Экономические науки/Финансовые отношения

Ас. Попазова О. В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Специфіка організації оборотного капіталу на підприємствах в аграрному секторі економіки

В Україні аграрний сектор і особливо сільське господарство, до цього часу перебуває в кризовій ситуації. Низький рівень виробництва сільськогосподарської продукції, відсутність мотивації праці, безробіття та інші фактори ще більше погіршують становище сільгоспвиробників. В підтримці аграрного сектора України зацікавлені не тільки уряд а й самі суб’єкти господарювання. Одним із напрямів підтримки та підвищення рентабельності підприємств є правильно спрямована організація оборотного капіталу. І з цього питання немаловажним є правильне визначення складу та структури оборотного капіталу.

Організація оборотного капіталу є основоположною в загальному комплексі проблем підвищення їх ефективності. Організація оборотного капіталу включає:

1 визначення складу і структури оборотного капіталу;

2 встановлення потреби підприємства в оборотному капіталі;

3 визначення джерел формування оборотного капіталу;

4 розпорядження і маневрування оборотним капіталом;

5 відповідальність за збереження і ефективність використовування оборотних коштів.[6]

Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, утворюючих оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

Отже, при вивченні оборотного капіталу важливе місце займає класифікація, оскільки визначення структури і виявлення тенденцій зміни його елементів дають можливість прогнозувати параметри розвитку підприємства.

В даний час оборотний капітал класифікують по різних параметрах:

1. По функціональному призначенню, або ролі в процесі виробництва, оборотний капітал підрозділяється на оборотні виробничі фонди і фонди обігу. По цій ознаці його розмежовують на оборотні активи, обслуговуючі виробничий цикл підприємства, і оборотні активи, що беруть участь у фінансовому циклі підприємства. Об'єднання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в єдину категорію « оборотний капітал» безперервністю руху авансованої вартості по трьох стадіях кругообігу. При цьому їх речовинні елементи не обертаються. Вони повністю споживаються у виробничо-торговому процесі, і господарюючий суб'єкт для його подальшого продовження повинен безперервно відновлювати їх запаси, при цьому процес відтворення є єдністю процесу виробництва і реалізації продукції. Оборотні виробничі фонди, обслуговуючи сферу виробництва, матеріалізуються в предметах праці ( сировині, матеріалах, паливі) і представлені, як правило, виробничими запасами, незавершеним виробництвом, напівфабрикатами власного виготовлення, а також витратами майбутніх періодів, необхідними для створення заділів, установки нового устаткування і т.д. Ця частина оборотного капіталу повністю витрачається в одноразовому виробничому циклі, втрачаючи споживчу вартість в процесі виробництва, і тому переносить свою вартість на готовий продукт цілком і відразу. [1, 2].

2. Залежно від матеріально-речовинного змісту виділяють такі частини оборотного капіталу, як предмети праці, виробничі запаси, засоби у виробництві, готова продукція, дебіторська заборгованість, грошові активи і засоби в розрахунках. До предметів праці відносить сировину і основні матеріали, допоміжні матеріали, купувальні напівфабрикати і комплектуючі вироби. Оборотні кошти у виробничих запасах включають речовинні елементи виробництва, використовувані як предмети праці, що ще не вступили у виробничий процес і знаходяться у вигляді складських запасів. Засоби у виробництві включають незавершену продукцію (це предмети праці, що вже вступили у виробничий процес, але не минулі всі операції обробки, передбачених технологічним процесом) і витрати майбутніх періодів. Витрати майбутніх періодів, будучи єдиним нематеріальним елементом оборотних виробничих фондів, включають витрати, на підготовку і освоєння нової продукції, нової технології, які виробляються в даному році, але відносяться на продукцію майбутнього року. Процес виробництва продукції завершується моментом переходу виробленої продукції на склад підприємства, вони, як і товари, відвантажені споживачу, знаходяться у сфері обігу. Тому готову продукцію відносять до одного з елементів оборотного капіталу, у складі якого виділяють готову продукцію на складі підприємства і товари відвантажені. Товарами відвантаженими є товари, термін оплати яких ще не наступив, термін оплати яких прострочений, товари, що знаходяться на відповідальному зберіганні у покупців. Дебіторська заборгованість є заборгованістю підзвітних осіб, покупців після закінчення терміну оплати, податкових органів при переплаті податків і інших обов'язкових платежів, що вносяться у вигляді авансу. Грошові активи - це засоби на рахунках в кредитно-банківських установах, в цінних паперах, виставлених акредитивах, а також в касі підприємства і розрахунках. Засоби в розрахунках є поштовими переказами, недостачами, втратами, перевитратами.

3. Виходячи з принципів організації і регулювання, виділяють нормовані і ненормовані оборотні кошти. Нормування є встановленням оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства, і є предметом внутрішньовиробничого планування, одним з ключових напрямів управління формуванням і використовуванням оборотного капіталу. Це пояснюється тим, що за допомогою його фінансові служби підприємства визначають потребу у власних оборотних коштах в мінімальному, але достатньому об'ємі, яка забезпечує виконання запланованих завдань і підтримуючим безперебійність відтворювального процесу. Науково обґрунтоване нормування сприяє виявленню і ефективному використовуванню резервів економії матеріальних ресурсів. Нормовані оборотні кошти кореспондують з власними оборотними коштами, оскільки дають можливість розрахувати економічно обґрунтовані нормативи. До них відносять всі оборотні виробничі фонди, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів і частину фондів обігу у вигляді залишків готової продукції на складі. По них встановлюється норматив мінімальних запасів, необхідних для виробництва і реалізації продукції. Решта фондів обігу у вигляді відправленої, але не сплаченої продукції, витрати майбутніх періодів, всі види грошових коштів і засоби в розрахунках відносяться до ненормованих. Управління ненормованими елементами оборотних коштів, дію на їх величину підприємство здійснює через систему кредитування і розрахунків.

4. Залежно від періоду функціонування оборотного капіталу, ділиться на постійну частину оборотних активів (незнижуваний мінімальний залишок оборотних активів, необхідних підприємству для здійснення оперативної діяльності) і змінну частину (сезонне зростання об'ємів виробництва). Існує два трактування поняття «постійний оборотний капітал». Згідно першої з них - це частина грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, потреба в яких постійна протягом всього виробничого циклу. Згідно другому трактуванню, він може бити визначений, як мінімум поточних активів, необхідний для здійснення виробничої діяльності. Категорія змінного оборотного капіталу відображає додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди або як страховий запас. [5]

5. У складі оборотного капіталу можна виділити по ступеню ліквідності низьколіквідні, середньоліквідні та високоліквідні активи. [4]. (Рис. 1).

Рис.1. Ліквідність оборотного капіталу

6. По ступеню фінансового ризику, пов'язаного з групами оборотного капіталу, можна виділити оборотний капітал з найменшим ризиком, з середнім і зі значним ризиком вкладення [4]. (Рис. 2). Характеризуючи ризики, пов'язані з оборотним капіталом підприємства, можна відзначити, що ризик втрати ліквідності або зниження ефективності, обумовленої змінами в поточних активах, називають лівобічним. Цей ризик несе в собі такі явища, як недостатність грошових коштів, недостатність власних кредитних можливостей, недостатність виробничих запасів, зайвий об'єм поточних активів. Подібний ризик, обумовлений змінами в обставинах, називають правостороннім. Він може бути викликаний високим рівнем кредиторської заборгованості, неоптимальним поєднанням між короткостроковими і довгостроковими джерелами позикових засобів, високою часткою довгострокового позикового. [5]

Рис. 2. Фінансовий ризик оборотного капіталу

Перераховані класифікаційні ознаки оборотного капіталу доцільно представити у вигляді рисунка (Рис. 3).

Класифікація оборотного капіталу

Рис. 3 – Класифікація оборотного капіталу

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що правильне визначення структури та елементів оборотного капіталу при його організації на сільськогосподарських підприємствах може підвищити рентабельність господарств і дати змогу конкурувати з іншими виробниками, а також сприятиме залученню інвестицій.

Література:

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? – М.: Финансы и статистика, 1994. – 384 с.

2. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учеб. Курс. – К.: Ника-Центр, 1999. – 528 с.

3. Ковалев В.В. Управление финансами: Учебное пособие. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. – 160 с.

4. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 3-тє вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2006. – 423 с. – (Вища освіта ХХI століття).

5. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 512 с.

6. Финансы в управлении предприятием /Под ред. Ковалевой - М.: Финансы и статистика, 1995 - 160с.