Право/10.Хозяйственное право

Форитор Т.М.

Магістрантка Київського національного університету ім..Т.Шевченка, Україна

Недобросовісна конкуренція та монополістичні зловживання: спільні та відмінні риси

Конкурентна політика до сих пір є важливою проблемою, яку органи державної влади України не можуть достеменно дослідити і визначити ті всі пріоритети, на які потрібно звернути увагу для подальшого подолання всіх негативних важелів впливу. Відносини підприємницької діяльності досягнули того моменту, що характеризує потужний розвиток недобросовісної конкуренції. Оцінивши всі фактори діяльності сильних підприємств, які забезпечують потреби населення, можна визначити той факт, що недобросовісна конкуренція набуває обороту внаслідок монополістичних зловживань. Якщо законодавчо «натиснути» на «болючі місця» монополістів, то можна в декілька раз зменшити прояв монополістичних зловживань.

У сфері конкуренції за допомогою державного контролю здійснюється своєчасність внесення коректив у господарську діяльність, отримання інформації про реальний стан розвитку і функціонування конкурентних відносин, виявлення порушень конкурентного законодавства та відхилень від установлених стандартів і правил.

Метою цієї роботи є визначення спільних та відмінних рис недобросовісної конкуренції та монополістичних зловживань і наступного їх схематичного зображення.

Над проблемами недобросовісної конкуренції та зловживаннями, які вчиняють монополісти, працювали чимало науковців, дисертантів та авторів підручників. Серед них можна назвати таких, як О.Безух, І.Шуміло, І.Вертузаєва, О.Джуринський, Н.Грицюта, Б.Єрошенко, В.Кулішенко, В.Скурська, Н.Михальчишин та багато інших.

Всі вони звертали увагу на ті основні проблеми, які мають місце в сучасній економіці при здійснення підприємницької діяльності,що має на меті отримання прибутку, основні сфери, в яких найбільше прослідковується ведення недобросовісної конкуренції, звертали увагу на основні положення законодавства України, яке регулює і захищає економічну конкуренцію, робили аналіз українського законодавства із законодавством окремих держав, наводили приклади регулювання аналогічних відносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності [2]. До таких дій, зокрема, належать: неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання, створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, а також неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці [3, 20].

В науковій літературі існують різні визначення поняття «недобросовісна конкуренція» та її окремих видів. Так, Безух О.В. пропонує визначати недобросовісну конкуренцію як антиконкурентні дії суб’єктів господарювання чи бездіяльність, пов’язані з порушенням чинного законодавства, торгових правил та звичок, прав на інтелектуальні продукти, вимог добропорядності і справедливості шляхом вчинків, здатних викликати змішування відносно підприємства, продукції або діяльності конкурента, ввести громадськість в оману, дискредитувати конкурента [3,19], [4,3]. Шуміло І.А. розглядає недобросовісну конкуренцію як протиправну діяльність суб’єктів господарювання, що, шляхом введення в оману споживачів чи інших суб’єктів господарювання, спрямована на заміну в межах одного товарного ринку власним товаром чи послугою аналогічних товарів чи послуг конкурента, котрі користуються сталим попитом [3,20], [13,10].

Визначення неправомірного використання ділової репутації суб’єкта господарювання як різновиду недобросовісної конкуренції пропонує Кулішенко В.С., а саме: неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання необхідно розглядати як протиправну поведінку суб’єкта господарювання, що завдає шкоди конкурентним господарським (підприємницьким) відносинам, порушує законодавство про захист від недобросовісної конкуренції, права на вільну, чесну конкуренцію і ділову репутацію шляхом експлуатації ділової репутації іншого суб’єкта господарювання – конкурента, що тягне імовірність змішування споживачами діяльності носія ділової репутації (добросовісного конкурента) і недобросовісного конкурента [3,20], [9,4].

Стосовно закордонної практики, то законодавство США не дає загального визначення недобросовісної конкуренції, проводиться лише перелік дій, які кваліфікуються як недобросовісна конкуренція, при цьому перелік є вичерпним, а також перелік дій, які до таких не відносяться [7,156].

За законодавством України, конкретний перелік дій, які можуть характеризуватися як недобросовісна конкуренція, є невичерпним, тим більше містить їх уточнюючу кваліфікацію, що вимагає практика. Серед них такі дії:

- дискредитація конкурента; - купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом; - порівняльна реклама; - схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця); - схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом; - схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника); - підкуп працівника постачальника; - досягнення неправомірних переваг у конкуренції, що означає різноманітні форми нечесної конкурентної боротьби; - копіювання зовнішнього вигляду виробу; - неправомірне використання товару іншого виробника; - неправомірне використання чужих рекламних матеріалів, позначень, упаковки тощо [7,157].

Правові норми, що регулюють запобігання недобросовісної конкуренції та її припинення, правила рекламної діяльності та захист прав споживачів, мають спільну мету – забезпечення інтересів споживачів на основі організації ефективного функціонування ринку. У багатьох європейських державах питання захисту від недобросовісної конкуренції та захисту прав споживачів регулюються окремими законами. Не існує також загальновизнаної практики щодо розподілу повноважень між державними органами стосовно розгляду зазначених питань [6,37-40].

Вивчаючи практику розгляду даних проблем в інших державах і порівнюючи з Україною, можна зробити маленький висновок, а саме те, що дане питання недобросовісної конкуренції може регулювати не лише одне відомство, яке спеціалізується на цьому, участь можуть брати самі учасники конкурентного ринку, які можливо будуть мати свої засоби захисту від недобросовісності з боку своїх опонентів, але всі вони мають здійснюватися лише на законному рівні, виключаючи будь-які протиправні засоби впливу.

Досить вагомим засобом недобросовісної конкуренції визначається порівняльна реклама, або ж недобросовісна реклама. На даний момент ми можемо спостерігати це по телебаченню, на продовольчих ринках, на ярмарках, у пресі. Це неповний список, оскільки фірми, підприємства, компанії, які здійснюють агітацію щодо свого товару, продукту, послуги чи роботи із залученням чорного піару або ж недобросовісного порівняння з аналогічними об’єктами тільки від іншого виробника, фірми або ж підприємства, можуть розвивати свої ідея щодо впливу на споживача.

У разі існування на ринку конкурентних відносин допускається можливість окремих суб’єктів господарювання зловживання своїм становищем, що в результаті призводить до монополізації товарних ринків і викривлення конкуренції на них. Такі зловживання ймовірні за відсутності належних засобів впливу на товарний ринок різних рівнів (державний, підприємницький, суспільний) [10,363].

Зловживання простим домінуванням або монопольним становищем є категорією, яка відноситься до поведінки та обставин, пов’язаних з індивідуальними фірмами. Справжня монополія, яка не стикається з конкуренцією або загрозою конкуренції, встановлює вищі ціни або виробляє продукції менше чи нижчої якості. Закони проти монополізму і закони проти зловживань монопольним становищем, як правило, спрямовані на підприємницьку практику, завдяки якій фірми можуть отримати чи захистити монопольне становище [11,52].

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає частиною 1 статтею 13 саме поняття зловживання монопольним становищем. Згідно неї, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку [3]. 
Як Закон України «Про захист економічної конкуренції» в ч.2.ст.13 так і Господарський кодекс України в ст..29 чітко визначає ті особливості, які характерні зловживанням монополістичним становищем. Зловживання монопольним становищем вважаються: 
1) нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару,не потрібного контрагенту; 
2) обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; 
3) інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок 

(виходу з ринку) суб'єктів господарювання; 
4) встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів; 
5) встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції [1]. 

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність за Законом.

Згідно зі звітом Антимонопольного комітету України, основними ринками, на яких у 2007 році виявлялися і припинялися зловживання монопольним (домінуючим) становищем, були місцеві ринки послуг житлово-комунального господарства, загальнодержавні та регіональні ринки паливно-енергетичного комплексу, ринки продовольчих товарів та послуг, що надаються сільгоспвиробникам [12,333].

Усі зловживання монопольним становищем на ринку за їх змістом і спрямованістю можуть бути класифіковані на декілька груп (різновидів): зловживання здебільшого цінового характеру – охоплюють дії, передбачені п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; зловживання здебільшого дискримінаційного характеру, спрямовані на одержання прибутку або інших переваг, пов’язаних із використанням існуючої ринкової влади, - ця група охоплює дії, передбачені пп.2-3 ч.2 ст.13 Закону; дії, пов’язані з неправомірним скороченням суб’єктами господарювання пропозиції або попиту, - до цієї групи включаються 2 види діянь, передбачених пунктами 4 та 5 ч.2 ст.13 Закону; дії, що призводять або можуть призвести до істотного обмеження конкурентоспроможності суб’єктів господарювання або створення перешкод до їхнього доступу на ринок (виходу з ринку) – ця група охоплює діяння, передбачені пп.6 та 7 ч.2 ст.13 Закону [8,269].

В своїй діяльності підприємства, які або займають монопольне становище на ринку товарів та послуг або які прагнуть до зайняття монопольного рівня часто можуть вдаватися до чітко обдуманих дій, які можуть нести негативний характер на споживача. Фізична чи юридична особа, яка здійснює саме підприємницьку діяльність може використовувати в своїх діях незаконні методи щодо підвищення свого рівня і з метою більших заробітків. Аналогічно і монопольний суб’єкт господарювання, бажаючи втримати своє становище на стабільному рівні, вдається до частих зловживань.

Серед спільних рис можна виділити, перш за все, саме дію, яку вчиняє суб’єкт господарювання для «зміцнення» свого становища. Створення перешкод суб’єктам господарювання в процесі конкуренції, а також основна спільна риса – це ущемлення інтересів споживача. Оскільки споживачі не обізнані в діяльності своїх виробників і постійно впевнені, що все так має бути, але за цим «все» ховається або ж неправда, або ж підробка, або навіть і завищена ціна. Діяльність суб’єктів господарювання завжди здійснюється в межах одного ринку товарів чи послуг. Переваги, яких вони досягають неправомірними методами та нечесними підходами, завдають не лише удар по споживачу, а й пригноблюють іншого суб’єкта господарювання, який може зрівнятися за якістю чи кількістю потрібного товару чи навіть послуг на даному конкретному ринку. Ці всі дії визначаються забороненими і за них настає відповідальність в межах законодавства України.

Відмінні риси вбачаються в тому, що суб’єкт господарювання, який користується недобросовісною конкуренцією для задоволення матеріального інтересу, часто неправомірне використовує ділову репутацію суб’єкта господарювання, неправомірне збирає, розголошує та використовує комерційну таємницю, може дискредитувати конкурента, займається порівняльною рекламою, неправомірним використанням чужих упаковок, позначень, рекламних матеріалів. В свою чергу, монополіст може здійснювати своєрідні зловживання заради свого статусу, серед яких можна назвати такі як: нав’язування таких умов договору щодо предмета, які ставлять у нерівне становище контрагентів, створення або підтримання дефіциту окремого товару на ринку чи встановлення монопольних цін чи монопольно низьких цін, які заставляють в подальшому конкурента визнавати себе банкрутом.

	Недобросовісна конкуренція	Монополістичні зловживання
Спільні риси	1. Будь-які дії суб’єкта господарювання у конкуренції. Дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, що займає монополістичне (домінуюче) становище. 2. Створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції. 3. Ущемлення інтересів споживачів. 4. Дії в межах одного товарного ринку чи ринку послуг. 5. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції. 6. Дії забороняються законодавством. 7. Настає відповідальність за законодавством України.
Відмінні риси	1. Неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання. 2. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. 3. Дискредитація конкурента. 4. Порівняльна реклама. 5. Неправомірне використання чужих упаковок, позначень, рекламних матеріалів.	Нав’язування таких умов договору щодо предмета, які ставлять у нерівне становище контрагентів. Створення або підтримання дефіциту окремого товару на ринку чи встановлення монопольних цін. Встановлення монопольно низьких цін, які заставляють в подальшому конкурента визнавати себе банкрутом.

Щодо понять недобросовісної конкуренції та монополістичних зловживань, то вони чітко закріплені в законодавстві України, і тим самим розкривають свої ознаки. Ці два поняття характеризуються діями чи бездіяльністю суб’єктів господарювання в процесі здійснення своєї діяльності. Проте ці діяння мають протиправний характер відносно інших суб’єктів господарювання, які суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Неправомірне використання ділової репутації, створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, нав’язування непотрібного товару контрагенту, обмеження чи припинення виробництва, що призводить до дефіциту конкретного товару, встановлення монопольно високих або низьких цін, скорочення суб’єктами пропозиції чи попиту. Це всі основні дії, які визначені законодавством і за які наступає відповідальність.

Перспективним виходом із цих проблем, а саме зменшення проявів недобросовісної конкуренції, а також викорінення зловживань монопольним становищем в Україні, буде зміна окремих положень законодавства, що визначають відповідальність за такі дії у вигляді штрафів, виплати моральної компенсації за вчинену шкоду на більш жорсткіші умови відбуття покарання. Серед прикладів можна навести таке як конфіскація всього майна за чергове порушення, заборону здійснення в подальшому діяльності, внаслідок якої вчиняються ці протиправні дії, або ж позбавлення волі на певний період.

Перспективи дослідження недобросовісної конкуренції та зловживання монопольним становищем будуть існувати доти, доки будуть існувати ці процеси в реальності. Визначити окремі положення досліджень, які будуть мати вплив на суспільство важко, оскільки кожна думка, твердження буде спонукати людей задуматися над проблемами в господарській діяльності.

Література:

1. Господарський кодекс України із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №18, №19-20, №21-22. – С.144.

2. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 року N 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – С. 164.

3. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №12. – С.64.

4. Безух О.В. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері промислової власності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 «Господарське право; арбітражний процес» / О.В. Безух. – Донецьк, 2001. – 20 с.

5. Вертузаєва І.М., КОНКУРЕНЦІЯ: СТАН РИНКУ ЧИ ПРОЦЕС ЗМАГАЛЬНОСТІ? // Наука і молодь.Гуманітарна серія: Збірник наукових праць. – К.:Вид-во Нац.Авіац.ун-ту «НАУ-друк». – 2010. – С.19-23.

6. Грицюта Н.М. Розвиток етико-правових основ захисту від недобросовісної реклами в Україні у контексті закордонної практики [Електронний ресурс]. – 2008. – С.37-42.

7. Джуринський О.О. Поняття та основні ознаки недобросовісної конкуренції // Університетські наукові записки. – 2009. - №3 (31). – С.155-161.

8. Єрошенко Б.В. Зловживання монопольним становищем на ринку страхових послуг // Південноукраїнський правничий часопис. – 2010. - №1. – С.267-269.

9. Кулішенко В.С. Захист від неправомірного використання ділової репутації суб’єктів господарювання у конкуренції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / В.С. Кулішенко. – Донецьк, 2003. – 21 с.

10. Михальчишин Н.Л. Конкурентні відносини в умовах перехідної та ринкової економіки // – 2008. – С.362-368.

11. Скурська В.А. Українські елеватори зловживають монопольним становищем…// Вісник Антимонопольного комітету України. – 2011. - №2. – С.51-54.

12. Федотова Ю.В. Основні аспекти діяльності природних монополістів [Електронний ресурс] // Научно-технический сборник №85. – С.331-335.

13. Шуміло І.А. Відповідальність за порушення законодавства про захист конкуренції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 «Господарське право; арбітражний процес» / І.А. Шуміло. – Донецьк, 2001. – 20 с.