Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Яркова Н.І., Веретенникова О.В., Бондаренко А.В.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Проблеми державного фінансування вищої освіти в Україні

Сталий розвиток суспільства неможливий без однієї з його основних цінностей – освіти. Її потрібно розглядати як необхідну умову реалізації стратегії підтримки високого рівня конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Тому підвищення якості вищої освіти і забезпечення доступності її здобуття з огляду на відповідність системи надання освітніх послуг вимогам майбутнього сьогодні є актуальним завданням держави.

Однією з найголовніших проблем у сфері вищої освіти є недостатність коштів для ефективного функціонування вищих навчальних закладів та забезпечення високої якості надання ними освітніх послуг. Умовою ефективного функціонування і розвитку, вирішення проблем інтеграції з науковими установами й запровадження інноваційних технологій вищими навчальними закладами є проведення ефективної політики фінансування вищої освіти, зокрема за рахунок бюджетних коштів.

Необхідно відмітити, що останнім часом проблемам фінансування освіти стали приділяти більше уваги. Питання формування фінансового підґрунтя надання освітніх послуг висвітлені в роботах С. Буковинського, В. Глущенка, А. Даниленка, А. Криклія, Е. Лібанової, К. Павлюка, Д. Полозенко, П. Саблука, В. Федосова та інших. В їх роботах представлено результати дослідження теоретичних, практичних аспектів фінансування освітніх установ, однак, не приділено достатньої уваги їх державному фінансуванню.

У зв’язку з цим метою написання статті є визначення проблем державного фінансового забезпечення вищої освіти і розробка пропозицій щодо його покращення на даному етапі розвитку України.

Головний закон нашої країни засвідчує право громадян нашої держави на освіту [1]. Відомо, що чим вищий рівень освіченості громадян, тим кращий рівень її економічного розвитку. Тому в розвинутих країнах на розвиток і ефективне функціонування вищої освіти спрямовано значну кількість фінансових коштів.

На даний момент держава може здійснювати як пряме, так і непряме фінансування вищої школи. Сутність непрямого методу полягає у фінансуванні розвитку вищої освіти через студента (індивідуальні гранти, іменні стипендії, податкові пільги, пільгові кредити). Щодо прямого методу фінансування вищої школи, то існує декілька способів його реалізації: метод фінансування «за результатами», що передбачає ретельний урядовий контроль якості надання освітніх послуг, договірне фінансування, що базується на укладенні договору між представником навчального закладу і відповідними міністерствами або фінансовими установами, і фінансування «по видатках», що полягає у використанні кошторису на кожний з видів робіт. Зміна ролі держави на ринку освітніх послуг тягне за собою зміну механізмів державного фінансування вищої освіти. Останнім часом в зарубіжних країнах використовується метод державного фінансування, орієнтований на безпосередню підтримку студентів, при тому, що заклади продовжують отримувати державні кошти непрямим методом і можливість отримання прямого фінансування з боку держави зберігається. Процес фінансування вищої освіти в Україні є досить специфічним. Можна відзначити, що в теперішніх умовах економічного розвитку країни формування нових механізмів державного фінансування вищої школи відбувається з огляду на розвиток ринкових відносин в сфері освітніх послуг.

Саме нестача бюджетних коштів для ефективного функціонування вищої освіти призводить до необхідності залучення позабюджетних джерел.

Особливе місце серед форм фінансування за рахунок позабюджетних джерел займає самофінансування і кредитування.

Перше здійснюється шляхом надання закладом платних послуг: одержання коштів з підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів згідно з укладеними договорами, отримання плати за надання додаткових освітніх послуг, отримання доходів від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, виконання різного роду наукових робіт і, найголовніше, отримання оплати за навчання. За умов самофінансування до уваги беруться розрахунки доцільності та ефективності витрачання власних коштів, форми їх мобілізації та інше.

Щодо сутності кредитування вищої освіти, то воно полягає в отриманні кредитів і позик для ефективного функціонування вищого навчального закладу. При кредитуванні вищої школи враховуються умови надання кредитів, гарантій і терміни їх повернення [3].

Що стосується фінансування вищої освіти державою, то воно може здійснюватись шляхом фінансування конкретних навчальних закладів, надання фінансової підтримки безпосередньо тим, хто навчаються – кінцевим споживачам освітніх послуг.

Згідно закону України «Про вищу освіту» фінансування вищих навчальних закладів державної форми власності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад можуть фінансувати вищі навчальні заклади державної форми власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів [2].

Фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної форми власності здійснюється в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації та ста вісімдесяти студентів у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації [3].

За результатами аналізу статистичних даних можна сказати, що обсяги видатків Державного бюджету України для підготовки фахівців з вищою освітою з кожним роком зростають, що можна побачити в таблиці 1 [5]

Таблиця 1

Обсяги бюджетного забезпечення вищої школи

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Загальні видатки Зведеного бюджету, млн. грн.	48148,6	55528	60318,9	76655,3	101282,6	141537,1	175234,5	226035,7
На освіту всього, млн. грн.	7085,5	9557,1	12269	14956,6	18300,4	25007,1	33100,4	39000,7
На вищу освіту, млн. грн.	2285,5	3046,6	4167	4627,9	5813,7	7934,1	8487,3	11267,4
% видатків на освіту в загальній сумі видатків	14,72	17,21	20,34	19,51	18,07	17,67	18,89	17,25
% видатків на вищу освіту в загальній сумі видатків на освіту	32,26	31,88	33,96	30,94	31,77	31,73	25,64	28,89

З таблиці видно, що протягом 2000-2007 років величина видатків на освіту в Україні зросла майже в 6 разів, обсяги видатків на вищу освіту в Україні також мали позитивну динаміку і зросли в 4,9 рази в 2007 році в порівнянні з 2000 роком. Проте, відзначимо поступове зменшення видатків на вищу освіту в порівнянні із загальними видатками на освіту протягом 2000-2007 років, що наочно можна побачити на рис.1.

Рис. 1. Обсяги видатків на вищу освіту в загальній сумі видатків на освіту

Проте, незважаючи на постійне зростання суми видатків на вищу освіту протягом 2000-2007 років, можна відзначити, що ефективність використання бюджетних коштів не підвищується. Згідно даних звіту Рахункової палати за 2008 рік Міністерство фінансів України, Міністерство освіти і науки України та Міністерство економіки України протягом останніх років не виконували вимог п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96 № 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням" щодо розробки та затвердження Порядку визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними угод про працевлаштування, що призводило до безвідповідального відношення замовників і випускників до взятих зобов'язань та, як наслідок, до неефективного використання бюджетних коштів. Згідно Звітів Рахункової палати за 2005-2008 роки надалі продовжується хибна практика неефективного використання коштів державного бюджету, виділених на проведення науково-дослідних робіт та ін.[3]

Варто зазначити, що згідно Закону України «Про освіту» держава повинна забезпечити бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу. Аналіз статистичних даних дозволяє відзначити, що протягом 2000-2007 років на освіту державою виділялося від 4,2% до 6,1% замість 10 % ВВП (табл. 2).

Таблиця 2

Видатки на освіту в порівнянні з ВВП країни

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Валовий внутрішній продукт, млн. грн.	170070	204190	225810	267344	345113	441452	544153	679500
Видатки на освіту у % до ВВП	4,2	4,7	5,4	5,6	5,3	5,7	6,1	5,7
Видатки на вищу освіту у % до загальних видатків Зведеного бюджету	4,7	5,5	6,9	6,1	5,7	5,6	4,8	5,0
Видатки на вищу освіту у % до видатків на галузь	32,3	31,9	34,0	30,9	31,8	31,7	25,6	28,9
Видатки на вищу освіту у % до ВВП	1,3	1,5	1,8	1,7	1,7	1,8	1,6	1,7

Щодо частки видатків на вищу освіту у % до ВВП, то її значення за 2000-2007 роки змінювалось з 1,3% до 1,7%, найвищий показник в 2005 році – 1,8%. Частка видатків на вищу освіту у % до загальних видатків Зведеного бюджету за досліджуваний період коливалася від 4,7 % у 2000 році до 5 % у 2007 році. Все це говорить про невиконання державою своїх зобов’язань і, в свою чергу, про недостатність бюджетних фінансових коштів для ефективної діяльності вищих навчальних закладів.

Таким чином, невиконання встановлених законодавчих нормативів щодо фінансування освіти в Україні ще раз підтверджує актуальність та необхідність проведення ґрунтовного дослідження даної проблематики шляхом здійснення аналізу і прогнозування витрат на вищу освіту, зокрема з урахуванням усіх існуючих тенденцій.

У зв’язку з вищезазначеним для стабілізації функціонування вищих навчальних закладів країни доцільно вжити заходів, а саме:

- доведення обсягів видатків державного бюджету на освіту до рівня, встановленого нормативами;

- створення організаційно-економічних умов для найбільш ефективного використання бюджетних коштів вищими навчальними закладами;

- розробка ефективних механізмів державного фінансування вищої освіти з огляду на стійкий розвиток ринкових відносин в сфері освітніх послуг.

Забезпечення максимально ефективного використання бюджетних коштів вищими навчальними закладами є вкрай важливим сьогодні. Для ефективної реалізації цих заходів вищі навчальні заклади повинні бути орієнтовані на реальні потреби споживачів освітніх послуг, що створить основу для залучення в систему освіти додаткових фінансових ресурсів.

Література

1. Конституція України, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141.

2. Закон України «Про вищу освіту», Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 20, ст.134.

3. Закон України «Про освіту», Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 34, ст.451.

4. Звіти Рахункової палати [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/880817?cat_id=32826

5. Бенедик Ю.Ю. Покращення фінансового забезпечення розвитку вищої освіти в Україні на основі досвіду зарубіжних країн [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://naub.org.ua/?p=213

6. Гельман Валентина Миколаївна. Фінансове забезпечення вищої освіти в Україні [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/345365.html