Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Шелест Т.І.

Науковий керівник: к.е.н. Кучумова І.Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Трудові ресурси як чинник конкурентоспроможності аграрних підприємств

На сьогоднішній день в результаті посилення міжнародної конкуренції і відкритості національної економіки забезпечення конкурентоспроможності підприємств в аграрному секторі економіки набуває особливої актуальності.

Конкурентоспроможність підприємства являє собою системне і комплексне явище, яке охоплює різні чинники досягнення і забезпечення ії високого рівня. Одним з найважливіших чинників, який визначає цей рівень, є трудові ресурси. Наявність достатньої кількості якісних трудових ресурсів і ефективне управління ними обумовлює досягнення підприємством конкурентних переваг. Трудові ресурси являють собою важливий стратегічний потенціал, великий резерв підвищення ефективності діяльності підприємства, а також визначають важливі напрями розвитку у майбутньому.

Конкурентоспроможність як сільськогосподарських підприємств, так і підприємств інших галузей залежить від достатньої забезпеченості трудовими ресурсами відповідного рівня кваліфікації, професійних навичок та ефективності використання трудових ресурсів. На це впливає певна сукупність властивих їм конкурентних переваг. Наприклад, працівник, працюючий у конкурентному середовищі, не буде сам прагнути бути конкурентоспроможним, тому що міра його конкурентоспроможності обумовлюється його цінностями. Працівник з низьким рівнем кваліфікації прагнутиме до його підвищення відповідно до загального рівня [1, С.115].

Формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств тісно пов’язане з рівнем конкуренції на ринку аграрної праці. Цей рівень, порівняно з іншими сегментами ринку, на ринку аграрної праці України є найвищим. Можна також зазначити, що високий рівень конкуренції на цьому ринку сприяє формуванню високого рівня забезпеченості аграрних підприємств трудовими ресурсами й потужного трудового потенціалу галузі.

Протягом багатьох років на ринку аграрної праці спостерігається значне скорочення трудових ресурсів. Причому найбільш швидкими темпами скорочується трудовий потенціал сільськогосподарських підприємств у тих регіонах, який має найвищий рівень конкуренції на ринку праці. Насамперед, це скорочення обумовлене неконкурентоспроможністю сільських роботодавців, які не можуть успішно конкурувати на ринку аграрної праці з роботодавцями інших галузей національної економіки.

Причиною цієї неконкурентоспроможності є низький рівень заробітної плати працівників. В сучасних ринкових умовах одним з головних чинників, які обмежують рівень заробітної плати працівників сільськогосподарських підприємств, є досягнутий рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. Низький показник оплати праці в сільському господарстві веде до того, що потенційні працівники змушені шукати застосування своєї праці в інших галузях національної економіки або в особистих селянських господарствах. Отже, можна вважати це наслідком низької конкурентоспроможності робочої сили.

Велика кількість потенційних керівників та працівників аграрних підприємств як на території України, так і зарубіжжя, маючи найвищі якісні характеристики (вік, освіта, фах, стаж роботи), не приймає участі в сільськогосподарському виробництві через низький рівень заробітної плати, а тим самим, зменшує можливості формування трудового потенціалу аграрного сектора економіки нашої країни [2, С.184].

В економіці існує таке поняття, як конкурентне поле, яке, з одного боку, обмежується мінімальною заробітною платою, за яку деяка кількість працівників згодні працювати в сільському господарстві, а з іншого боку - максимальною платою, яку можуть запропонувати роботодавці й також певна чисельність працівників, які згодні працювати в аграрному господарстві. Тому для формування трудового потенціалу необхідно розширити границі цього поля на ринку аграрної праці. Для цього можна підвищити рівень заробітної плати найманих працівників аграрних підприємств. Це сприяє зростанню середньої заробітної плати по галузі, а, отже, і розширенню конкурентного поля.

Але є і інший напрям: підвищення ефективності аграрного виробництва і його доходності. Цей напрям забезпечить зростання можливостей сільськогосподарських підприємств у виплаті більшої заробітної плати.

Також для вирішення проблеми низької конкурентоспроможності трудових ресурсів на ринку аграрної праці необхідна державна підтримка цієї галузі. Активна державна політика має бути спрямована на стимулювання сільськогосподарських підприємств. Вкладення коштів у формування та розвиток трудового потенціалу підвищить рівень конкурентоспроможності підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Таким чином, можна зробити висновок, що трудові ресурси впливають на ефективність діяльності та конкурентоспроможність підприємств, у тому числі і на конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств. Також виявлено, що трудовий потенціал на ринку аграрної праці має тенденцію до скорочення, головною причиною якого є низький рівень заробітної плати працівників.

Література:

1. Фатхутдінов Р.А. Конкурентоспроможність організації в умовах кризи: економіка, маркетинг, менеджмент / Р.А. Фатхутдінов. – М.: Маркетинг, 2002.

2. Малік М.Й. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: методологія і механізми / М.Й. Малік, О.А. Нужна: моногр. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007.