Ковальчук Г. Л.

Національний університет державної податкової служби України

ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС ЯК ВАЖЛИВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Проблема побудови ефективної податкової системи — одна з найактуальніших під час виходу країни з фінансової кризи. Створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування має відображати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. Податкова політика держави має бути спрямована на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря та забезпечення збалансованості інтересів держави та платників податків, збалансованого співвідношення фіскальної та стимулюючої функції податків.

Прийняття Податкового кодексу України, який набув чинності 1 січня 2011р., є важливим кроком на шляху адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського союзу. Податковий кодекс спрямований на створення в Україні стабільної податкової системи, з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату, підтримку пріоритетних галузей економіки, заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання інвестиційних процесів, зниження податкового навантаження, дотримання міжнародних угод щодо оподаткування, забезпечення прав платників податків, створення дієвого механізму контролю з боку податкових органів, обмеження можливостей ухилення від оподаткування. Податковий кодекс України спрямований на усунення неузгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, забезпечення їх гармонізації та взаємодії, створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти.

Податкова система України є подібною до податкових систем розвинутих європейських країн. Кодексом запроваджено систему малопрогресивного оподаткування фізичних осіб із високим рівнем доходу та податку на нерухоме майно, передбачено скасування необґрунтованих пільг та неефективних податків і зборів, усунуто економічно необґрунтовані розбіжності між підходами до визначення та оцінки доходів і витрат при встановленні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, спрощена процедура адміністрування цього податку, скасовано низку податкових пільг.

У Податковому кодексі України було переглянуто перелік податкових пільг та виключено ті з них, які не мають соціальної або інвестиційної спрямованості. З метою створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу, у Кодексі вдосконалено правове регулювання у сфері оподаткування підакцизних товарів, впроваджено термін «акцизний податок».

З прийняттям Податкового кодексу України суттєвих змін зазнало оподаткування майна. Так, з системи загальнодержавних податків та зборів виключено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Податковим кодексом передбачено суттєве скорочення загальної кількості загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Так, з переліку місцевих податків і зборів вилучено цілу низку платежів, які не відігравали істотної ролі у формуванні місцевих бюджетів, проте вимагали невиправданих витрат на їх адміністрування.

З метою забезпечення стабільності фінансової бази місцевих бюджетів у Податковому кодексі перелік місцевих податків та зборів доповнено податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платниками якого є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості. Слід зазначити, що до системи загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) України відповідно до Закону України «Про систему оподаткування», що діяв до набрання чинності Податкового кодексу України, було включено і податок на нерухоме майно (нерухомість). Проте цей податок не був законно встановлений окремим нормативним актом, правовий механізм податку не був визначений, що, у свою чергу, виключало обов’язок його сплати.

Податок на нерухоме майно існує майже у 130 країнах світу. Так, наприклад у Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Англії і інших європейських державах ставка податку на нерухомість складають в середньому 1–2% від її вартості. Нерухомість є одним з унікальних об’єктів оподаткування. Дійсно, нерухомість має високу цінність, що обумовлена її використанням, а нерухомі речі є соціально значущими об’єктами. З метою забезпечення стабільності обігу нерухомості, упорядкованості прав на таке майно законодавством встановлено особливий порядок реєстрації прав на нерухомість і правочинів з нею. Таким чином для правового регулювання нерухомості характерно поєднання приватноправового та публічно-правового методів регулювання. Такі властивості нерухомості, як візуальна наочність, постійність місцезнаходження, тривалість існування, необхідність державної реєстрації роблять її зручним об’єктом оподаткування, а введення податку на нерухомість має стимулювати власника його до найбільш ефективного використання майна, запобігатиме накопиченню майнових об’єктів окремим власниками. За таких обставин надходження від податку на нерухоме майно можуть стати одним із стабільних джерел наповнення дохідної частини місцевих бюджетів.

Таким чином, з набранням чинності Податкового кодексу України відкрито шлях до нової системи оподаткування, удосконалено правовий механізм податків, що нині діють в Україні, а також запроваджено новий майновий податок.

Література:

1.Податковий кодекс України// Відомості Верховної Ради України. - 2011. - http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17

2. Ревун В.І. Про реформування й модернізацію податкової системи / В.І. Ревун // Фінанси України. - № 6/2008. - С. 27-35.