Криклій В.А.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ТА МОЖЛИВІСТЬ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ

У науковій літературі можна зустріти достатньо велику кількість публікацій закордонних авторів, в яких розглядаються підходи до функціонування та управління активами недержавних пенсійних фондів. Подібні дослідження знайшли відображення у роботах Н. Бауерса, В.Г. Берроу, В.С. Андрєєва, А.А. Берга, Н.В. Герасимова, М.І. Альохіна, М.Е. Дмитрієва, П.Л. Каменського, М.С. Ланцева, В.І. Мудракова, С.Л. Абалкіна, М.М.Карагодіна, А.П. Колесника, Ю.З. Любліна, І.І. Панфілова, Е.Л. Якушева та багато інших вчених.

Тем не менш, на наш погляд, теорія управління діяльністю недержавних пенсійних фондів та їх фінансової стійкості суттєво відстає від вимог практики. Насамперед відсутні комплексні дослідження теоретико-методологічних засад недержавних пенсійних фондів, а також загально прийняті оцінки стійкості і платоспроможності недержавних пенсійних фондів з урахуванням закордонного досвіду та соціально-економічної ефективності управління ними тощо.

Теоретична та практична значимість таких розробок і зумовлює необхідність подальшого розширення та поглиблення наукових досліджень у цій галузі.

У теперішній час, не дивлячись на значні законодавчі ініціативи, які проводяться у рамках Пенсійної реформи в Україні, формування системи недержавних пенсійних фондів знаходиться у начальній стадії розвитку та має свої переваги та недоліки від адекватної оцінки яких залежить досягнення мети пенсійної реформи. Тому вивчення передового закордонного досвіду та проведення компаративного аналізу різних моделей функціонування недержавних пенсійних фондів має дуже велике теоретичне, методичне та практичне значення для ефективного розвитку недержавних пенсійних фондів на ринку фінансових послуг України.

Для більш детального аналізу розглянемо закордонний досвід використання різних моделей пенсійних систем.

Світовий досвід показує, що за кордоном використовуються різні моделі пенсійних систем, що включають у себе різноманітні інститути соціального захисту (державне соціальне забезпечення, обов'язкове соціальне страхування, особисте пенсійне страхування тощо). Як правило, вони побудовані по "накопичувальній" або "розподільній" моделі та в чистому вигляді зустрічаються рідко. Взагалі, використовуються комбіновані моделі, відмінності яких укладаються в домінуванні одного з інститутів.

Однією із самих новаторських пенсійних систем у світі вважається чилійська пенсійна система, досвід якої використовується різними країнами. Виходячи зі схеми цієї моделі, відповідальність за формування пенсійних нагромаджень переноситься на працюючих громадян. У кожного з них існує свій пенсійний рахунок, який щомісяця поповнюється внесками в розмірі 10% від заробітної плати. Надалі перераховані кошти капіталізуються приватною керуючою компанією на вибір громадянина. В Чилі існує два основних типи одержання пенсій: довічна рента (страхова компанія виплачує допомогу застрахованій особі до кінця його життя) і програмований вихід на пенсію (пенсійні виплати здійснюються за певною схемою, яка обговорена із застрахованою особою).  

Більшість країн Західної Європи характеризується багаторівневими моделями пенсійних систем. Так, наприклад, пенсійна система ФРН являє собою "систему трьох рівнів".

До першого рівня відноситься обов'язкове пенсійне страхування (пенсійне страхування службовців; пенсійне забезпечення чиновників; допомога по старості для фермерів і членів їхніх родин і пенсійне забезпечення так званих осіб вільних професій).

До другого - добровільне забезпечення по старості від підприємств (виплачується співробітникам при виході на пенсію).

До третього рівня відноситься приватний засіб забезпечення гідної старості (всі форми створення приватного капіталу). Система пенсійного страхування фінансується не тільки страховими внесками громадян і роботодавців, але й дотаціями від держави, що ілюструє принцип розподільної системи фінансування.  

Основою пенсійного забезпечення у США більше 60 років була головна державна пенсійна система, яка побудована за розподільним принципом. Вже сьогодні більшість американців має можливість одержання не одного, а двох-трьох і більше джерел пенсійного доходу. У США існує три основних види приватних пенсійних систем: приватні пенсійні плани за місцем роботи; особисті пенсійні рахунки; ануїтети - щорічна рента (організується страховими компаніями).

На відміну від державної пенсійної системи, приватні пенсійні системи носять добровільний характер.

Розподільна система державного пенсійного забезпечення в основному виконує соціальну функцію, в той час як побудована за накопичувальним принципом пенсійні системи служать джерелом довгострокових інвестицій в економіку країни. Шляхом використання накопичувальних схем у США функціонують не тільки пенсійні фонди, але й інші інститути, що грають важливу роль у соціальній сфері та в економічному зростанні країни.   

У моделі пенсійного забезпечення, що діє в Японії, домінує державне соціальне забезпечення, яке фінансується з бюджету, у той час як інші інститути відіграють роль додаткових систем соціального захисту населення. У цей час пенсійна система Японії має два основних рівні. Перший рівень - це базові пенсії, на які мають право усі мешканці країни незалежно від рівня доходів, національності та роду діяльності. Базові пенсії розділяються на пенсію через, інвалідності й втрати годувальника.

Додатково до базового наймані робітники одержують державні й професійні пенсії (другий рівень).       

Із великого закордонного досвіду видно, що накопичувальні системи пенсійного забезпечення населення отримують все більше поширення і являються ефективним інструментом, що сприяє економічному зростанню країн. Фінансові інститути, які побудовані за накопичувальною схемою, гармонійно співіснують із введеними раніше державними розподільними пенсійними програмами. Завдяки пенсійним реформам громадяни по усьому світу вже сьогодні одержали можливість участі у формуванні своїх майбутніх пенсійних накопичень шляхом інвестування їх у різні фінансові інститути. Світовий досвід показує, що з розвитком недержавного пенсійного забезпечення значно зростає економічний   рівень країни, а з ним і впевненість громадян у завтрашньому дні.    

Проведений порівняльний аналіз закордонного досвіду побудови різних моделей пенсійних систем та недержавних пенсійних фондів дає можливість зробити певні висновки щодо оцінки їх недоліків і переваг та ефективності з метою застосування закордонного досвіду при побудові системи недержавних пенсійних фондів в Україні.

Література

1. Лютий І.О. Грошові доходи та витрати населення та їх вплив на макроекономічні процеси: Зб. наук. праць.–Луцьк, 2000.-с.39-41

2. Лукьянова Г. Система социальной защиты//Современная Европа.–М., 2005.-1.02

3. Стахович Л.Ю., Шахназарян Г.Э. Анализ зарубежного опыта размещения пенсионных и страховых резервов // Финансы и кредит. М., 2003. № 8, с. 54-61.