Грозик
У.І.
студентка спеціальності «Фінанси»
Економічного факультету
Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий керівник: к.е.н. Кміть В.М.
Шляхи удосконалення системи
державного внутрішнього фінансового аудиту в Україні
В
умовах сьогодення в практиці використання бюджетних фінансів налічується багато
невизначеностей, які пов’язані з плануванням, здійсненням контролю за доходами
та видатками бюджетних програм, керуванням результатами їх виконання. Значною
проблемою також є недостатність фінансування бюджетних установ та організацій
за рахунок бюджету держави.
В
установах, як правило, поєднується бюджетний і комерційний види діяльності та
їх відповідне відображення в єдиній системі обліку, зростає частка бюджетних
коштів спеціального фонду. Залишається
чимало невирішених питань, пов'язаних з особливостями впровадження внутрішнього
фінансового аудиту, що зумовлено відсутністю єдиної методології, обліку
й аналізу економічних показників, а також невмінням розпорядників бюджетних
коштів оцінити ризики і створити ефективну систему управління державними
фінансами.
Все вище зазначене зумовлює потребу у
розвитку методології фінансового управління бюджетних установ та організацій
шляхом розробки механізму, який би забезпечив ефективне використання державних коштів
в умовах нестабільного ринкового оточення, побудови на цих засадах гнучкої і
ефективної системи державного внутрішнього фінансового аудиту, що визначає
актуальність теми даного дослідження.
Цій проблематиці присвячені праці багатьох
авторів, серед яких доцільно назвати таких як А.Бодюк, С.Ермішова, П.Камишанов, А.Монаєнко, В.Подольський, С.Прилипко,
О.Редько, Ю.Слободяник, А.Ткаченко
та багато інших.
Однак названі автори не знайшли конкретних
шляхів усунення системних недоліків у функціонуванні системи державного
внутрішнього фінансового контролю саме у бюджетних установах [1, с.149].
На
сьогоднішній день існує наступна структура системи контролю державних фінансів,
що задекларована чинними законодавчими та нормативними актами (див. рис. 1).
Рис. 1. Система контролю
державних фінансів
Зокрема
державний внутрішній фінансовий аудит є різновидом державного фінансового
контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного
та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших
активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності
фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.
Метою аудиту є надання незалежних та
об’єктивних рекомендацій і консультацій, спрямованих на удосконалення
діяльності органів державного і комунального сектору;запобігання фактам
незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів,
виникнення помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та
підвідомчих їй бюджетних установ;поліпшення внутрішнього контролю.
Особливостями
проведення централізованого внутрішнього аудиту є те, що він проводиться
органами Державної фінансової інспекції. Децентралізований проводиться уповноваженим
самостійним підрозділом, підпорядкованим безпосередньо керівництву органу
державного чи комунального сектору, але функціонально незалежним від нього.
Існують дві форми проведення державного внутрішнього фінансового аудиту –
фінансовий аудит та аудит ефективності, після проведення яких надаються
незалежні та об’єктиві рекомендації та консультації [2, с.163].
Сьогодні
вітчизняне законодавство в сфері фінансового контролю адаптується до вимог
Лімської декларації керівних принципів аудиту державних фінансів [3].
Вперше
термін «аудит» стосовно державних фінансів було вжито в Бюджетному Кодексі 2001
року[4].
Наступним
кроком стало впровадження в 2005 році державного аудиту суб’єктів
господарювання державного сектору економіки, що має проводитись органами
державної контрольно-ревізійної служби (Державної фінансової інспекції) з метою
попередження фінансових порушень, забезпечення ефективного використання
бюджетних коштів та майна.
Вперше
розмежування зовнішнього і внутрішнього аудиту на законодавчому рівні
відбулося лише у 2008 році з прийняттям нової редакції Концепції розвитку
державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2015 року. Державна
концепція повинна орієнтуватися на формування служб внутрішнього аудиту, за
допомогою яких можна оперативно контролювати фінансово-господарську діяльність
бюджетної установи та проводити моніторинг та аналіз виконання бюджетних
програм. Це зумовлено надзвичайно низьким рівнем фінансової дисципліни у
бюджетній сфері та державному секторі економіки, недорозвиненістю
внутрішнього контролю та відсутністю де централізованого внутрішнього аудиту
в органах державного сектору [5, с. 33].
Слід
зазначити, що не існує на даний момент нормативно-правового акта, який би
визначав рамки внутрішнього аудиту бюджетних установ. На даний час в Україні
внутрішній аудит, виходячи з сутності його поняття, здійснюється лише органами
Державної фінансової інспекції.
Отже,
у процесі впровадження системи державного внутрішнього фінансового аудиту вже
зроблено перші кроки, проте необхідними та доцільними ще є наступні:
·
прийняття
відповідного нормативного акта, який би визначав законодавчі рамки внутрішнього
аудиту;
·
створення
єдиних стандартів, методології оцінки ефективності використання державних
коштів;
·
створення
внутрішніх підрозділів аудиту в установах у обов'язковому порядку, аби вони
надавали рекомендації, запобігали фактам незаконного, неефективного та не
результативного використання бюджетних коштів.
ЛІТЕРАТУРА:
1.
Ермішова
С.В. Внутрішній аудит в системі державного фінансового контролю // Економіка і
організація управління. – 2008. – №3. – 149 с.
2.
Слободяник
Ю.Б. Внутрішній і зовнішній державний аудит: організаційно-правові
аспекти//Економічний простір. – 2011. – №49. –С.162-163.
3.
Лімська
декларація керівних принципів аудиту державних фінансів [Електронний ресурс] /
Рахункова палата. – Режим доступу:
http://www.rada.gov.ua/control/main/uk/publisharticle/14027?cat_id=32836.
4.
Бюджетний
Кодекс України від 21 червня 2001 року №2542 // Відомості Верховної Ради
України. – 2001. – №37. – с.189.
5.
Аудиторська
діяльність в Україні: Нормативна база / Роїна О.М. – К.: КНТ, 2006. – 248 с.