Студент 5 курсу Шепіль О.О.

Науковий керівник: к.е.н. Савченко Т.Г.

Українська академія банківської справи Національного банку України

Оцінка портфельного кредитного ризику банку

 

Оцінка портфельного кредитного ризику відбувається за допомогою таких методів як: аналітичний, коефіцієнтний (аналіз відносних показників), статистичний (використання методів теорії ймовірностей), застосування системних комплексів на основі VAR.

Аналітичний метод являє собою оцінку можливих втрат (рівня ризику) банку і здійснюється відповідно до Положення про порядок формування і викорис­тання резерву дня відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279 [7]. Методика оцінки ризику кредитного портфеля банку відповідно до нього передбачає оцінку рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, обслуговування ним кредитної заборгованості та рівня її забезпечення, після чого проводиться класифікація кредиту в одну з п'яти категорій якості: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Основними інструментами статистичного методу розрахунку та оцінки портфельного кредитного ризику банку є дисперсія, варіація, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації та асиметрії.

Імовірність реалізації кредитного ризику банку характеризується розподілом ймовірностей. Основним статистичним показником визначення рівня ризику виступає стандартне відхилення або коефіцієнт варіації. Розрахунок середньозваженого портфельного кредитного ризику, його дисперсії і середньоквадратичного відхилення дозволяє відстежити рівень диверсифікації кредитного портфеля банку. Використання таких статистичних величин, як позитивна і негативна семіваріація, позитивне і негативне середнє семіквадратичне відхилення, а також розрахунок коефіцієнта асиметрії кредитних ризиків щодо угод, які формують кредитний портфель, дає можливість визначити для банку частоту виникнення збитків залежно від кількості випадків настання відповідних втрат.

Сутність коефіцієнтного методу полягає в розрахунку відносних  показників, які визначають портфельний кредитний ризик банку, розрахункові  зна­чення яких порівнюються з нормативними критеріями оцінки, на цій основі якісно і кількісно визначається рівень сукупного кредитного ризику банку.

У відносному вираженні ступінь ризиковості кредитного портфеля можна вимірювати також за допомогою такого коефіцієнта [4]:

                                    CSV=                                             (1)

Цей коефіцієнт доцільно застосувати при порівнянні ступенів ризиковості  кредитних портфелів, тобто при визначенні того, який з кредитних портфелів є більш або менш ризиковим.

Запишемо коефіцієнт CSV у такому вигляді:

                                        CSV=                                               (2)

Як видно, коефіцієнт CSV — це сума двох доданків: L/psv та L×nsv.  Перший з них є відношення середньозваженого кредитного портфеля ризику (L) до позитивного середнього семіквадратичного відхилення кредитних ризиків щодо угод кредитного портфеля (psv).

Оскільки чим менше значення (L) і чим більше значення (psv), тим меншим є ступінь ризиковості кредитного портфеля, то очевидно, що чим меншим буде відношення L/psv, тим меншим буде й ступінь ризиковості  кредитного портфеля.

Оцінка портфельного кредитного ризику також може передбачати застосування так званих системних комплексів, які ґрунтуються на використанні показника VaR (Value-at-Risk), який визначає максимально можливі збитки від зміни вартості фінансового інструменту, портфеля активів, компанії і т. д., що може відбутися за даний період часу із заданою ймовірністю його появи. Найбільш відоми­ми комплексами, що отримали статус стандарту, є CreditMetrics, KMV Portfolio Manager, CreditRisk+, Credit Portfolio View [3].

Методологія VaR – невід'ємний інструмент, що використовується для моделювання та визначення кредитного ризику та рівня дефолту. Value at risk (VaR) являє собою максимально можливу величину втрат, яка не буде перевищена протягом певного періоду часу з заданою ймовірністю. Розширенням цього показника є кредитний VaR (CVaR), що є відображенням ймовірнісного розподілу можливих кредитних втрат. За допомогою цього показника можна дати відповідь на запитання: «Яку величину збитку не буде перевищено з ймовірністю а у найближчі N днів?» Збитки від кредитного ризику можливі не лише у результаті дефолту, а й у випадку погіршення фінансового стану контрагента, що призведе до пониження його кредитного рейтингу.

Переваги методу VaR: корисний критерій оцінки ризику, особливо при наявності інформації про кореляцію інструментів; вимірювання ризику зводиться до одного числа, яким легко оперувати; можливість настання збитків співвідноситься з ймовірністю їх виникнення.

Недоліки методу: неврахування можливості великих втрат, які можуть відбутися з малою ймовірністю; недооцінка ризику у випадку наявності «тяжких хвостів».

Поряд з розглянутими моделями важливою складовою методичного забезпечення оптимізації кредитного портфеля банку є стрес-тестування, що дозволяє оцінити зміну вартості кредитного портфеля в умовах рецесії або кризи.

Згідно із методичними рекомендаціями Національного банку України щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України, стрес-тестування – це метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора – валютного курсу, процентної ставки тощо [6]. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк у разі, якщо події розвивати­муться за закладеними припущеннями.

Процедура проведення стрес-тестування має визначатися політикою управляння банківськими ризиками, затвердженою правлінням або наглядовою радою банку. У політиці має розглядатися алгоритм дій у разі зміни зовнішнього середовища, а також ризики, за якими проводиться стрес-тестування [5].

Стресові сценарії важливо створювати в прив'язці до специфіки кредитного портфеля, яка відбивається в моделях макроекономічної ситуації в країні, соціально-економічного регіону локалізації бізнес-інтересів банку та позичальників портфеля, фінансово-економічного розвитку різних видів економічної діяльності та кредитного портфеля, а, відповідно, і в ідентифікованих для цих моделей ризиках. Для кожного з сценаріїв бажано розробляти план заходів для запобігання настання або мінімізації негативної дії негативних подій.

Результати стрес-тестування можуть бути використані для оптимізації кредитного портфеля з відповідним виробленням рекомендацій по зміні лімітів для регіонів присутності банку, галузей економіки, продуктів, видів за­став тощо.

Підводячи підсумок необхідно зазначити, що сучасний підхід щодо кількісної оцінки кредитного ризику на основі застосування відповідних моделей базується на концепції value-at-risk (VaR), яка стала загальноприйнятим стандартом для оцінки фінансових ризиків. Водночас застосування даного підходу до оцінки ризику на рівні портфеля позик передбачає проведення додаткових досліджень, що включають побудову розподілу ймовірностей настання дефолту і рівня безповоротних втрат у випадку дефолту. Проблемним аспектом щодо застосування вказаних моделей вітчизняними фінансовими інститутами є відсутність інформації про ринкову ціну акцій значної частини контрагентів через нерозвиненість фондового ринку України.

При цьому важливу роль в оцінці ризиків відіграє методологія стрес-тестування, яка дає змогу оцінювати вартість кредитного портфеля в умовах рецесії чи кризи. Вона повинна допомагати оцінити вплив як окремих негативних факторів, так й їх сукупності на очікувані збитки, що покриваються резервами, та неочікувані збитки за кредитним портфелем.

 

Література:

1.   Беликова, А.М. Методика оценки кредитного риска: зарубежный опыт и российская практика [Текст] / А.М. Беликова // Рынок ценных бумаг (рус.). – 2006. – № 5. – C.42-48.

2.   Бобиль, В. Стрес-тестування кредитних установ у сучасних умовах: теоретичний аспект [Текст] / В. Бобиль //Банківська справа. – 2010. – № 6. – С. 46-53.

3.   Волошин, И.В. Оценка банковских рисков: новые подходы [Текст] : Наукове видання / И.В. Волошин; Мін-во освіти і науки України. – К.: Ника-Центр; Эльга, 2004. – 216 c.

4.   Гаряга, Л.О. Кредитний ризик: ідентифікація, класифікація та методи оцінки [Текст] / Л. О. Гаряга // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 17. – C.318-329

5.   Кишакевич, Б. Ю. Стрес-тестування кредитного портфеля банку на основі багатофакторних моделей [Текст] / Б.Ю. Кишакевич // Економічний простір. – 2011. – № 45. – C. 161-170.

6.   Щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України [Електронний ресурс] : методичні рекомендації, затверджені постановою Правління Національного банку України від 06.08.2009 р. № 460. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0460500-09

7.   Про порядок формування і використання резерву дня відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [Електронний ресурс] / Положення, затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0474-00