к.е. н. М.Ю. Мироненко С.І. Шарчук

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Поряд з іншими фінансово-кредитними інструментами фінансового забезпечення, тема лізингу сьогодні надзвичайно актуальна. Як вигідний інструмент інвестиційної політики, він має велике значення для розвитку виробництва в період спаду економіки. У період економічних потрясінь, безробіття, низької платоспроможності українських підприємств цей вид діяльності здатний зробити вагомий внесок в підйомі та розвитку національної економіки, а на міжнародному рівні – створити і закріпити нові зв’язки з іноземними інвесторами.

Виклад основного матеріалу. Лізинг починає відігравати все більшу роль в розвитку економіки України, виступаючи одним із факторів зростання конкурентоспроможності підприємств країни, підвищення ефективності виробництва, покращення якості послуг, таким чином, забезпечуючи зміцнення позицій на вітчизняному та світовому ринках.

Лізинг виступає ефективним інструментом сприяння інвестиційної діяльності, який дає змогу оновлювати основні фонди з більшими перевагами

порівняно з кредитуванням чи покупкою за власні кошти. Завдяки лізингу підприємства мають більше можливостей фінансувати оновлення технічної бази виробництва.

Упродовж останніх 5 років кількість лізингових компаній зросла ( рис.1).

Також за підсумками 2010 р., відзначилась позитивна динаміка щодо кількості договорів фінансового лізингу, укладених юридичними особами та фінансовими компаніями. Кількість укладених договорів фінансового лізингу

за 2010 р. збільшилась на 2088 (69,4 %), порівняно з 2009 р., і становила 5095 договорів.

).

Рис. 1. Динаміка кількості лізингових компаній

Одним із факторів, що підштовхнули споживача активніше цікавитися можливостями послуг лізингу, стало прийняття у червні 2010 року законодавчих коректив, що змінили порядок здійснення операцій з покупки-продажу вживаного авто на товарній біржі. У вартісному вираженні обсяг укладених договорів у 2010 р. збільшився порівняно з минулим роком майже вдвічі і становив 4,97 млрд. грн.

Щодо фінансування, то спостерігається збільшення частки фінансування за рахунок позичкових коштів, зокрема банківських кредитів від 64,5 % у 2009 р. до 86,6 % у 2010 р. та зменшення частки фінансування за рахунок власного капіталу від 35,49 % у 2009 р. до 13,15 % у 2010 р.; в той же час частка фінансування залучених коштів теж збільшилась від 0,01 % у 2009 році до 0,25 % році .

Загальний обсяг джерел фінансування юридичних осіб – лізингодавців та фінансових компаній за 2010 рік – становив 3 524,7 млн. грн, що на 110,2 % більше порівняно з 2009 р. У структурі джерел фінансування лізингових операцій сукупний обсяг власних коштів юридичних осіб – лізингодавців та фінансових компаній збільшився на 61,2 % (від 594,5 млн. грн станом на 31.12.09 р. до 958,6 млн. грн станом на 31.12.2010 р.). За результатами 2010 р. більше ніж вдвічі збільшився сукупний обсяг позичкових коштів, зокрема банківських кредитів – до 2 562,4 млн. грн порівняно з 2009 р.

Протягом 2009-2010 рр. у вартісному розподілі договорів фінансового лізингу за галузями, змін позицій у галузях-лідерах не відбулося. Найбільшу частку продовжують займати угоди в транспортній галузі (59,36 % у 2010 р., 59,17 % у 2009 р.), у сільському господарстві (12,99 % у 2010 р., 11,59 % у 2009 р.), у будівництві (8,26 % у 2010 р., 10,88 % у 2009 р.) та у сфері послуг (4,97 % у 2010 р., 6,02 % у 2009 р.). Найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт (51,83 %), а також техніка, машини та устаткування для сільського господарства (12,85 %).

У 2010 р., порівняно з 2009 р., спостерігається збільшення на 2,98 % питомої ваги короткотермінових (до 2 років) договорів; зменшення на 2,52 % питомої ваги договорів терміном від 2 до 5 років; зменшення на 2,6 % питомої ваги договорів терміном від 5 до 10 років, а довготермінових (більше

10 років) договорів стало більше на 2,15 % [ 1 ].

Аналізуючи ринок лізингових послуг в Україні можна дійти висновку, що на даний час є необхідність збільшення обсягів лізингових компаній та підтримання позитивної динаміки в даній сфері. В силу того, що вітчизняні підприємці мало знають про переваги лізингу, правильно було б в першу чергу наголошувати і краще проінформовувати про дані переваги лізингу, а саме : можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат ; лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача; майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги; перевагою лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди [ 2 ].

Але, окрім малої проінформованості, розвитку лізингу в Україні перешкоджає низка проблем, зокрема : несформованість на загально-державному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингу; невизначеність і суперечливість положень законодавства щодо угод з оперативного лізингу; складний механізм оформлення лізингових угод; занадто жорстка система оподаткування лізингових операцій; низький попит на товари вітчизняного виробництва та низька платоспроможність усіх категорій споживачів; недостатній рівень мобілізації грошового капіталу; низький рівень зацікавленості суб’єктів господарювання та відсутність стимулів зі сторони держави щодо активізації діяльності на ринку лізингу.

Варто також розглянути причини незадовільного розвитку лізингу в Україні. Основною причиною такої ситуації є відсутність досвіду в організації лізингової діяльності і недосконалість правової бази в цій галузі. Так, фахівці оцінюють Закон « Про лізинг» досить критично і зауважують, що він містить суперечні твердження.

Друга проблема стосується оподаткування лізингових операцій. Слід передбачити цільові податкові пільги лізинговим компаніям і виробникам ( постачальникам ) устаткування, а також створення реєстру технічних засобів – інвестиційних потреб малого підприємництва. Банкам, які кредитують лізингові компанії, а також банкам, що створюють власні лізингові компанії , доцільно надавати податкові пільги.

З метою розширення лізингових послуг є доцільним запровадження податкових пільг для всіх учасників лізингових операцій.

Третя проблема пов’язана з обмеженістю ресурсів для проведення операцій, що пов’язано з нестабільністю економіки перехідного періоду в Україні. Для здійснення лізингових операцій компанія повинна мати значний стартовий капітал для придбання устаткування за повну вартість, тобто банківські, страхові та інші організації повинні володіти вільним власним капіталом, який можна використати для здійснення лізингових операцій.

Четверта проблема слабкого розвитку пов’язана з відсутністю розвиненого і організаційно оформленого ринку засобів виробництва. Має місце нерозвиненість інфраструктури лізингового ринку, що включає мережу лізингових компаній, спеціалізованих консалтингових фірм, відповідну систему інформаційного забезпечення про ринок лізингових послуг [ 3 ].

Головним стимулом для розвитку лізингового кредиту є існування в країні стабільного правового поля та сприятливого податкового середовища, які дозволяють мінімізувати ризики інвесторів. Лише за цих умов будь-яка країна може очікувати на стрімкий розвиток національного ринку лізингових послуг побудованого на засадах здорової конкуренції.

Для активного розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме: зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій; зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди; надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування; створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств; організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування; реформування податкового законодавства в частині стимулювання лізингових операцій; запровадження пришвидшеної норми амортизації для об'єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна.

Політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні має бути спрямована на: дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства, забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу і створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг, сприяння інтеграції лізингу в європейський та світовий ринки [ 4 ].

У 2011-2012 рр. тенденція подовження термінів лізингу зі збільшенням кредитної активності буде зберігатись – лізингові компанії не лише формують, але й підтримують зростання попиту на свої послуги. Прогнозується зниження вартості лізингового фінансування до 17 % у гривні в середньому по ринку. Найпривабливіші умови пропонуватимуться в рамках партнерських програм з автодилерами та у співпраці з банками. За 2-3 роки частка придбаних у лізинг автомобілів досягне 7 % у загальних обсягах автопродажу [ 1 ].

Висновки. Розвиток лізингового кредитування є вигідним для українських товаровиробників як зручне джерело фінансування, засіб економії коштів, метод зменшення ступеня інвестиційного ризику та інструмент технічного оновлення виробництва. Лізинг слід розглядати як одну з найперспективніших форм виробничого інвестування, здатну суттєво пожвавити процес технологічного оновлення виробництва в Україні, а тому буде вимагати більш ґрунтовнішого дослідження особливостей використання лізингу в Україні.

Список використаних джерел

1. Аналіз динаміки розвитку ринку лізингових послуг в Україні / І.Я. Кулиняк, О.В. Стрілецька // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.12. – С. 204-209.

2. Сучасний стан та проблеми розвитку лізингу в Україні / А.П. Кущик, Є.І. Гергель // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. - № 1( 5 ). – С. 153-158.

3. Розвиток лізингових форм фінансування як напрям державної підтримки малого підприємництва / О.А. Дєгтяр // Економіка та держава. – 2008. -№ 3. – С. 81-84.

4. Розвиток лізингу в Україні / Я. В. Онищук // Фінанси України. – 2005. - № 7. – С. 106-113.