Філософія 6.Філософія науки

І.Дорожко

Канд. психол. наук, доцент

Харківський національний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди

ФЕНОМЕН РЕДУКЦІЇ ДИТИНСТВА У СВІТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

На початку нового століття не знайти найактуальніших наукових обговорень, досліджень, публікацій, а також політичних дискусій, які б набували такого значення, як ті, що мають відношення до процесів глобалізації.

Сьогодні важко знайти ємнішу якісну характеристику світу, ніж глобальність. Є.Суліма, узагальнюючи питання про предметне поле глобалістики зазначає: “Глобальність виявляється в усіх вимірах буття та проявах людської свідомості. Вона означає формування спільності соціальних, економічних, політичних, правових відносин, котрі вже не можуть інтегруватися в національно-державну практику та набули планетарних масштабів. Виникає глобальне, або світове, суспільство, яке сьогодні представляє дуже неоднорідний соціум. Локальні суспільства, соціальні групи й індивіди зіткнулися з новою реальністю, далеко не завжди і не в усьому будучи готовими до її сприйняття, а тим більше до активного впливу на неї” [6, с.9].

Глобалізація породила популярні бачення того, що собою представляє дитинство. У сучасній дитиноцентрічній сім’ї батьки намагаються взяти на себе керівництво, але стратегічного плану щодо здійснення даного наміру не мають. Постулати, правила, якщо вони є, постійно порушуються. Починає переважати хаос. В Україні зростає кількість дітей, які вдома зазнають системного фізичного та морального насилля. Ситуація із сімейним вихованням є настільки складною, що в Україні розроблена Концепція Державної програми реформування системи закладів для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Поширеними явищами в сім’ях стали жорстокість, насильство, про що свідчить наказ Міністерства освіти і науки України № 844 від 25.12.2006 р. “Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми”, який адресований не лише батькам. Типовими соціальними явищами стають безпритульність, дитяча проституція, злочинність. Соціальне і майнове розшарування, безробіття посилюють ці несприятливі тенденції. Виховний процес у сім’ї ускладнюється екологічними показниками, соціальними та психологічними. Майже 80% молодих людей схильні до тютюнопаління, 83% - до вживання алкоголю, 19-26% юнаків знайомляться з нікотином в 11 років, 13-18% дівчат у 13-18 років, 11 річний вік – це, як правило, перший досвід вживання алкоголю (15% хлопців і 34% - дівчат) [4].

Зміни глобального світу вплинули на суспільну структуру, на виховання підростаючого покоління, переважно чоловічої статі. Виховувати хлопчиків сьогодні значно важче, ніж раніше. Світ зазнав кардинальних змін – родини відмовились від авторитарних методів виховання. Авторитарні методи виховання передбачали абсолютну відповідальність батьків за підростаюче покоління. Рішення батьків не обговорювались, а діти виконували всі вимоги, дотримувались визначених правил.

За давніх часів, - підкреслює А.Макаренко, - вважалось, що батьківська влада має небесне походження. Щодо шанування батьків існувала особлива заповідь. На сучасному етапі розвитку суспільства сім’я перестала шанувати чоловіка, як голову родини. Жінка має тіж самі права, що і чоловік. Права матері дорівнюють правам чоловіка. Сім’я втрачає єдиновладдя батька і набуває рис колективного існування [3].

Батьки змушують дітей робити вибір на ранніх стадіях їх розвитку, встановлюють занадто смутні та неясні межі дозволеного, рівні допустимого. І, що характерно, дорослі порушують встановлені правила, які вигадали відносно підростаючого покоління.

Ми маємо на меті розглянути редукцію дитинства у суспільстві ризику. Редукція (від лат. reductio – повернення, рух назад) – усвідомлювана або неусвідомлювана методологічна установка, спрямована на зведення явищ одного порядку до явищ якісно іншого порядку: наприклад, психічного – до фізіологічного, біохімічного, біофізичного. Редукціонізм ігнорує або прямо заперечує наявність власне психологічних закономірностей і механізмів, позбавляючи психологію статусу самостійної науки. При цьому психіка трактується як побічне явище, епіфеномен. Редукціонізм обеззброює психологію перед завданнями, запропонованими соціальною практикою, зокрема пов’язаними з розробкою основ формування особистості, її свідомості та поведінки [7].

В умовах сьогодення діти не відчувають тепла матері, як наслідок відчуття самотності характеризує реалії сьогодення. Уособленням неоднозначних почуттів є слова Ю.Кристевої: “А втім, ні, мені нічого сказати своїм батькам. Нічого, а водночас усе, як завжди. Якби я – завдяки відвазі, вдалому збігові чи тузі – спробувала поділитися з ними якими-небудь жорсткостями, які кидають мене в абсолютну самотність, вони не знали б, де я, хто я така, що мене обурює в інших. Я для них чужа”[2, с.33].

Б.Рассел за допомогою проективної методики описує чуттєву сферу дитини [5]. Якщо подивитись очима маленької дитини на сім’ю, то стає зрозумілим, що тільки від батьків вона може отримати ласку і турботу.

Глобальний світ поглинає жінку так само, як промислова революція на фабриках забрала батьків у дітей. Економічний тиск та можливість кар’єрного росту виганяють жінку із власної оселі. Вихователі іншої ланки, бабусі, дідусі, тітка, дядько стають найголовнішими суб’єктами у виховному процесі підростаючого покоління. Ми використовуємо досягнення техніки, - пише Д.Еліум, щоб забезпечити матеріальну складову сімейного кола. Але, необхідно замислитись про ціну, яку сплачують наші діти? Яку ціну сплачують дорослі? Робота і дитячий садок стають замінниками сім’ї. Людина швидко звикає до комфортних умов життя, бо техніка їх забезпечує. Д.Еліум зазначає, що неможна повернути колесо історичних подій назад в епоху землеробської громади. Ми маємо відповісти на сьогоднішній виклик: яким чином, ми – у своїй культурі забезпечимо умови для виживання підростаючого покоління, дітей століття високих новітніх технологій? [9, с.66].

Історичний розвиток суспільства нерозривно пов'язаний з процесом наступності поколінь та міжпоколінною трансмісією культури. У ході історичного розвитку здійснюється наступність та оновлення культури. Міжпоколінна трансмісія – це складний соціальний процес, у якому виокремлюється кілька, відносно самостійних, аспектів:

1. суб’єктний – від кого і кому передається культура, беруться до уваги стосунки між старшим і молодшим поколінням, або батьків та дітей, або різних поколінь і т.д.;

2. об’єктний – що саме, які знання, навички, цінності, соціальні установки успадковуються, як суспільство впливає на цей процес;

3. процесуальний – за яких умов відбувається трансмісія (шляхи та способи), досліджується взаємодія дітей та дорослих у процесі спільної діяльності, наприклад, формальне навчання і т.д.;

4. інституціональний – за допомогою яких спеціалізованих соціальних інститутів здійснюється трансмісія.

Історичне та етнографічне вивчення вищезазначених аспектів складає предмет етнографії дитинства, за визначенням І.Кона. Важливими напрямами вивчення він вважає: а) дитинство, як елемент культури; б) соціалізація дітей як спосіб існування та трансмісії культури; в) дитинство, як особлива субкультура суспільства.

Характерним є те, що натуралістично орієнтована свідомість суспільства переважно сприймає та описує дитинство тільки як інваріантну складову стадіального розвитку особистості. Соціологічні науки вивчають дитинство на рівні певних демографічних категорій. Що ж таке дитинство? Дитинство – це культурно-історичний феномен, який вивчається з урахуванням вікового символізму. Система уявлень і образів, в яких культура сприймає, усвідомлює життєвий шлях особистості у різні вікові періоди (вікова стратифікація суспільства) – віковий символізм.

Мультиваріантність дитячих образів відображає зміни у реальному змісті дитинства та його символізації у культурі. Образи дитинства можна розглядати на таких рівнях, як:

- естетичний рівень передбачає демонстрацію можливостей будь-якого художнього напряму (наприклад дитина в епоху романтизму характеризується зовсім іншим чином, ніж дитина в епоху просвітництва);

- історичний рівень досліджує еволюцію образів дитинства та реального стану дітей від ХУІІІ до ХХ століття;

- психологічний рівень вивчає образи дитинства як втілення різних психологічних типів; за визначенням О.Шпенглера, - по суті, у будь-якій культурі є власна систематична психологія, як і власний стиль знання людей і життєвого досвіду. І як окремий щабель, епоха схоластики, софістики, Просвітництва проектує свою картину числа, картину мислення, картину природи, що характеризує у рамках окремої епохи, так і кожне сторіччя пронизано духовністю, має свою картину душі [8, с.578].

- етнологічний – діти Північної Америки істотно відрізняються від дітей Мексики;

- соціологічний рівень виступає як проекція класових, екологічних та інших особливостей сфер життєтворчості та виховання (“міське” дитинство навідміну від “сільського”, “буржуазне” або “пролетарське”).

- ідеологічний рівень розкриває сутність робіт російських письменників, які віддані ідеям старовини, патріархального укладу (Аксаков, Достоєвський, Бунін);

- біографічний рівень виступає як відображення індивідуальних властивостей характерологічних та біографічних рис автора. Якщо характеризувати французьку літературу (романи та художні автобіографії) ХІХ-ХХ ст., то можна помітити цікаву картину описання дитячих образів. М.-Ж. Шомбар де Лов, пише І.Кон, представила статистичну інформацію у вигляді наступних даних: 82% персонажів авторів-чоловіків – хлопчики, а у 78% персонажів авторів-жінок – дівчата [1, с.325].

Спадають на думку слова О.Шпенглера відносно образів дитинства у різних культурах, аналіз яких привертає на увагу. Загальнодоступним в кожній культурі, пише О.Шпенглер, - є те, що зберігається незмінним виходячи із станів і структур первісного людства, що людина засвоює, розвиваючись, з дитячих років. Особистість не змушена завойовувати собі нового способу існування, взагалі все те, що не є завойованим, що надається простим способом, само собою, що безпосередньо виявляється в чуттєвих образах, а не те, що може бути лише виокремлено через чуттєве і знайдено - деякими, а за певних умов і зовсім одиницями [8].

Дитинство – це процес вдосконалення, процес еволюції, що бере початок в біології. Але, дитинство – це соціокультурне поняття, що походить від конкретних цінностей, переконань, історичних моментів і географічного розташування. Для того, щоб репродукувати себе, і, щоб вижити, кожне суспільство повинно народжувати дітей і виховувати їх в безпеці. Кожне суспільство визначає період дитинства і пов’язані з ним переживання по-різному. Як етап розвитку, дитинство грає стратегічну роль – воно є базовою основою для соціалізації, а також місцем формування особистості в групах, громадах і товариствах. Значення дитинства тісно пов’язане з місцевими, а також національними і, в той же час, міжнародними переконаннями і нормами. Навіть у кожній окремій родині, концепція дитинства може змінюватися залежно від статі дитини, розміру сім’ї, соціального класу, освіти батьків та релігійних переконань [10].

Глобалізація породила популярні бачення того, що собою представляє дитинство, і те, що діти повинні робити у дитинстві. Щоб підготуватися до виховних аспектів особистості сучасного глобалізованого світу необхідно поглянути на історичну перспективу з урахуванням гендерних особливостей.

Література:

1.Кон И. Междисциплинарные исследования. Социология. Психология. Сексология.

Антропология / И.Кон. – Ростов н/Д.: - Феникс, 2006. – 605 с.

2.Кристева Ю. Самі собі чужі / Ю.Кристева; [пер. з фр. З.Борисюк]. – К.: Вид-во

Соломії Павличко “Основи”, 2004. – 262 с.

3.Макаренко А. О воспитании в семье / А.Макаренко. – М. – 1975. – 316 с.

4.Поліщук В. Психологія сім’ї : навчальний посібник / [В.Поліщук, Н.Ільїна,

С.Поліщук] За заг. ред. В.Поліщука. – Суми: Університетська книга, 2009. – 282 с.

5.Рассел Б. Брак и мораль / Б.Рассел; [пер. Ю.Дубровиной]. – М.: Издательство

“Крафт+”, 2004. – 272 с.

6.Суліма Є. Глобалістика: підручник / Є.Суліма, М.Шепєлєв. – К.: Вища

школа, 2010. – 544 с.

7. Сучасний тлумачний психологічний словник / [авт.-уклад. В.Шапар]. –Х.: Прапор,

2005. - 640 с.

8.Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории: Гештальт и

Действительность / О.Шпенглер; [пер. с нем., вступ. ст. и примеч. К.Свасьяна]. – М.:

Эксмо, 2007. – 800с.

9.Элиум Д. Воспитание сына / Д.Элиум, Дж.Элиум. – Сп.-б.: Питер Пресс, 1996. –

288 с.

10.Trask B. Globalization and Families / B.Trask. – L.: Dordrecht Heidelberg, 2010. – 220 p.