Секція: Фізична культура і професійний спорт /1. Фізична

культура і спорт: проблеми, дослідження,

пропозиції.

Петренко В.І., Петренко І.І.

Житомирський державний технологічний університет

Вивчення способів профілактики втоми у студентів технічного ВНЗ

Постановка проблеми та аналіз останніх публікацій.Удосконалення фізичного виховання в вищому навчальному закладі вимагає вирішення цілого ряду проблем, однією із яких є профілактика втоми у студентів.

Втомою називається тимчасове зниження працездатності під дією тривалого впливу навантаження [10]. Втома є комплексним показником стану здоров’явід стану якого значно залежить успішність і виробнича діяльність студента [1, 3, 4].

Аналіз науково-методичної літератури показав, що питанню профілактики втоми у студентів присвячені роботи ряду дослідників [5, 7]. Разом з тим є ця проблема досліджена недостатньо, оскільки в ході вивчення спеціальної літератури встановлено, що втома серед студентської молоді має широке поширення [9, 11, 12, 13]. За різними даними вона складає від 40 до 69 %. Крім цього, серед спеціалістів немає єдиної думки, як по характеру, так і за динамікою втоми в період всього навчання в навчальному закладі. Разом з тим, відсутні програми профілактики втоми в процесі проведення занять з фізичного виховання, так як і практично у всіх розроблених в даному напрямку методиках проблема вирішується в основному за рахунок використання різноманітних додаткових форм фізичного виховання студентів.

Метою дослідження було вивчення змісту програмного матеріалу та методів профілактики втоми у студентської молоді під час навчальних занять.

Виклад основного матеріалу. Дослідження, проведені на обліково-фінансовому факультеті Житомирського державного технологічного університету вказують на те, що найбільш уразливими моментами для виникнення втоми і перевтомлення організму є періоди адаптації до навчального навантаження: початок та кінець півріччя та навчального року.

Крім цього, втома виникає щоденно, до другої чи третьої пари. Спочатку проявляється слабо, а потім до кінця навчального дня посилюється. Якщо організм систематично не отримує можливості відновити свої сили під час сну, активного відпочинку на свіжому повітрі, під час самостійних занять фізичними вправами, то втома відновляється і проявляється ще в більш чіткій формі, ускладнює роботу нервової системи і в підсумку негативно впливає на стан здоров’я, а відповідно, і на результати навчання.

Недостатній за часом відпочинок, або ж надмірне робоче навантаження протягом тривалого часу нерідко призводять до виникнення перевтоми, ознаками якої є головна біль, неуважність, зниження пам’яті, порушення сну. Саме на таку тенденцію в динаміці працездатності організму та способах подолання даного негативного явища в ході навчальної діяльності вказують багато дослідників [1, 2, 14].

На наш погляд,для студентів, які найбільш схильні до впливу специфічних факторів втоми, нам вдалося розробити і апробувати не тільки відповідні профілактичні заходи, але і спеціальну педагогічну програму, за допомогою якої вони можуть самостійно здійснювати профілактику розумової втоми. Так, після навчання студентів правилам самоконтролю за станом свого здоров’я,методам самодіагностики втоми, вони вказували на те, що гнів, хвилювання, напруженість виникали в них саме тоді, коли вони входили в аудиторію, де відбувався іспит і відзначали збільшення частоти серцевих скорочень до 130 – 140 ударів за хвилину.

За нашими даними саме малорухомий спосіб життя(навчальні заняття 6 годин в навчальний день, потім ще години роботи в бібліотеці), пов'язаний з необхідністю спілкування з іншими людьми, породжував умови для нервово-емоціонального навантаження і як наслідок – виникнення втоми. У зв'язку з цим тільки правильно організований режим робочого дня, як вказують респонденти, після навчальний відпочинок, заняття фізичними вправами, спортивні захоплення суттєво допомагають позбавитися втоми і профілактики невротичних і психологічних захворювань.

Теоретичне і експериментальне обґрунтування методики комплексів фізичних вправ, обґрунтованих на самодіагностиці виникнення втоми у студентів, дозволили розробити і апробувати нашу програму. Варіанти методики використання комплексів фізичних вправ, що направлені на профілактику втоми студентів у процесі і після закінчення навчальних занять були такими:

1. Комплекси фізичних вправ у формі мікро пауз через кожні 30-60 хвилин під час занять. Це перш за все позотонічні вправи. В положенні сидячи, колові рухи головою, вправи для кистей та пальців рук в процесі кожного академічного часу роботи(1-2 вправи). Кількість повторень – 2-4 рази. Темп виконання вправ середній, швидкий. Дихання повільне і глибоке.

2. Виконання комплексів фізичних вправ у формі фізкультурної паузи після кожної акадеиічної пари (від 5 до 7 хв., 7-9 вправ).

Фізичні вправи виконуються в положенні стоячи. Кількість повторень вправ – 4-6 раз. Інтервал відпочинку між вправами 10-15 с. Дихання довільне.

Відсоткове співвідношення фізичних вправ в формі паузи: зорово-рухові вправи (30 %), загально розвиваючі вправи (45 %), вправи на потягування з наступним розслабленням основних м’язових груп (25 %).

3. Виконання відновлювально-профілактичних комплексів фізичних вправ у формі заняття, які проводяться після 4 годин роботи (від 18 до 20 хв., 16-18 вправ). Фізичні вправи, направлені на профілактику загальної втоми, відновлення дефіциту рухової активності, корекцію осанки, покращення психоемоційного стану студентів після навчання. Відсоткове відношення вправ в формі заняття: вправи в ходьбі і бігу (20 %). Загально розвиваючі вправи (40 %), коригуючі вправи (10 %), гімнастика для кистей і пальців рук (10 %), вправи на релаксацію (20 %).

За даними анкетування, проведеного в кінці педагогічного експерименту, нами встановлено, що реалізація комплексів фізичних вправ, обґрунтованих на самодіагностиці виникнення втоми, дозволила достовірно (Р<0,05) знизити скарги студентів на виникнення втоми зорової системи і опорно-рухового апарата. Цікавими виявилися результати, які дозволили встановити, що не всі студенти проявили однаковий інтерес до можливості використання комплексів фізичних вправ в процесі навчання. Стійкий інтерес до використання комплексів фізичних вправ в процесі навчання в експериментальних і контрольних групах достовірно вищий в порівнянні з результатами, отриманими в контрольних групах, в яких комплекси фізичних вправ під час навчання не виконувалися. Стійкий інтерес до використання фізичних вправ в експериментальних групах зафіксований відповідно у 92 і 54 % студентів, зниження інтересу – у 8 і 46 % студентів. На думку респондентів, ця обставина пов’язана з тим, що на самостійне вивчення методики виконання фізичних вправ необхідно використовувати багато часу, а відповідно, не завжди вдається правильно здійснювати профілактику втоми в процесі і після навчання.

Висновки.Проведене дослідження вказує на те, що динаміка навчального процесу з його нерівномірним розподілом навантаження є свого роду випробуванням організму студентів. Відбувається зниження функціональної стійкості до фізичних і психоемоціональних навантажень, зростає негативний вплив гіподинамії, порушення режиму праці, відпочинку, сну і харчування; виникає стан загального втомлення, який переходить у перевтому.

Методика використання засобів фізичної культури, що основана на самодіагностиці виникнення втоми, дозволяє студентам індивідуально і диференційовано проводити комплексну профілактику втоми, як в процесі, так і після навчання.

Дослідження переконливопоказало, що ефективне впровадженнязасобів фізичної культури в навчальний процес, забезпечує тривале збереження працездатності в навчальній діяльності, прискорене відновлення, емоційну і вольову стійкість.

У перспективі в подальших дослідження планується розширити діапазон використання засобів фізичної культури з урахуванням індивідуальних особливостей і характеру втомистудентів.

Література.

1. Агаджанян Н.А. Адаптация и резервы организма / Н.А.Агаджанян. – М.: ФИС. – 1983. – 262 с.

2. Адаптация организма учащихся к учебной и физической загрузкам. / Под ред. А.Г.Хрипковой. – М.: Педагогика, 1982. – 240 с.

3. Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте / И.В. Аулик. – М.: Медицина, 1960. – 192 с.

4. Барабаш Н.А. Оцените свое здоровье сами / Н.А. Барабаш, В.Н. Шапошникова. – СПб: Питер, 2003. – 256 с.

5. Барлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-Справочник по психодиагностике / Л.Ф. Барлачук, С.М. Морозов. – СПб.: Москва-Харьков-Минск, 1999 – 528с.

6. Волков В.Н. Клиническая оценка утомляемости во врачебно- спортивной практике / В.Н.Волков. – Челябинск, 1973. – 171с.

7. Дембо А.Г. Причины и профилактика отклонений в состоянии здоровья спортсменов / А.Г. Дембо. – М.: ФИС, 1981. – 119 с.

8. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания: (факторы влияющие на эффективность спортивной деятельности) / Е.П. Ильин. – М.: Просвещение, 1983. – 223 с.

9. Краснов В.П. Основи оздоровчого тренування / В.П. Краснов, С.Л. Присяжнюк, Р.Т. Раевский. – К.: Аграрна освіта, 2005. – 56 с.

10. Моногаров В.Д. Генез утомления при напряженной мышечной деятельности / В.Д. Моногаров // Наукав олимпийском спорте.– 1994. – № 1. – С. 63-72.

11. Платонов В.Н. Адаптация в спорте / В.Н. Платонов. – К.: Здоров’я. 1988. – 216 с.

12. Пирогова Е.А. Влияние упражнений на работоспособность и здоровье человека / Е.А. Пирогова, Л.Я. Иващенко, В.П. Страшко. – К.: Здоров’я, 1986. – 152 с.

13. Розенблат В.В. Проблема утомления / В.В. Розенблат. – М.: Медицина, 1975. – 240 с.

14. Фурман Ю.Н. Физиология оздоровительного бега / Ю.Н. Фурман. – К.: Здоров’я, 1994. – 208 с.