Екологія, 5

Федоренко Я.А.

Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля

Екологічна освіта – крок до сталого розвитку України.

В 1992 році на міжнародній конференції ООН по навколишньому середовищу та розвитку в Ріо-де-Жанейро було призвано всі країни світу перейти на шлях стійкого розвитку. Передумовою цього   стало зіткнення людини із загостренням протиріч між постійно зростаючими потребами населення і деградацією навколишнього природного середовища.

Перед світовою спільнотою, починаючи від періоду глобальної індустріалізації виникло протиріччя людина-природа. Вирішити його можна лише шляхом  відновлення і збереження довкілля, що, не порушуючи природної рівноваги, гарантує людям можливість виживання і подальшого динамічного соціально-економічного розвитку [1].

На сьогоднішній день ця проблема стоїть і перед нашою державою, яка знаходиться в стані системної кризи. Упродовж останніх років екологічні проблеми в Україні практично не розв’язуються, а окремі з них – стають дедалі гострішими. Зростання кількості екологічних катастроф, а також збільшення екологічного ризику пов’язано з прийняттям не завжди достатньо обґрунтованих рішень. При цьому, в Україні залишились традиційні для постсоціалістичних країн процедури прийняття рішень, які не в повній мірі дотримуються демократичних принципів і не завжди підкріплені реальними механізмами залучення громадськості, а також не обґрунтовані сучасними еколого-економічними методами оцінювання впливу на довкілля.

Екологічна свідомість, а також фаховий рівень значної кількості інженерно-технічних працівників, управлінців та підприємців ще не досягли такого рівня, при якому вони б могли визначати реальні пріоритети, завдання і шляхи розв’язання питань захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів. Підвищити екологічну свідомість та культуру українців може тільки правильно розроблена система освіти.

Організація системи освіти з більш поглибленою екологізіцією в цілому  в Україні також потребує корінних змін. Екологічна освіта на сьогодні, на жаль, все ще не стала невід’ємною  частиною загальної системи освіти і виховання. Не виділяються певні кошти для її розвитку, не має достатньої кількості  кваліфікованих кадрів по багатьох напрямках екології. Екологічна культура населення знаходиться на низькому рівні. А тому, процес екологізації освіти треба з’єднати з її гуманітаризацією.

Пріоритетом може бути така  екологічна освіта, яка готує тих, хто навчається, до вирішення соціальних та економічних проблем, які стоять перед суспільством на місцевому, національному та глобальному рівнях. Така позиція дасть можливість перебороти відчуження системи освіти від екологічних проблем сучасного світу. При цьому знання і вміння повинні підкріплюватися конкретними діями, що призведе до формування навичок особистого досвіду.

Екологічна освіта найбільш успішно може здійснюватися тільки безперервно на протязі всього життя людини і у відповідності з соціально-психологічними періодами розвитку особистості [2]. Створення такої  системи екологічної освіти повинно бути законодавчо закріпленим в якості основи державної екологічної політики як конституційної норми.

Згідно “Концепції екологічної освіти в Україні” [3] складовими компонентами екологічної освіти є - екологічні знання, екологічне мислення, екологічний світогляд, екологічна етика.

Кожному компоненту відповідає певний рівень екологічної зрілості: від елементарних екологічних знань, уявлень дошкільного рівня до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації на всіх рівнях, особливо вищих. Умовно поділяють наступні узагальнені рівні екологічної зрілості - початковий (інформативно-підготовчий), основний (базово-світоглядний), вищий, профільно-фаховий (світоглядно-зрілий).

Окрему увагу слід звернути і на підготовку відповідного навчально-методичного забезпечення викладання дисципліни “Екологія” для різних напрямків професійної підготовки технічних працівників різних спеціальностей. Оскільки сьогодні ми маємо ситуацію, коли підручники і посібники з екології в Україні готуються із розрахунку один підручник для всіх технічних спеціальностей, то це, звичайно, зручно з точки зору забезпечення всіх студентів технічних спеціальностей одним підручником, призначеним для всіх технічних спеціальностей, але це, в свою чергу, обмежує можливість ознайомлення студентів із екологічними проблемами обраної галузі.

Кроком вперед безумовно можна назвати 23 липня 2009 року, коли в Україні офіційно стартував проект «Зелений пакет», впроваджуваний Організацією з безпеки та співробітництва в Європі в співпраці з Регіональним екологічним центром для Центральної та Східної Європи.

Мультимедійні навчальні матеріали «Зеленого пакета» в англомовній версії вже відомі тій вузькій частині української спільноти, яка цікавиться міжнародними розробками в галузі екологічної освіти та освіти для сталого розвитку. Освітня концепція «Зеленого пакета» висвітлює 22 теми, присвячені захисту навколишнього середовища та сталому розвитку. Програма не просто надає фактичну інформацію, вона націлена на формування у нової системи цінностей і нових моделей поведінки.

Таких проектів потрібно створювати якнайбільше, для формування екологічної культури , екологічної свідомості, а отже і екологічної освіти українців.

Список використаної літератури

1. Концепція сталого розвитку України. – К., 1997. – 17с.

2. Авраменко Н.Л. Екологія в системі освіти // Збірник наукових праць науково-методичної конференції “Людина та навколишнє середовище – проблеми безперервної екологічної освіти в вузах”. – Одеса: вид-во ОДАХ, 2000. – С.113.

3. Про концепцію екологічної освіти в Україні // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – № 7. – 2002. – С.3-23.