшення впливу, старіння населення на пенсійну систему, але не дієвим щодо скорочення дефіциту і дисбалансу наявної солідарної системи [3].

Сьогодні в Україні діє солідарна пенсійна система, коли кожен працюючий громадянин частині зароблених коштів відраховує у Пенсійний фонд, утримуючи таким чином пенсіонерів. Кількість працюючих громадян в країні практично зрівнялася з кількістю пенсіонерів. Тому реальність невдовзі може стати загрозливою для соціальної стабільності в Україні. Накопичувальна система дасть змогу громадянам заздалегідь розраховувати свою пенсію, впливати на її розмір шляхом щомісячних відрахувань на власний пенсійний рахунок. Тобто людина працюватиме все саме на власну пенсію. Така система діє сьогодні у більшості країн Європи і вже виправдала себе, продемонструвала свою ефективність.

Тому пенсійне реформування покликане:

а) наблизити Україну до Європи - на рівні соціальних стандартів

б)встановити справді справедливу й ефективну систему пенсійного забезпечення

в)перетворити пенсії на серйозний механізм забезпечення фінансових, матеріальних та духовних потреб людей похилого віку

г)забезпечити гідне життя і відчуття стабільності людям, які своєю працею заслужили на достойний відпочинок[4, с 7].

Реформи можна оцінити не стільки за першими кроками, скільки за наслідками. Тим більше, що пенсійна реформа запроваджуватиметься нереволюційним, не раптовим методом, а поетапно, але наполегливо і цілеспрямовано . Україна обов’язково пройде свій шлях реформ, ці реформи давно назріли і стали необхідністю. Давно назріла потреба у визначенні цілей, основної мети, заради якої планується спрямувати матеріальні і фінансові ресурси країни на перспективу. Мета суспільства має бути конкретною і реальною, а не міфічною, як це мало місце не лише в роки централізованого управління економікою, а й в умовах нового суспільного ладу з його різними формами власності.

Список використаних джерел:

1. Загородній А.Г., Пилипенко Л.М. Проблеми та шляхи вдосконалення пенсійної системи України // А.Г.Загородній, Л.М.Пилипенко / Фінанси України. -2010. -№6. с 15-23

2. Філіпчук П.В.Сучасний етап пенсійної реформи на регіональному рівні // П.В.Філіпчук / Економіка та держава. -2011. -№2. с110-111

3. Указ Президента України від 13.04.1998 р.№291/98 ”Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні”: www.rada.gov.ua

4.Бондаренко К. Пенсійна реформа в Україні:елемент євроінтеграції / К.Бондаренко // Урядовий кур’єр. – 2011, №46. с. 7

5. Офіційний сайт Пенсійного фонду України: http:www.pfu.gov.ua.