Економічні науки. Економіка підприємства

асистент Олійник Т.В.

Кременчуцький державний університет, Україна

Методологічні аспекти управління адаптивністю підприємства

В умовах великої конкуренції та глобалізації світової економіки, сучасне підприємство повинно задовольняти умові гнучкості, настроюваності, і як слідство має вміти швидко перебудовувати як свою власну організаційну структуру, так і структуру, що випускається. Все це вимагає від підприємства прийняття швидких і економічних рішень, які не можуть бути прийняті без забезпечення інформацією.

Підприємство має реагувати на зміни зовнішнього середовища, зміною своєї структури, своєї поведінки, таким чином, щоб його основні, життєво важливі параметри зберігалися в допустимих межах, а токож вміти в короткі терміни налагодити випуск продукції з параметрами вказаними замовником, і при цьому витрати, пов'язані з такого роду перенастроюванням, не повинні суттєво змінити результат його діяльності.

Ми не можемо говорити про проблеми без урахування мінливих в економіці пріоритетів. Деякі організації і підприємства починають свою діяльність в одній галузі а потім перенаправляють її в іншу, з найменшими втратами, де в кінцевому підсумку процвітають. Це, природно, пов'язано з кон'юнктурою ринку, з конкурентами, з керівництвом - але, які б не були причини, підприємство має адекватно реагувати на зміни. Виникає питання, що таке адекватна реакція - це можливість швидко адаптуватися до змін. Здатність підприємства швидко адаптуватися до ситуації змушує нас замислитися про адаптивної діяльності підприємства.

Українські автори лише останнім часом почали розглядати адаптивність діяльності з позиції забезпечення гнучкості виробничого потенціалу, істотно виділяючи технічні та технологічні аспекти гнучкості, залишаючи недостатньо освітлену проблему економічної адаптивності діяльності підприємства.

Зарубіжні фахівці розглядають економічну адаптивність як готовність до стійкості і гнучкість до змін у власному стилі і підході до роботи з метою досягнення конкретно поставлених завдань, а так само ефективно взаємодіяти на різних рівнях економіки.

У літературі існує безліч різних підходів до подання про адаптацію підприємства. Щоб прояснити деякі важливі поняття ми розрізняємо гнучкість, як можливість зміни, адаптивність - швидкість до змін і ефективність, як досягнення позитивного результату. Слід зазначити конкурентоспроможність, так як сучасне підприємство не прагне задовольнити потреби споживача не може бути ефективним, стійким а так само гнучким. Хоча ці поняття «гнучкість», «адаптивність», «стійкість», «конкурентоспроможність» та «ефективність» взаємопов'язані, їх варто розглядати окремо, оскільки кожне має важливу роль у прийнятті ефективних управлінських рішень.

Відповідно до таких зарубіжних фахівців як П. Сенге гнучкість - це ефективна адаптація, тобто здатність організації швидко змінювати внутрішні правила і структуру, види діяльності в гранично стислі терміни [2, с. 236]. В. Стівенсон писав, що гнучкість - це здатність швидко адаптуватися до змін в обсязі попиту, в асортименті і в дизайні виробів, гнучкість є одним з головних чинників конкурентоспроможності підприємства [3, с. 48]. Згідно Оксфордському словнику «Бізнесу та менеджменту» гнучкість (операційна гнучкість) - це здатність операційної системи адаптуватися, реагувати на зміни у зовнішньому середовищі. Гнучкість має два виміри: швидкість реалізації і величина певного зміни в організації. Гнучкість виявляється у пропозиції нової продукції, широкому асортименті виробництва [4, с. 223]. Не варто забувати, що сучасним підприємством є підприємство, що здійснює свою діяльність в симбіозі трьох складових, а саме в операційної, інвестиційної та фінансової систем. Властивість гнучкості, дозволяє підприємству швидко переналаштовувати свою організаційну структуру.

За останнє десятиліття адаптивність стала завойовувати все більше уваги у виробничій діяльності підприємств. У теорії менеджменту не існує єдиного визначення економічної адаптивності. Так, наприклад А.В. Покровський писав про адаптивність як про тенденцію функціонування цілеспрямованої системи, що визначаються відповідністю між її цілями і досягає в процесі діяльності результатами. Це виражається в узгодженні цілей і результатів [1]. SETHI A. K. та SETHI S. P. Говорили, що адаптивність - здатність до зміни форми. Здатність до зміни в межах держави (адаптації) і можливість переходу від одного стану до іншого (гнучкість) [5, с. 289-328]. Andresen. K. визначив адаптованість як здатність системи (наприклад, комп'ютер), адаптуватися ефективно і при швидко мінливих обставин. Адаптивна система це система, яка здатна міняти свою поведінку відповідно до змін у навколишньому середовищі [6, с. 52]. Conrad та Michael стверджували що адаптація - це здатність справлятися з несподіваними заворушеннями в навколишньому середовищі [7]. Також DIXON J. R. зазначив, що Адаптивне підприємство (чи адаптивної організації) є організацією, в якій товари або послуги, попит та пропозиція збігаються і синхронізовані у всі часи [8].

Адаптованість є характерною рисою системи підприємства або процесу.

Більшість українських фахівців, так і зарубіжних авторів кажучи про гнучкість, адаптивності та ефективності називають їх синонімами. У сучасних умовах виникла необхідність у відокремленому розгляді цих понять, оскільки адаптивне підприємство відрізняється від стійкого тим, що має постійно функціонувати у динамічному оточенні, знижувати або підвищувати показники, а стійкий - в першу чергу, це постійне підприємство. Ефективна діяльність підприємства полягає в досягненні прибутку, а адаптивна діяльність - це пристосування з метою отримання прибутку в умовах динаміки. Доцільно надалі говорити про новий дослідженні в економіці - гнучкої адаптації. Підприємство з гнучкою адаптацією має з максимальною швидкістю, а значить з миттєвою реакцією, пристосуватися до змін у навколишньому середовищі з найменшою зміною поточних параметрів діяльності.

Література:

1. Покровский А.В. Словарь. Социальная психология / под ред. Петровского А.В., редактор-составитель Карпенко Л. А., под ред. Кондратьева М.Ю. - ПЕР СЭ, 2005.

2. Сенге П. Пятая дисциплина: Искусство и практика самообучающейся организации / П. Сенге. – М.: ОЛИМП-БИЗНЕС, 1999. – 448 с.

3. Стивенсон В. Дж. Управление производством / В. Дж. Стивенсон. – М.: БИНОМ; Лабо-ратория Базовых Знаний, 2002. – 928 с.

4. Oxford dictionary of Business and Management. – Oxford: OU Press, 2006. – 568 p.

5. SETHI, A. K. AND S. P. SETHI (1990), "Flexibility in Manufacturing: A Survey," The International Journal of Flexible Manufacturing Systems, 2, 289-328.

6. Andresen. K.: Design and Use Patterns of Adaptability in Enterprise Systems, Gito, Berlin; 2006; р. 52.

7. Conrad, Michael: Adaptability, the Significance of Variability from Molecule to Ecosystem. Plenum Press, New York, 1983.

8. DIXON, J. R. (1992), "Measuring Manufacturing Flexibility: An Empirical Investigation," European Journal of Operational Research, 60, 131- 143.