Орловська В.В., Осіпов В.М.

Бердянський державний педагогічний університет

До питань фізичної реабілітації хронічного коліту

Хронічні запальні захворювання кишечника (ХЗЗК), у тому числі і хронічний коліт (ХК), за даними різних авторів, складають від 30% до 70% у структурі патології гастроентерологічного профілю і розглядаються сьогодні в аспекті ризику виникнення колоректального раку (М.В.Харченко, 2000; В.Т.Івашкін, 2002; О.С.Логінов, 2003; А.І.Парфенов, 2003; А.В.Фролькіс, 2003). Значний відсоток зростання новоутворень товстої кишки, які вражають щорічно до 800 тис. чоловік у всьому світі, а також збільшення смертності від них більш ніж у половини випадків, ставить цю патологію в ряд найважливіших медичних і соціальних проблем (Т.А.Білоус, 2002; Е.А.Білоусова, 2002; S.J.Winawer, 2003) [1, 2].

До теперішнього часу одержано численні дані про механізми формування ХК, проте на сучасному етапі значна увага надається змінам в імунній системі і мікрофлорі товстої кишки, які є чинниками, що визначають тяжкість перебігу захворювання, сприяють підтримці запальної реакції та знижують інтенсивність репаративних процесів у кишечнику. Виникає свого роду “порочне коло”, коли розвиток дисбіозу викликає в організмі зміни, що обумовлюють пригноблення імунної системи, що, у свою чергу, сприяє прогресуванню запального процесу і посилює тяжкість перебігу хронічного коліту.

Але у працях науковців доведено, що фізіотерапевтичні та кінезотерапевтичні чинники виконують важливу роль у відновлювальному лікуванні хворих на хронічний коліт (Л.А.Cеребрина, М.М.Середюк, 1995; Л.П.Киртич, 1998; Ф.Г.Фiлак,1999; М.О.Дмитрик, О.I.Дмитрик, 2001; І.І.Пархотік, 2003). Разом з тим до теперішнього часу лікувально-реабілітаційні заходи хворих з даною патологією майже не поєднуються із засобами та методами фізичної реабілітації. Але ж застосовуючи спеціально підібраний комплекс фізичних вправ відповідно до форми коліту, можна рефлекторно знижувати тонус товстого кишечника при спастичному коліті, при атонічному – фізичні вправи підбирають тонізуючі, які, відповідно, підвищують тонус товстого кишечника [3, 4, 5].

При спастичному коліті важливо домогтися розслаблення м’язів передньої черевної стінки і правильно вибрати вихідне положення. Переважно використовується положення лежачи на спині із зігнутими в колінах ногами, а також положення тіла в упорі на колінах і на карачках. Протипоказані фізичні вправи у положенні лежачи з підійманням та опусканням випрямлених ніг, підійманням тулуба із положення лежачи та інші вправи, в яких застосовується елемент напруження черевних м’язів.

При атонічних колітах рекомендуються фізичні вправи із різних вихідних положень з напруженням і значним навантаженням та силовими елементами. Основні принципи фізичної реабілітації хворих з хронічним колітом це: поступове збільшення навантаження, диференційний підхід до вибору комплексу гімнастичних вправ та контроль за станом хворого в процесі м’язового навантаження.

Успіх у лікуванні та реабілітації цих хворих визначається поєднанням гімнастичних вправ з правильним диханням, кількість дихальних вправ постійно збільшують, так як і кількість загальнорозвиваючих вправ. При загостренні хронічних захворювань кишок комплекси фізичних вправ використовують у більш щадному режимі, з обмеженням рухів передньої черевної порожнини, що дозволяє хворому краще адаптуватися до фізичного навантаження. Ходьба також позитивно впливає на протікання хронічного коліту. Темп ходьби повільний, спокійний, загальний час прогулянок збільшується поступово, з урахуванням стану серцево-судинної системи. Біг підтюпцем є ефективним засобом лікування спастичних колітів. У результаті вібрації кишечника і виділення в його просвіт солей магнію різко посилюється перистальтика і відновлюється порушена дренажна функція.

Таким чином, розробка і впровадження програми фізичної реабілітації у клінічну практику і педагогічний процес створять передумови для більш глибокого уявлення про етіопатогенетичні механізми дії фізичних засобів реабілітації на процеси регенерації і нормалізації порушених функцій, будуть сприяти попередженню ускладнень, рецидивів захворювання і прискоренню відновлення працездатності пацієнтів з хронічним колітом.

Література

1. Абасов И.Т. Профилактика и лечение заболеваний органов пищеварения / И.Т.Абасов, А.М.Ногалляр. – М., 1991. – 216 с.

2. Дейнеко Н.Ф. Диагностика и лечение заболеваний органов пищеварения в клинике внутренних болезней / Н.Ф.Дейнеко, Н.И.Яблучанский, О.Я.Бабак. – М., 1991. – 138 с.

3. Мухін В.М. Фізична реабілітація / В.М.Мухін. – К., 2000. – 422 с.

4. Серебрина Л.А. Реабилитация больных с патологией органов пищеварения / Л.А.Серебрина. – К., 1991. – 220 с.

5. Пархотик И.И. Физическая реабилитация при заболеваниях органов брюшной полости / И.И.Пархотик. – К., 2003. – 223 с.