К.е.н. Мехеда Н. Г., Черниш О.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Важливою умовою забезпечення економічної і фінансової безпеки особистості й суспільства в цілому, його соціальної стабільності є соціальні гарантії. Без перебільшення можна стверджувати, що вищий рівень соціальних гарантій – основа суспільного добробуту й кінцева мета фінансової політики держави. Цю ідею дещо наївним постулатом сформулював на початку ХІХ століття англійський філософ Ієремія Бентам, який писав: „Найбільше щастя найбільшій кількості членів суспільства – ось єдина мета, до якої повинен прагнути уряд”. В сучасному суспільстві розвиток соціального забезпечення, види і форми соціальних гарантій в державі визначаються двома основними факторами – рівнем економічного розвитку та станом розвитку демократичних засад.

Світовий досвід свідчить, що держава повинна гарантувати кожному громадянину соціальні гарантії, що повинні здійснюватися за такими напрямками.

В умовах незалежної держави створення національної системи соціальних гарантій має першочергове значення для забезпечення фінансової безпеки кожного громадянина, його сім’ї, добробуту суспільства. Основні принципи такої системи закладені в Конституції України, де записано, що громадяни України мають право:

ü на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48);

ü на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42);

ü на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового, встановленого законодавством (ст. 46);

ü на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного усім громадянам медичного обслуговування. У державах і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно; наявна мережа таких закладів не може бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності (ст. 49);

ü на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ст. 53).

Згідно Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (2000р.) державні соціальні гарантії – це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму (ст. 1). Статтею 17 цього ж Закону визначено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Соціально-економічні гарантії є методом забезпечення з боку держави різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм і свого роду гарантією фінансової безпеки кожної людини і громадянина.

Гарантії держави полягають в тому, що вони, по-перше, створюють умови для самозабезпечення життєво необхідними благами для задоволення

власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними доходу, держава повертає їм (поза зв’язком із вилученою частиною) блага й послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціального страхування та забезпечення; по-третє, за рахунок вилучення у деяких громадян частини їхнього доходу держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за станом фізичного здоров’я не спроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).

Гарантувати фінансову безпеку кожної людини і громадянина, сім'ї і суспільства в цілому – це значить підтримувати соціальну стабільність, соціальний баланс в суспільстві. Балансування може бути досягнуте шляхом моніторингу основних індикаторів, регулювання факторів, своєчасного виявлення, попередження та нейтралізації загроз соціальній безпеці.