Татушко М.С.
Науковий
керівник: Урбан В.В.
Буковинський державний фінансово-економічний
університет, м. Чернівці
УДОСКОНАЛЕННЯ
ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Найгострішою проблемою
багатьох підприємств в умовах конкуренції є формування ефективної структури
управління, яка мобільно і за короткі терміни реагувала б на зміни як на
зовнішньому, так і внутрішньому ринках
збуту продукції. Саме тому постійно виникає необхідність в удосконаленні
організаційної структури підприємства. Одним з суттєвих
організаційно-управлінських чинників, що зумовлюють стан внутрішнього
середовища підприємства, є
організаційна структура управління (ОСУ). Багато вітчизняних підприємств
усвідомили необхідність удосконалення ОСУ, як одного з визначальних чинників
виходу із кризи, викликаної
невідповідністю ринкового,
виробничо-господарського й управлінського потенціалу організацій
мінливим умовам зовнішнього середовища [1, 156].
Теоретичні та практичні аспекти організаційної структури
управління досліджували багато
вітчизняних і зарубіжних учених зокрема Бондарчук Л. В., Стадник В.В., Шишкін
В.О., Львова І. А., Куценко О. В., Кондратьев В.В., Краснова В.Б., Євтушевський
В.А та ін. Проте до цього часу деякі важливі аспекти формування організаційної
структури управління не мають належного наукового обґрунтування та методичного
забезпечення, а інші потребують актуалізації та адаптації до динамічних умов господарювання
[5, 87].
В рамках
організаційної структури управління протікає управлінський процес (рух інформації
і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені функції
управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій
організаційну структуру управління можна розглядати як форму розподілу і
кооперації управлінської діяльності, в межах якої відбувається процес
управління, що спрямований на досягнення кінцевої мети менеджменту.
ОСУ забезпечує
стабільність, стійкість управлінської системи, дякуючи чому вона зберігає свої
властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов. Організаційна структура
управління відображає відносини, що об’єктивно складаються у межах даної
виробничої системи [4, 38].
Крім того,
організаційна структура управління - це одночасно спосіб і форма об'єднання
людей для здійснення загальних для них виробничих і управлінських цілей. Вона
допомагає працівникам усвідомити своє місце в організації, дякуючи чому вони
можуть ефективніше виконувати поставлені перед ними завдання. ОСУ за допомогою
певної сукупності відносин та зв’язків всередині колективу забезпечує поєднання
усіх складових її частин, стійке існування та стабільне функціонування
організації. Оргструктура управління документально фіксується в графічних
схемах, штатних розкладах персоналу, положеннях про підрозділи апарату
управління, посадових інструкціях окремих виконавців.
В сучасній
літературі ОСУ визначається, як формальні правила, що розробляються менеджерами
для:
1) поділу праці та
розподілу офіціальних обов’язків серед окремих співробітників та служб;
2) визначення
сфери контролю керівників та підпорядкованості в організації;
3) координації
всіх функції, щоб організація могла функціонувати як єдине ціле [3, 140].
Для забезпечення
нормального функціонування організаційних структур управління необхідне її
правильне і раціональне проектування. Процес проектування оргструктур
управління підприємством є синтезом взаємозв'язаних структуроутворюючих
елементів, функціонування яких покликане забезпечити досягнення поставленої
мети. Багато авторів сходяться на думці, що головним у цьому процесі є знаходження
способів зв'язку елементів і їх взаємодії.
Проектування ОСУ
необхідне коли, організаційна структура управління та функції, що
виконують підрозділи, вже не відповідають завданням, що вирішує організація, та
недостатні для вирішення перспективних завдань. Як правило, у більшості
українських підприємств має місце саме така ситуація – оргструктура управління
стала поступово відставати від потреб часу (є неадекватною поточній ситуації та
змінам, що відбуваються). Серед основних типових недоліків існуючих ОСУ
виділяють:
1) надмірна орієнтація структурних підрозділів
на перших керівників і, як наслідок, їх перевантаження (неможливість виконувати
свої функціональні обов’язки);
2) наявність багатьох заступників генерального
директора та директорів з діапазонами відповідальності, що пересікаються;
3) відсутність інформаційної підтримки
діяльності підприємства (відділ автоматизації системи управління працює не для
задовольняння потреб конкретного користувача: максимум, що обслуговується - бухгалтерія),
зокрема комерційної та фінансової діяльності;
4) деякі аспекти єдиної служби роботи з
персоналом або відсутні зовсім, або розподілені по функціональним підрозділам з
різними рівнями підпорядкованості (відділ кадрів, відділ праці з
персоналом та відділ організації праці і заробітної плати);
5) відсутні або
присутні формально життєво необхідні фінансово-економічні підрозділи, що несуть
повну відповідальність за результати фінансової діяльності підприємства;
6) відсутня
служба управління змінами, яка визначає у конкретний момент часу орієнтацію
організації на потреби зовнішнього середовища
[3,
с. 365].
При проектуванні
ОСУ важливо також звернути увагу на зв’язок ОСУ з фазами життєвого
циклу організації, про що, на жаль часто забувають спеціалісти, які
вирішують завдання удосконалення оргструктур управління. На стадії створення
організації управління нерідко здійснюється самим підприємцем. На стадії
росту відбувається функціональний розподіл праці менеджерів. На стадії зрілості
в оргструктурі управління частіше за все реалізується тенденція
децентралізації. На стадії спаду звичайно розробляються заходи з удосконалення
ОСУ у відповідності з потребами виробництва. Нарешті, на стадії припинення
існування організації ОСУ або остаточно руйнується , або відбувається її
реорганізація [2, 98].
Удосконалення
організаційної структури передбачає вирішення всіх поточних питань, що
стосуються виробництва, маркетингу, фінансів, персоналу та іншого на рівні
цехів та виробництв, а рішення питань стратегічного характеру на рівні
центрального апарату управління.
Ефективність
організаційної структури управління,
яка в кінцевому підсумку виявляється в успішному рентабельному
функціонуванні підприємства, може бути
досягнута лише за необхідності виконання умов, що не суперечать економічним
законам, рівню розвитку продуктивних сил суспільства та етапу розвитку
підприємства. Для вдосконалення організаційних структур в умовах нестабільної
економічної ситуації можна запропонувати такі заходи:
1)
Необхідно
чітко сформулювати мету, пріоритети
розвитку, поточні та тактичні цілі
підприємства. На даний час переважна
більшість вітчизняних підприємств намагається розширити асортимент та наростити
обсяги виробництва, розширюючи при
цьому свій технологічний парк.
2)
Максимально
спростити структуру управління. Проте, це не означає максимальне її
скорочення.
3)
Процес
вдосконалення організаційної структури має відбуватись паралельно із розвитком
підприємницької діяльності та із аналізом основних економічних показників.
.
Список використаної літератури:
1. Бондарчук Л.
В., Удосконалення організаційної структури підприємства в системі ефективного
менеджменту персоналу//Вісник Хмельницького національного університету//
Бондарчук Л. В.– 2009- № 1
3. Львова
І. Організація (створення)
підприємства // І. Львова,
Бухгалтерія. Збірник
систематизованого законодавства.- 2007. – №10. – 422с.
4. Шишкін В.О.
Організація управління господарською діяльністю підприємства / В.О. Шишкін, Р.В. Корнєєва // Інвестиції :
підприємництво Держава та регіони. – 2008. – №11.
5. Кузьмін О.Є.
Основи менеджменту/ О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник// Академвидав – К. : 2007. – 464
с.