Економічні науки/16. Макроекономіка

Том’юк А. Я.

Науковий керівник: Удовенко В. В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м. Чернівці

Сучасний стан та перспективи залучення внутрішніх інвестицій в економіку України

Постановка проблеми. Однією з необхідних умов для ефективних змін у функціонуванні економіки є наявність сприятливого інвестиційного клімату, за наявності якого інвестиційна діяльність як внутрішня, так і зовнішня розвивається швидко та динамічно. Проте світовий досвід показав, що зовнішні інвестиції формують лише незначну частину сукупних вкладень у розвиток національної економіки. Вони діють лише після активізації національного капіталу, виконуючи допоміжну роль акселератора внутрішніх перетворень. Тому необхідно розглянути питання залучення інвестиційних коштів з внутрішніх джерел інвестування та проаналізувати їх вплив на соціально-економічний розвиток держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Науковими дослідженнями щодо внутрішнього інвестування протягом останніх років займались В.М.Кужель [4], С.І. Качмар [2], О.Л. Франченко [5], С. Красножон [3]. У своїх працях вони проаналізували інвестиційний клімат України, дослідили проблеми залучення додаткових інвестиційних ресурсів, визначили недоліки діяльності держави у регулюванні інвестиційної діяльності та охарактеризували можливі варіанти покращення інвестиційного клімату в Україні.

Мета статті. Здійснити аналіз сучасного стану внутрішньої інвестиційної діяльності в Україні, проаналізувати інвестиційний клімат та умови залучення додаткових інвестиційних коштів з внутрішніх джерел інвестування.

Виклад основного матеріалу. Як відомо, інвестиції чинять вплив на всі сфери господарської діяльності. У сучасних умовах господарювання вони є найважливішим засобом забезпечення становлення економіки країни, структурних зрушень у народному господарстві, технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівні. Інвестиційний клімат суттєво впливає на показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дає можливість оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, упроваджувати новітні технології тощо. Тому для покращення соціально-економічного стану країни необхідно проаналізувати її інвестиційний клімат, визначити наявні проблеми та можливі шляхи їх усунення.

Інвестиційна діяльність в Україні характеризується досить низьким рівнем інвестиційної активності. Щодо показників інвестиційної діяльності, то за даними Державної служби статисти України до 2008 року відбувалося зростання інвестицій в основний капітал. У 2008 році інвестиції в основний капітал становили 233081 млн. грн.. Проте вже протягом наступних періодів спостерігається тенденція зменшення інвестицій. Так, порівнюючи з 2008 роком, у 2009 році інвестиційні вкладення зменшились на 35,88%, а у 2010 – на 35,36%. Дана ситуація зумовлена економічною кризою, яка не стимулює до інвестиційної діяльність власників інвестиційних ресурсів.

Найактивнішу участь в інвестиційній діяльності у 2010 році взяли власники коштів підприємств та організацій і власники кредитів банків та інших позик. З даних джерел надійшло 55,75% та 13,68% від всіх вкладень протягом даного періоду. Найменше інвестиційних коштів, не враховуючи кошти іноземних інвесторів, було виділено з місцевих бюджетів – 2,89% (Таблиця 1) [6]. Це, перш за все, зумовлено тим, що місцеві бюджети зосереджують свої витрати на задоволенні соціальних потреб, а не на інвестиційній діяльності.

Таблиця 1. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування [6]

Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування
	2008	2009	2010
У фактичних цінах, млн. грн.
Усього	233081	151777	150667
у тому числі за рахунок
коштів державного бюджету	11576	6687	9479
коштів місцевих бюджетів	9918	4161	4357
власних коштів підприємств та організацій	132138	96019	83997
кредитів банків та інших позик	40451	21581	20611
коштів іноземних інвесторів	7591	6859	3429
коштів населення на будівництво власних квартир	9495	4792	4653
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	11589	5502	16176
інших джерел фінансування	10323	6176	7965

Варто зазначити, що з 2008 року також спостерігається зменшення інвестиційних вкладень у всіх областях України. Проте у 2010 році ситуація дещо покращилась. Тому проаналізуємо процес залучення інвестицій в основний капітал протягом цього періоду. Найвищий рівень інвестиційних вкладень спостерігається у Запорізькій (162,2%), Тернопільській (144,4%) та Вінницькій (137,9%) областях. Це може бути зумовлено поступовим виходом з економічної кризи та покращенням роботи банківських та інших інвестиційних компаній у даних областях. Проте негативною є ситуація у Чернівецькій (67,2%), Волинській (70,0%) та Херсонській (79,1%) областях, що може бути результатом неефективної державної політики (Рис. 1) [6].

Рис. 1. Індекси інвестицій в основний капітал [6]

Низький рівень інвестиційної активності зумовлений наявністю цілої низки проблем, що стримують залучення додаткових коштів в економіку України. Серед наявних проблем слід виділити такі як:

1. Відсутність сталої стратегії та відповідного загальнонаціонального плану дій; фокусування політики переважно на розвитку великого бізнесу і відставання у здійсненні регулярної реформи, що гальмує розвиток підприємницького середовища в країні.

2. Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи.

3. Суттєве податкове навантаження, непрогнозованість дій уряду щодо встановлення та адміністрування податків та податкових платежів.

4. Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, низький рівень захисту інвесторів (загрозами для інвесторів є: політична нестабільність, нестабільне і непередбачуване правове поле, вади державного правочинства, високий рівень корупції, тінізація економіки).

5. Низький рівень ефективності законодавства з питань корпоративного управління [3, 3-5].

З метою подолання наявних проблем, що негативно впливають на інвестиційний клімат в Україні, слід звернути увагу на такі показники як обсяг заощаджень та рівень розвитку інститутів спільного інвестування.

Щодо заощаджень, то вони інвестуються в реальні й фінансові активи, раціональне використання яких стимулює зростання прибутку в агентів економічних відносин. За рахунок цього відбувається розширення зайнятості, збільшуються доходи домашніх господарств, що сприяє зростанню заощаджень і відповідному збільшенню інвестицій в економіку.

Основними елементами заощаджень доцільно вважати: внески на депозити в банках; фінансові ресурси у готівковій формі, які перебувають у розпорядженні населення; вкладення населення в цінних паперах; заощадження коштів населення у наявній валюті; резерв страхових внесків населення [5, 195].

Проте, врахувавши нестабільність ситуації, що склалася в період кризи, самостійне управління капіталом чи розміщення коштів на банківських депозитах стали менш привабливими для населення. Альтернативою є вкладення коштів в інститути спільного інвестування (ІСІ), які є досить новими і ще не достатньо вивчені українським інвестором. За рахунок коштів дрібних інвесторів, які вони вкладають в ІСІ, здійснюються значні грошові потоки на фондових ринках. В даному випадку інвестор виступає співвласником, тому отримує вищі доходи від операцій за вирахуванням обумовлених комісій. Окрім того, він може забрати кошти з ІСІ, коли йому це буде необхідно, без суттєвих втрат, чого не уникнути при достроковому розірванні депозитної угоди.

Отже, можна впевнено говорити про те, що ІСІ мають багато переваг у порівнянні з послугами банків. Проте для покращення інвестиційної ситуації в Україні важливою є співпраця банків з ІСІ, яка може відбуватися за допомогою різних механізмів. У практиці найпопулярнішим є створення власних компаній з управління активами (КУА), заснування яких вже відбулося при таких великих банківських установах як АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрсиббанк» та АТ «ОТП Банк» [2, 122].

В Україні спостерігаються тенденції до появи сприятливих умов розвитку інвестиційного бізнесу. Зокрема, вдалося створити інфраструктуру та впровадити різні механізми та технології спільного інвестування, також сформувати законодавчо-правову базу функціонування ринку спільного інвестування. За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, найбільша кількість компаній з управління активами (КУА) в Україні становила 409 у 2008 році. Але вже протягом наступних двох років їх кількість зменшилась і становила 380 у 2009 році та 339 у 2010 (Рис. 2). Такі зміни у динаміці кількості КУА та ІСІ спричинені негативними наслідками фінансової кризи [7].

Рис. 2. Динаміка зміни кількості КУА та ІСІ на одну КУА в Україні [7]

Варто також звернути увагу на наявність проблем розвитку банківської діяльності у сфері спільного інвестування, які негативно впливають на інвестиційні процеси в Україні. Серед них слід виділити такі:

1. Низький рівень довіри суспільства до інвестиційних фондів. Оскільки ринок ІСІ в Україні є досить новим, він викликає сумніви і підозри.

2. Низький рівень фінансової культури населення. За результатами загальнонаціонального опитування українського населення в рамках проекту «Розвиток фінансового сектору» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у вересні-жовтні 2010 року, було виявлено, що менше 2% опитаних володіють акціями, облігаціями або інвестують кошти у недержавні пенсійні фонди та інвестиційні фонди, а зацікавлення в інвестиціях становить 17%, з них 6% – в інвестиціях в ІСІ [8].

3. Існування «сумнівних» структур, що надають фінансові послуги з порушенням законодавства та недосконалий механізм їх виведення з ринку.

4. Нестабільна державна політика у сфері рейтингування фінансових інструментів та організацій, що надають фінансові послуги на ринку спільного інвестування.

5. Недосконале інвестиційне законодавство [2, 125].

Тому, враховуючи вищесказане, необхідно здійснити заходи, які б підвищили імідж ІСІ та КУА та доказали їх ефективність. Також важливим є підвищення фінансової культури населення, що можливе при наданні додаткових інформаційно-консультаційних послуг у банківських та інших фінансових установах, у засобах масової інформації тощо. Слід зауважити, що покращення даних показників не дасть бажаного результату, якщо не буде позитивних змін у законодавстві та не стабілізується політична ситуація України.

Отже, для активізації індивідуального інвестування в Україні необхідно: здійснити низку першочергових заходів з деполітизації економіки; сформувати систему стратегічних цілей та послідовних реформ, незмінних за приходу до влади будь-яких політичних команд; забезпечити незмінність та гарантованість захисту ринкових прав та свобод інвесторів [4, 90].

Висновки. Використання внутрішніх резервів інвестування є основним шляхом у розвитку соціально-економічного стану країни. В умовах, що склалися, найбільш ефективний вихід для України вважається у прискореному розвитку внутрішнього ринку капіталу, що істотно вплине не тільки на економічний, а й на соціальний клімат у країні.

Найбільшим внутрішнім інвестором у нашій країні спроможне стати населення, яке володіє значним інвестиційним потенціалом. Індивідуальні інвестори найчастіше вкладають гроші на депозитні рахунки у банки, інвестують в успішно працюючі підприємства, а також популярним стає спільне інвестування. Проте стримуючим фактором є відсутність в економічному механізмі реалізації державної інвестиційної політики інструментів стимулювання масового інвестора.

Практика господарювання підприємств в Україні свідчить про незадовільний рівень інвестиційної активності, високий рівень зношеності основних фондів, неефективну структуру національної економіки, недостатність обігових коштів тощо. Тому актуальною є проблема докорінної зміни інвестиційної політики в Україні, її спрямування на інтенсифікацію внутрішніх інвестиційних проектів.

Література:

1. "Про інвестиційну діяльність" : Закон України від 18.09.91 N 1561-XII з останніми змінами від 17.02.2011 // електронний ресурс : режим доступу [http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1560-12]

2. Качмар С.І. Банківська діяльність у сфері спільного інвестування: проблеми та напрями вдосконалення / С.І. Качмар // Регіональна економіка. - 2011. - №2. - С. 122-127.

3. Красножон С. Вплив факторів інвестиційного клімату на індивідуальне інвестування / С. Красножон // Ринок цінних паперів України. - 2011. - №3-4. - С. 3-8.

4. Кужель В.М. Особливості інвестування вітчизняних підприємств / В. М. Кужель // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №12. - С. 87-92.

5. Франченко О.Л. Використання заощаджень населення в інвестування економіки країни через структури фондового ринку / О. Л. Франченко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №3. - С. 194-199.

6. Державна служба статистики України: режим доступу [http://www.ukrstat.gov.ua/]

7. Проект розвитку фінансового сектору: режим доступу [http://www.finrep.kiev.ua]

8. Українська асоціація інвестиційного бізнесу: режим доступу [http://www.uaib.com.ua/analituaib/year_analit_uaib/142257.html]