Студентка Трачук І.А.

Волинський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Проблеми фінансування сфери охорони здоров'я України

На сучасному етапі ринкових відносин стан соціальної сфери держави, в тому числі й охорони здоров’я, має значний вплив на розвиток економіки в цілому. Показники фінансування та стабільність його джерел є головним чинником розвитку системи охорони здоров’я. У сфері фінансування галузі охорони здоров'я першочерговою проблемою є нестача бюджетних коштів, що веде до зменшення обсягів безоплатної медичної допомоги. Саме тому реформування медичної галузі є невід’ємною складовою соціально-економічних перетворень в Україні.

Дослідженню питань фінансового забезпечення та використання ресурсів у галузі охорони здоров'я присвячені праці таких українських учених, як Василика О.Д, Виноградова О., Голяченка О., Євсєева В., Карпишин Н., Котляревського Ю., Лівака П., Маліка Є., Медяника Г., Осадця С., Перетяки О., Пономаренка В., Солоненка І. та ін.

У 2010 році загальний обсяг фінансування сфери охорони здоров'я становив 41,7 млрд грн, з яких: загальний фонд (бюджетні кошти) становили 39,4 млрд грн, у тому числі: місцеві бюджети сплачують в обсязі 32,1 млрд грн., державний бюджет - в обсязі 7,3 млрд грн. Питома вага видатків на охорону здоров’я в загальному обсязі ВВП у 2010 році складає 3,6 % (2009 р. − 2,9 %) [3].

З 2000 р. до 2010 р. розмір фінансування сфери охорони здоров’я зріс майже у десять разів (з 4,8 млрд грн до 41,7 млрд грн). Збільшення бюджетного фінансування сфери охорони здоров’я в основному пов’язане з необхідністю підвищення заробітної плати медичним працівникам.

В Україні державне фінансування охорони здоров'я відбувається за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Проаналізувавши дані щодо державного фінансування галузі охорони здоров’я, видно, що даний механізм має ряд недоліків. Загалом, обсяг фінансування охорони здоров’я з державного та місцевих бюджетів щорічно збільшується. Проте об’єктивного покращення забезпечення галузі не відбувається. Рівень заробітних плат в медичній галузі залишається одним з найнижчих.

Ще однією проблемою у галузі охорони здоров’я є велика частка недержавних коштів у структурі фінансування медичних закладів, які формуються за рахунок добровільних внесків, інвестицій чи особистих витрат населення [1, 7].

Крім того, варто звернути увагу на спосіб формування кошторисів медичних закладів, яке відбувається не від реальних потреб населення у медичній допомозі, а від потужностей медичного закладу.

Також суттєвим недоліком сучасної системи охорони здоров'я є висока корумпованість, адже як свідчать результати соціологічного дослідження, кожна вісімнадцята гривня з коштів, витрачених населенням на оплату медичних послуг, є доходом від неформального сектору системи охорони здоров'я (хабарі, винагорода за надання медичних послуг громадянами без відповідного юридичного оформлення цієї діяльності тощо). Негативним явищем є й диспропорція у наданні якісних медичних послуг сільському та міському населенню.

Проблеми сфери охорони здоров’я залишаються та постійно поглиблюються, що вказує на необхідність негайного пошуку шляхів реформування медичної галузі. Реорганізація системи охорони здоров’я повинна передбачати виконання таких завдань:

- вдосконалення законодавства та прийняття нормативно-правових актів із чітким переліком медичних послуг та особливостями їх надання;

- запровадження обов’язкового медичного страхування із активним залученням позабюджетних коштів (добровільних внесків, коштів від здачі основних засобів в оренду, надання платних послуг, незаборонених законодавством та ін.), тобто перехід до бюджетно-страхової системи фінансування [2, 147];

- забезпечення розвитку добровільного медичного страхування;

- підвищення ефективності використання видатків на систему охорони здоров'я, шляхом впровадження системи моніторингу, яка б оцінювала ефективність державних видатків з точки зору якісних наслідків для здоров’я суспільства, а не за даними статистики звернень до медичних закладів чи тривалості перебування та стаціонарному лікуванні;

- підвищення якості медичних послуг шляхом розроблення нових та оновлення існуючих медичних стандартів і клінічних протоколів надання медичної допомоги.

Розглянувши проблеми фінансування системи охорони здоров'я, можна зробити висновок, що дана сфера потребує негайного реформування з боку держави. Впровадження обов’язкового медичного страхування та поєднання його з бюджетним фінансуванням надасть можливість збільшити фінансові ресурси системи охорони здоров'я та забезпечити населення медичною допомогою, гарантованою Конституцією України і, як наслідок, зменшити захворюваність та смертність.

Література:

1. Лехан В.М., Слабкий Г.О., Шевченко М.В. Стратегія розвитку системи охорони здоров’я: український вимір/В.М. Лехан// Київ. – 2009.

2. Павлюк К.В. Фінансування охорони здоров'я як складової людського капіталу /К.В. Павлюк// Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 9.

3. Професійна спілка працівників охорони здоров’я України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://medprof.org.ua /