Филология / 7. Язык, речь, речевая коммуникация
Дрібнюк В. Т.
Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича,
Україна
Когнітивно-комунікативний аспект значення «відмови»
Відмова – це небажання
адресата (через певні об’єктивні чи суб’єктивні причини) позитивно відреагувати
на прохання, пропозицію, заклик, наказ адресанта.
«Термін «відмова»
використовується дослідниками для позначення численної і гетерогенної кількості
більш чи менш конвенціоналізованих, а тим самим більш чи менш очікуваних або
передбачуваних, послідовно залежних комунікативних дій, які однаковою мірою є
складовою частиною як письмової, так і усної, як повсякденної, так і
інституціоналізованої комунікації. … Відмова може бути визначена як мовленнєвий
акт, який реалізує засновану на заперечних установках мовця реакцію
санкціонального плану на попередньо висловлений проспективним актом
пропозиційний зміст або іллокуцію мовця з метою його відхилення» [3, с. 13;
19].
Відмова – комунікативна
стратегія, яка характеризується неготовністю мовця до співпраці.
«Висловлення відмови
виникають і функціонують у потенційно чи відкрито конфліктних ситуаціях, їм
притаманна модальність незгоди, яка спричиняється перенасиченням негативними
емоціями, неврівноваженим психологічним станом співбесідників, що веде до
конфронтативного діалогу, діалогу-суперечки. Зміст категоричних висловлень
відмови засвідчує порушення постулатів ввічливості, такту і співробітництва.
При таких інтеракціях взаємовідносини комунікантів різко погіршуються,
підвищується негативний емоційний заряд, відбувається розузгодженість інтенцій»
[2, с. 108]. В таких ситуаціях можна відмітити виражене суперництво учасників,
стик, протилежність, протиставлення цілей, інтересів та суджень комунікантів.
Висловлення відмови носить категоричний і емоційний характер. «Навмисне
прагнення учасників розмови до розриву комунікації та надмірність
емоційно-волюнтативних характеристик у змісті відмови породжують її неетикетні
формули. Причини припинення взаємодії через акти відмови суб’єктивні, пов’язані
з внутрішніми інтенціями комунікантів і націлені на розрив, завдання образи,
показ своєї зверхності над співрозмовником та антипатії до нього» [2, с. 108].
Комунікативна ціль акту
відмови полягає у негативній відповіді на просьбу, вимогу чи пропозицію адресанта.
Мовець займає протилежну позицію по відношенню до співбесідника і незацікавлений
у виконанні дії, про яку говорить адресант. Відповідно співбесідник очікує від
мовця виконання необхідних дій. Я. В. Боргер поділила репліки-відмови на різні
типи: відмова як репліка-реакція на наказ чи вимогу; відмова як відповідна
репліка на просьбу; відмова як відповідна репліка на пропозицію [1].
Відмова може
репрезентуватися ввічливим відхиленням точки зору або рішучим відкиданням
пропозиції, жорстким непогодженням з адресантом. Категоричність відмови
проявляється у ступені впевненості мовця в правильності своєї позиції та
істинності своїх міркувань.
В романі Айріс Мердок
«Чорний принц» з розмови двох товаришів Бредлі Пірсона та Френсіса Марло ми
дізнаємося, що колишня дружина Бредлі – Крістіан розшукує його. Френсіс
намагається переконати свого друга та чоловіка своєї сестри побачитися з
Крістіан. Однак, Бредлі є непохитним. Він категорично проти цієї божевільної
ідеї, що і виражається в словосполученнях іменника та прикметника completely mad, прислівника та дієслова utterly finished, модальному дієслові can з заперечною часткою not та no, а також реакції та інтонації персонажа.
“I won't keep you for a moment, I'll just explain,
I've been thinking, yes, I'll make it snappy, just please listen to me, please,
I beseech you. Look, it's this; you see you're the first person Chris will be
looking up in London.”
“What?”
“She'll
come straight to you, I bet, I intuit it.”
“Are you completely mad? Don't you know
how…I can't discuss this! There can be no possible communication;
this was utterly finished with years ago” [4].
Характер
протікання діалогу, що містить відмову, залежить від певних
чинників. Сюди належать: міжособистісні відносини, готовність до взаємодії,
статус комунікантів, ситуацію, яка обумовлює спілкування, вікова різниця,
рівень культури мовців та їх емоційно-психологічний стан в момент спілкування.
Отже, відмова
– це реакція мовця на почуте, яка, пройшовши крізь свідомість, виливається у конфліктну
установку.
Література:
1.
Боргер Я. В. Комплексный анализ речевых актов негативной реакции
(на материале современных драматических произведений) : автореф. дисс. на
соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / Я. В.
Боргер. – Тюмень, 2004. – 21 с.
2.
Одарчук Н. А. Мовні засоби вираження інтенсифікації змісту відмови у
респонсивних репліках неасертивних діалогів / Н. А. Одарчук // Вісник
Харківського національного університету. Серія: Філологія. – Харків, 2001. –
Вип. 33. – С. 107-112.
3.
Осовська І. М. Висловлювання-відмова: структурно-семантичний та
комунікативно-прагматичний аспекти (на матеріалі сучасної німецької мови) :
дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Осовська Ірина Миколаївна. – Чернівці,
2002. – 187 с.
4.
Murdoch I. Black Prince / I. Murdoch. – Vintage, 1999. – 415 p.