Економічні науки/3. Фінансові відносини

 

К. е. н.  Тімарцев  О.Ю.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського, Україна

 

Реформування спрощеної системи оподаткування в умовах прийняття Податкового Кодексу України

 

Найбільш поширеним серед альтернативних способів оподаткування суб'єктів малого бізнесу є спрощена система оподаткування, що була запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Практичний досвід застосування цього режиму оподаткування  дає достатньо підстав говорити про його позитивний вплив на сектор малого бізнесу. Важливою перевагою за­стосування спрощеної системи було звільнення від сплати 16 податків та зборів до цільових державних фондів. З іншої сторони, застосування такої системи оподаткування для торгівельних підприємств було можливим при обмеженому обсязі товарообороту та з врахуванням предметів торгівлі (не дозволяється реалізація підакцизних товарів, дорогоцінних металів тощо) [1, c. 145].

За час існування спрощеної системи оподаткування в Україні відбулися суттєві зміни як у законодавстві, так і в економіці. У листопаді 2011 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» [2]. Проект Закону України  розроблено на виконання Програми економічних реформ Президента України  на 2010 – 2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», доручення Президента України від 20.12.2010 р. № 1-1/3016. Його основним завданням є комплексне удосконалення спрощеної системи оподаткування з урахуванням змін у податковому законодавстві і підприємницькому середовищі, забезпечення її відповідності сучасним напрямкам податкової політики держави, запобігання ухиленню від оподаткування тощо. Зміст змін до законодавства зводиться до такого.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 грн.;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 000 000 грн.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005) . Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

обсяг доходу не перевищує 3 000 000 грн.;

4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5 000 000 грн.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року  та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 % розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 % розміру мінімальної заробітної плати.

Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

До інших змін слід віднести: скасування обмеження віднесення на витрати платника податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – платників єдиного податку; подання платниками податку на прибуток переліку доходів та витрат у розрізі контрагентів, які є платниками єдиного податку; встановлення обов’язку реєстрації платником ПДВ у разі надання послуг платникам ПДВ; визначення положень щодо оподаткування доходів фізичних осіб, які здійснюють несистематичний продаж товарів, у вигляді короткотермінового свідоцтва; скасування 50-відсоткової надбавки, що застосовується до фіксованих ставок податку за кожного найманого працівника фізичної особи;  обмеження сфери застосування спрощеної системи оподаткування для окремих видів господарської діяльності (високорентабельних, доходи від яких є пасивними або, які за своєю суттю не потребують державної підтримки у вигляді сплати єдиного податку); виключення зі складу єдиного податку ресурсних платежів з метою сприяння раціональному використанню природних ресурсів;  повернення фізичним особам – платникам єдиного податку права реєструватись платниками ПДВ; ведення книги обліку лише доходів, ведення спрощеного обліку доходів та витрат платниками єдиного податку, зареєстрованих платниками ПДВ;  ведення юридичними особами спрощеного бухгалтерського обліку доходів та витрат за методикою, визначеною Міністерством фінансів України; встановлення річного звітного періоду для платників першої групи, для інших платників – збереження подання квартальної звітності; визначення підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку;  встановлення фінансової відповідальності за порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, третьої і четвертої груп  - протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені Міністерством фінансів України. Платники єдиного податку четвертої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат.

На виконання прийнятих змін до Податкового Кодексу України прийнято такі Накази Міністерства фінансів України, серед них: Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік від 20.12.2011 р.  № 1675; Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку від 21.12.2011 р. № 1688; Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та  порядків їх ведення від 15.12.2011 р. № 1637; Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи від 07.11.2011 р. № 1395.

Таким чином, комплексні зміни до Податкового кодексу України передбачають, що фізичні і юридичні особи можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва за диференційованими критеріями. Упорядковуються види діяльності, при здійсненні яких дозволяється застосовувати спрощену систему оподаткування.  Утім потребує доопрацювання питання добровільної реєстрації платниками податку на додану вартість фізичних осіб – підприємців.  Зазначене, насамперед, обґрунтовується фактами використання суб’єктами господарювання у різноманітних схемах ухилення від сплати податків та значним рівнем формування безпідставного податкового кредиту.

У цілому з прийняттям Податкового Кодексу України вдосконалюється законодавча система, яка є основою оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

 

Література

1.        Дуляба H.I. Податкова політика як чинник стимулювання розвитку підприємств торгівлі [Текст] / Н.І. Дуляба // Вісник Хмельницького національного університету № 5 . – 2009. -  Т. 2. – С.144-147.

2.        Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності: Закон України № 4014-VI від 04.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3609-17>