Сучасні досягнення щодо питання

розвитку громадянського суспільства в Україні

Проблема громадянського суспільства не тільки надзвичайно актуальна, а й складна. Має право на існування теза, що ніхто не може переконливо сказати про те, що таке громадянське суспільство. Сучасного змісту поняття «громадянське суспільство» набуває наприкінці XVIII сторіччя. Головний внесок у розробку його концептуальних засад зробили філософи, правники та політичні мислителі доби Просвітництва. Більшість з них розглядали громадянське суспільство як сферу, відокремлену від держави, як інститут, в якому громадяни створюють об’єднання та асоціації згідно з їхніми власними інтересами та проблемами. Основне теоретичне положення цього феномену були сформульовані такими видатними мислителями, як Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, А. Фергюсон та інші.

Побудова правової демократичної держави нерозривно пов’язана з необхідністю розвитку громадянського суспільства як середовища активної діяльності особи, засобу для самореалізації громадянина. Отже, громадянське суспільство – пріоритетне і важливе завдання будь-якої цивілізованої країни. У зв’язку з чим реалізація та забезпечення прав та свобод людини і громадянина набуває підвищеного значення й для України.

Попри відсутність в Основному законі країни формулювання щодо власного «громадянського суспільства», закріплення в Конституції України норми про те, що Україна є «демократичною, соціальною, правовою державою» іманентно означає проголошення курсу на досягнення мети побудови саме такого суспільства, яке відповідає ознакам громадянського, адже за інших обставин «правовий» характер української державності має розглядатися виключно як декларація про намір невизначеного терміну реалізації.

Важливе значення на етапі формування громадянського суспільства має менталітет людини, звичаї, традиції, вподобання окремих груп населення. Нав’язування певного типу поведінки є неефективним способом виховання населення, який ще ніколи не призводив до швидких змін у правосвідомості індивідів. Тільки шляхом поступових змін людина починає сприймати активну поведінку як нормальний, звичайний і навіть необхідний вид поведінки в цілому.

Соціальними суб’єктами громадянського суспільства є вільні, рівноправні, суверенні особистості. У процесі своєї життєдіяльності вони вступають у суспільні відносини для задоволення своїх особистих інтересів і потреб. Важливо відзначити, що ці відносини мати приватний, а не публічний характер. Однак різноманітність інтересів поділяє людей на групи, які досить часто відрізняються протилежними інтересами. Тому, за Гегелем, громадянське суспільство нагадує поле бою, де один особистий інтерес постійно зіштовхується з іншим. Громадянське суспільство постійно не може подолати конфлікти. І тільки держава та право можуть примирити розрізнені інтереси. У громадянському суспільстві призначення права як соціального блага, приносить відчутну користь як суспільству, так і кожному його члену, виявляється перш за все у здатності організувати й упорядкувати великі та малі колективи, суспільство в цілому.

Історично підтверджено, що держава може як сприяти становленню громадянського суспільства, так і гальмувати його розвиток. Так, до 1917 року вся територія сучасної України перебувала у складі Російської Імперії – жорсткої централізованої держави, а після Жовтневої революції тоталітарний режим ще більше поглибився, що виключало можливість повноцінного розвитку громадянського суспільства.

Зараз же на шляху становлення України в якості правової та демократичної держави слід зазначити, що процес формування громадянського суспільства виявився не таким швидким, як передбачалося. Адже наразі взаємовідносини між державою та громадянського суспільства знаходяться на стадії переходу від відносин підпорядкування, які склалися за часи радянської влади, до взаємодій та взаємозв’язку з метою вирішення актуальних проблем та досягнення загальних цілей. Так, наприклад, закріплені на законодавчому рівні питання розвитку громадянського суспільства та його взаємодії з органами державної влади, зокрема, у нормах Конституції України (статті 36-40), Закону України «Про об’єднання громадян», Закону «Про органи самоорганізації населення», Указу Президента України «про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» та інших нормативних актах. Також протягом останніх років спостерігається зростання кількості громадських організацій в Україні. Так згідно «Єдиного реєстру громадських формувань», розміщеного Міністерством юстиції України станом на 2011 рік зареєстровано ……….. легалізованих громадських організацій із всеукраїнським та міжнародним статусом.

Також необхідно відзначити, що великим кроком у розвитку громадянського суспільства в Україні є досягнення відкритості та доступності засобів масової інформації. Про це свідчать різноманітні незалежні дослідження експертів та безпосередня робота вітчизняних засобів масової інформації. Сьогодні ми можемо почути на різних телеканалах абсолютно протилежні думки журналістів з приводу однієї і тієї самої політичної події. До 2004 року таке розмаїття важко було помітити.  До основних нормативно-правових актів, які забезпечують свободу слова та інформаційну безпеку, належать Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Закон України  "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", Закон України "Про телебачення і радіомовлення", Конституція України, Європейська Конвенція з прав людини.

Ще одним важливим елементом для цілковитого розвитку громадянського суспільства стало закріплення у нормативних актах підвищеного рівня захисту і дотримання прав людини. Так був прийнятий Закону України «Про виконання рішень Європейського Суду». Прийняття такого законодавчого акта сприяє подальшому розвитку законодавства у даній сфері, впровадженню європейських стандартів захисту прав і свобод людини законодавчою, виконавчою та судовою владою та обов'язковому виконанню рішень Європейського суду в Україні.

Тобто цілком можна стверджувати, що для виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні вже закладена основа. Прийняті окремі законодавчі акти, що регулюють питання виконання рішень, створений окремий орган, відповідальний за виконання рішень Європейського Суду. Так само з прийняттям Закону України «Про виконання рішень Європейського Суду» були внесені необхідні зміни до інших законодавчих актів, наприклад, що регулюють діяльність Державної виконавчої служби, яка відіграє важливу роль при виконанні рішень Євросуду.

Отже, ми бачимо значні досягнення у розвитку громадянського суспільства в Україні, які виражаються у прийнятті значної кількості законів, ратифікації міжнародних договорів та їх реалізації з метою забезпечення рівноправності, свободи особистості та соціальної захищеності людини. Але українській державі необхідно ще продовжувати формування взаємовідносин з громадянським суспільством, заснованих на партнерстві, конструктивній взаємодії, взаємозацікавленості у всебічному соціально-економічному розвитку української держави, та спрямованих на реальне гарантування та забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина.