Шевчук О.Г.

Буковинський державний фінансово - економічний університет

м. Чернівці

Вплив трансформаційних процесів на рівень безробіття в Україні: причини та напрямки регулювання

В умовах переходу України до ринкової економіки та кризових явищ, які спіткали Україну за останні роки, проблема безробіття стала однією з найголовніших проблем вітчизняної економіки. На сьогодні, за даними ООН, близько 800 млн. осіб, тобто практично кожний третій працездатний у світі, не має роботи взагалі або має сезонний чи випадковий заробіток [2,С.60-62]. Чим нижчий рівень соціально – економічного розвитку країни, тим вищий рівень безробіття і навпаки.

Метою даної роботи є аналіз причин виникнення безробіття в Україні та вивчення можливих шляхів оптимального залучення працівників до ефективної праці.

У різних країнах підходи визначення категорії безробітних тлумачаться по-різному. В Україні Законом «Про зайнятість населення» безробітним визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством, доходів і заєрестровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи [1,С.170].

Проблема безробіття гостро постала в Україні, які в багатьох інших країнах із перехідною економікою, після невдалих спроб реалізувати економічні реформи. Якщо у країнах Центральної і Східної Європи рівень безробіття сягнув одразу понад 10% робочої сили впродовж перших років економічних перетворень, то в Україні він зростав значно повільніше: з 1991-го до 2010 року рівень офіційно зареєстрованого безробіття не перевищив 9%. Рівень зареєстрованого безробіття у 1991 році був 0,1%, а в 2010 – 8,8%. Низький рівень безробіття за офіційними даними, попри масове скорочення виробництва й гіперінфляцію в перші роки незалежності, пояснюється високим рівнем прихованого безробіття та свідомим зниженням показників реального безробіття.

Починаючи з XVIII століття йшла невпинна праця щодо пошуків шляхів регулювання безробіття. Одну з таких перших спроб було зроблено англійський економіст Томасом Мальтусом який вважав, що причину безробіття треба шукати в надмірно швидкому зростанні населення; Дж.М.Кейнс стверджував, що причини безробіття полягають у відсутності синхронності споживання, заощадження та інвестицій, а також при збільшенні номінальної заробітної плати пропозиція праці збільшується.

Загалом теорії, які розвивалися раніше, стали основою подальшого дослідження такого явища, як безробіття.

На сьогодні було розроблено цілу систему заходів щодо регулювання безробіття в Україні, яка включає: розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день; державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили; залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капіталу в райони із стійким рівнем безробіття; регулювання можливості працевлаштування за кордоном, приєднання України до міжнародного ринку праці; збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти; заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес; організацію регіональними або місцевими органами влади у кооперації з окремими підприємствами або закладами соціальних робіт [6,С.424].

Враховуючи реалії нашої економіки, одним з основних напрямів боротьби з безробіттям мають стати заходи щодо підвищення продуктивності праці. Це, по-перше, знизить собівартість, а відповідно і ціни товарів та послуг, зробивши їх доступними більшості громадян і конкурентоспроможними на зовнішньому ринку; по-друге, дасть можливість підвищити заробітну плату, пенсії, стипендії. До основних напрямів боротьби з безробіттям слід віднести також постійне вдосконалення соціально – трудових відносин і колективних переговорів. Для України це має велике значення тому, що соціально – трудові відносини поки не мають достатнього розвитку, а потенціал удосконалення колективних переговорів досить значний.

Група відомих економістів України Б. Гаврилишин, С. Мочерний, М. Павловський, Ю. Геєць та інші, вважають дієвим заходом щодо до боротьби з безробіттям активну регіональну політику, передусім державні асигнування на розвиток відсталих регіонів. Серед опосередкованих важелів впливу мають місце надання податкових пільг і дотацій підприємствам та компаніям за створення робочих місць, компенсації витрат, пов’язаних з пошуком роботи та працевлаштуванням, прямі виплати підприємцям за кожного працевлаштованого, тобто широке впровадження економічно – заохочувальних заходів [5, С. 612].

Все перелічене вимагає постійного вдосконалення діючих законодавчих актів з огляду як на негативний, так і на позитивний вплив глобалізації на розвиток національної економіки і соціальної політики, максимального врахування виникаючих під впливом тенденцій.

Отже, можна зробити висновок, що державна влада робить недостатньо заходів і методів для того, щоб покращити сучасний стан населення, щодо працевлаштування. У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення до працездатного віку, працюючого, працездатного непрацюючого і непрацездатного.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про зайнятість населення»: від 11.01.1991р. №803 – ХІІ. С.170.

2. Масюра О. М. Економіка та держава. Безробіття та наслідки його впливу на економіку України, 2010. №8.- С.60-62.

3. Нікіфоров П. О, Вольська А. О. Фінансово – економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям Фінанси України. 2009. №10.- С.22-30.

4. Попрозман Н. В. Теоретико-методологічні засади аналізу зайнятості та регулювання безробіття в ринкових умовах. Формування ринклвих відносин в Україні. 2010. №12.- С.239-242.

5. Савчук В. С, Зайцев Ю.К, Малий І.Й. Трансформаційна економіка: Навч. посіб. – К.:КНЕУ,2006.- С. 612.

6. Єсенова Н. І. Економіка праці та соціально трудові відносини. Навч. посіб. – К.:Кондор, 2006, - С.424.