Митранюк Роман
Науковий керівник Гудима Р.Р.
Буковинська державна фінансова
академія
Сьогодні
ми скрізь і від усіх чуємо ці слова.
Народ настільки до них звик, що вже не дуже і лякається кризи. Та все ж ми вважаємо дану тему актуальною, адже якщо
її не зупинити зараз то вона переросте у щось більше і страшніше, подібно до
хвороби, яку вчасно не вилікували. Над цією проблемою працювало
чимало вчених-економістів: В.Новицький досліджував сутність та перспективи
подолання глобальної фінансово-економічної кризи, М. Пацера
розглядав наслідки фінансової кризи для банківської системи України. Спочатку причини кризи пов’язували лише із
проблемами на ринку іпотечного кредитування, і це набуло характеру «офіційної»,
причому глобально прийнятої «версії» руйнівних подій, що відбуваються. Але нині
це трактування вже поповнилося багатоаспектними проблемами фінансового розвитку
багатьох рівнів. Утім, навіть подібне «фінансово-іпотечне» розуміння причин
кризи потребує подальшого розширення, щоб врахувати фактори соціального,
геоекономічного, технологічного, етно-демографічного, політичного впливу. Фактично сьогодні відбувається не
звичайна іпотечна, фінансова або циклічна криза, а криза цивілізаційного
масштабу, яка залишить по собі помітний історичний слід, спровокує модифікацію
системи міжнародного поділу праці, прискорення зміни планетарних лідерів,
формування структур і систем інформаційної економіки. До кінця 2009 року в світовій економіці намітилися тенденції,
які дозволяють очікувати в 2010 підйому економічних показників. Для України
зростання ВВП прогнозують на рівні 3%, що співпадає із заявами Міністерства
економіки. Проте, назвати очікувані показники зростанням можна тільки умовно,
оскільки в 2009 році внутрішній валовий продукт скоротився на 14%. У
результаті, “плюс” 3% до ВВП в 2010 році - це все одно буде “мінус” 11%
порівняно з 2008 роком. З такими темпами досягти докризових показників нашій
країні вдасться лише через 4 роки, що знову таки вже не один раз озвучувалося
експертним співтовариством. Водночас, на думку аналітиків, при вдалому збігу
обставин і хорошій кон`юнктурі ринків для українських експортерів, зростання
ВВП може досягти і надхмарних 10%. Але при цьому залишається ризик, що світову економіку
наступного року може накрити новою хвилею кризи, яка позбавить Україну надій
навіть на 3-процентне зростання. Економісти
пропонують різні рішення проблеми кризи, зокрема В.Новицький: -
пріоритетне спрямування інвестиційних, фінансових і кредитних ресурсів на
створення нових робочих місць у пріоритетних галузях економіки: на
підприємствах інформаційно місткого характеру виробництва, нової енергетики,
інфраструктури;
-
відкриття кредитних ліній платоспроможним фінансовим установам і компаніям;
-
створення системи тимчасового страхування всіх банківських депозитів;
-
часткова націоналізація «проблемних» банків;
-
стимулювання структурних змін у бізнесі; -
формування системи антикризових інститутів: консалтингу, оптимізації
маркетингових витрат, підготовки кадрів для нових умов господарювання.[1] Також украй необхідно і важливо
невідкладно здійснити масштабні фінансові вливання в банківський (що займається
кредитуванням господарських суб’єктів, які продукують товари та послуги) та
реальний сектори економіки. У розвинених країнах широко застосовується
діяльність анти кризових менеджерів, основним завданням яких є управління та
планування в умовах рецесії економіки. В умовах
фінансової кризи слід законодавчо повернутися до практики виваженого
фінансування бюджетного дефіциту з боку Національного банку (а не зовнішніх
позичок), що в наших реальних умовах є єдиною альтернативою. Необхідно сформувати Бюджет-2010 з оптимальним
дефіцитом, але обов’язково задіявши власні фінансові ресурси для його
покриття. Пошук
джерел формування „Бюджету-2010” в нинішніх складних умовах змусить,
врешті-решт, Верховну Раду та Кабінет Міністрів запустити в дію не лише
механізми залучення додаткових джерел, а і реальної економії. І розпочинати потрібно із скорочення
статей видатків на утримання державного
апарату. Мати в
Україні таку кількість міністерств, відомств, комісій (з правами міністерства),
це також надмірні видатки навіть для економічно розвинутих країн. А якщо взяти
до уваги, що українські міністри мають по 10 і більше заступників, а ті в свою
чергу, відповідний апарат, то абсурдна надмірність чиновництва за рахунок
платників податків стає очевидною.
Отож
будем сподіватись, новий рік принесе нам нову і кращу владу, яка досягне
нових успіхів та стабілізує, або хоча б покращить ситуацію в країні, і
врешті решт виведе її на якісно новий рівень життя.
Список
використаної літератури:
1.В. Новицький // Глобальна фінансово-економічна криза: сутність,
системність проявів та перспективи подолання
- // http://soskin.info/
2. М. Пацера. Світова фінансова криза та її
наслідки для банківської системи України.// Вісник НБУ. – 2009 - №1. – С. 28-33
3. Прогнози на 2010-й: услід за торжеством демократії
наступить траур за економікою? - // УНІАН Економіка. - http://economics.unian.net/ukr/
4. Офіційний сайт Державного комітету
статистики – www.ukrstat.gov.ua