Экономические науки / 2.Внешнеэкономическая деятельность

Студентка 4-го курсу Попова О.В.

Миколаївський державний аграрний університет

ЕКСПОРТНІ МОЖЛИВОСТІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ

Розвиток торгівлі на зовнішньому ринку є надзвичайно важливим чинником функціонування будь-якої національної економіки. Сьогодні існує ряд проблем, пов’язаних з сучасною експортною діяльністю України: в основному через переважання у структурі експорту сировинних ресурсів, значних диспропорції в географії поставок.

Експортні можливості України впливають на стан платіжного балансу держави, добробут населення країни і соціально-економічний розвиток суспільства.

Незважаючи на негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи, експорт України є досить суттєвим і складає близько 50 % валового внутрішнього продукту країни. Основними експортними галузями економіки є металургійна промисловість, сільське господарство, машинобудівна і хімічна промисловість, частка яких становить понад 80 % українського експорту. Високий експортний потенціал має аграрний сектор через вплив природно-ресурсного потенціалу. Звісно, сільськогосподарська продукція не лише споживається в межах країни, але й експортується.

Так, експорт пшениці України в 2011-2012 маркетинговому році може скласти 8,5 млн. т, проти 3,5 млн. т у попередньому періоді. Згідно з прогнозом, врожай пшениці в Україні в 2011-2012 рр. складе 19 млн. т., проти 16,84 млн. т. у 2010-2011 рр. У 2009-2010 рр. експорт пшениці склав 9,34 млн. т., урожай – 20,87 млн. т. Експорт зернових (без пшениці) в 2011-2012 рр. в Україні оцінюється на рівні 6,5 млн. т., проти 6 млн. т. у попередньому маркетинговому році.

За рівнем запасів і видобутку мінерально-сировинних ресурсів Україна входить до числа провідних країн континенту. В її надрах виявлено понад 200 видів корисних копалин, відкрито близько 20 тис. родовищ. Україна видобуває до 5 % світової мінеральної сировини і продукції її переробки. Мінеральна сировина, що видобувається в Україні, у вартісному виразі оцінюється в 15 млрд. дол. США. Україна є найбільшим у світі транзитером природного газу і володіє газотранспортною системою з високою пропускною спроможністю – 290 млрд. куб. м на вході і майже 170 млрд. куб. м на виході на рік. До Європи через територію України транспортується біля 97 % російського газу [1]. Крім того, Україна має високий потенціал галузей промисловості, авіаційний і кораблебудівній галузях [2].

Найбільшими користувачами українського експорту є: Російська Федерація, КНР, Туреччина, Німеччина, Італія, США, Білорусь і Польща.

Незважаючи на великі промислові можливості, наявність корисних копалин, родючі землі, існують структурні диспропорції економіки, сформовані ще у рамках колишнього СРСР. Домінуючими експортними позиціями залишаються металопродукція (44 % загального експорту), мінеральні продукти і продукції хімічної галузі (22 %), машинобудування складає лише 12 % та інші галузі займають 22 % (рис. 1). В Україні на сьогоднішній день дуже повільно відбувається переорієнтація з торгівлі сировиною і напівфабрикатами на торгівлю товарами з високою доданою вартістю [3].

Рис. 1. Товарна структура експорту України

На експорт України впливають, як зовнішні, так і внутрішні чинники. Найбільш впливовими з них є:

- нестійкий фінансовий стан суб’єктів ринку під впливом кризових явищ;

- рівень конкурентоздатність вітчизняної продукції;

- недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортних товарів на фоні підвищення вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції;

- зростання цін на товари і послуги;

- нестача знань і досвіду роботи у сфері експорту у більшості українських підприємців, слабка координованість їх діяльності на зовнішніх ринках [4].

Таким чином, можна зробити висновок щодо необхідності невідкладного формування цілісної системи заходів стимулювання експорту. Такими заходами підтримки українських експортерів могло стати:

- надання права підприємствам-виробникам використовувати певну частку валютної виручки на просування експорту;

- визначення механізмів, які дозволять підприємствам списати безнадійні борги, які не можуть бути сплачені іноземним партнерам;

- укладання міжбанківських угод з країнами СНД та країнами Східної Європи щодо довгострокового кредитування контрактів з використанням національних валют [5].

Україна має потужний науково-промисловий потенціал, який, на відміну від більшості країн світу, не має відповідної інституційної і фінансової державної підтримки для просування на світові ринки, через що, незважаючи на наявні цінові та технічні переваги, не використовується повною мірою експортний потенціал високотехнологічних товарів українського виробництва на зовнішніх товарних ринках. На сьогодні існує необхідність створення інституційної основи для запровадження державної підтримки впровадження фінансових інструментів розвитку експорту, який забезпечить подальший розвиток і нарощування вітчизняного економічного потенціалу і закріплення зовнішніх ринках.

Література:

1. Поведінка українських експортерів в кризових умовах розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Prvs/2010_2/tom2/581.pdf

2. Торгівельно-економічне співробітництво [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mfa.gov.ua/japan/ua/25585.htm

3. Україна на експорт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/articles/455.html

4. Аналіз стимулювання експорту в Україні та шляхи його покращення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kolinets.pp.net.ua/publ/1-1-0-2

5. Аналіз поточного стану експорту України й основні напрямки його підвищення [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  www.masters.donntu.edu.ua/publ2009/fem/lutsenko.pdf