Коваль Л.В., Станівчук Д.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Особливості складання зовнішньоекономічного контракту

Основною правовою формою, що опосередковує господарські зв'язки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та їх іноземних контрагентів, є зовнішньоекономічний договір.

Саме підготовка і укладання зовнішньоекономічного контракту є одним з найбільш важливих етапів в процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності [3].

В сучасних умовах економічного розвитку суб’єктів господарювання питання договорів вважається одним із ключових при здійсненні зовнішньо-торгівельних розрахунків. Проблеми, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю, зокрема питання підготовки, укладання, виконання умов, вирішення спорів за міжнародними договорами (контрактами) присвячені праці таких вчених та науковців як Ф.Ф.Бутинця і І.В.Жиглей, Л.О.Кадуріної і М.С.Стрєльнікової, Т.В.Бондара, І.В.Мельничук, В.Т.Венцель, В.М.Вишняков та інших [1].

Існує велика кількість літературних джерел, в яких наводяться рекомендації, як правильно складати контракт, як краще сформулювати ту або іншу умову. Проте, цього недостатньо для того, щоб грамотно скласти контракт. Тут необхідний системний підхід, певна методика, використовуючи яку підприємство могло б оцінити всі можливі варіанти контракту і вибрати найбільш вдалий. Це істотно полегшило б і переговорний процес, оскільки будь-яка умова, запропонована партнером, може бути заздалегідь пророблена й оцінена [2].

У міжнародній комерційній практиці використовується багато різновидів зовнішньоторгових договорів, структура, зміст та особливості яких визначаються видом зовнішньоекономічної операції, яку вони супроводжують.

Укладання зовнішньоекономічної угоди являє собою досить об’ємний і складний процес, реалізація якого викликає немало труднощів і проблем, вимагає неабияких зусиль та знань. Процес реалізації зовнішньоекономічних контрактів характеризується великою кількістю зворотних зв'язків між різноманітними етапами і значними розбіжностями в рівні агрегування останніх.

У зв'язку з цим робота над кожним етапом може містити в собі значну кількість повторів, а також ускладнюватися суттю, трудомісткістю і великими обсягами робіт з інформаційно-аналітичного забезпечення, оформлення відповідних формальностей, обробкою необхідної документації.

Права, обов’язки і відповідальність партнерів за угодою згруповані в окремих розділах: преамбула (визначення сторін); предмет контракту; кількість (або ціна та кількість контракту); базові умови поставки товарів; ціна та загальна сума контракту; якість товару; термін та умови поставки; умови платежу; умови передавання-приймання товару; гарантії, претензії; пакування та маркування товару; відвантаження товару; санкції; страхування; форс-мажорні обставини; арбітраж; інші умови; юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об’єднані або введені інші.

Надруковані та завізовані контракти підлягають остаточній перевірці оперативними працівниками та парафуються (візуються) коротким підписом в одному з нижніх кутків кожної сторінки. Працівник, що підтвердив контракт, несе повну відповідальність за правильність тексту, зокрема і перекладу на іноземну мову.

Як правило, друкують два оригінали контракту, які підписуються безпосередньо присутніми на переговорах представниками обидвох контрагентів, котрі мають право підпису комерційних документів за посадою, що займають, або за довіреністю. Кількість підписів з кожного боку визначається юридичним статусом контрагента. Зовнішньоторгові контракти з боку українських організацій підписуються, як мінімум, двома особами, які мають на це право.

Якщо з української сторони у зовнішньоторговій угоді беруть участь декілька організацій, вона може бути підписана більше ніж двома особами. Відповідальність по зобов'язаннях підписаного договору несе організація, від імені якої підписана угода, або у контракті встановлюється солідарна відповідальність усіх українських організацій, що його підписали [4].

Висновки. Отже, основне місце в зовнішньоекономічній операції займає контракт, що є її документальним оформленням. Контракт містить умови, що розподіляють обов'язки сторін під час виконання угоди.

Слід також пам’ятати, що договір розподіляє між сторонами і ризики, що можуть виникнути в процесі його виконання. Такі ризики можуть спричинити певні витрати або збитки, що можуть істотно знизити ефективність зовнішньоекономічної операції або зробити її цілком невигідною. Тому до складання контракту необхідно ставитись з усією відповідальністю.

Список використаної літератури:

1. Венцель В.Т. Питання трактування поняття «зовнішньоекономічний договір»: економіко-правовий аспект // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2011. - №4(54). – С.34-36.

2. Вишняков В.М. Роль контракту в управлінні ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип.21.17. – С.179-185.

3. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. №959-ХІІ

4. Режим доступу: http://referat.parta.ua/view/17025/