Экономические науки/ 8.Математические методы в экономике

Кряжич О.О.

Приватний підприємець, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., Україна

Ситуаційні центри та їх використання в практиці управління регіонами

Актуальність аналізованої теми викликана сучасними реаліями життя. Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 рр. визначила основні пріоритети на шляху євроінтеграції з зазначенням необхідності вироблення та реалізації такої моделі взаємовідносин з регіонами й управління ними, яка б відповідала формату співпраці «центр-регіони», який є загальновизнаним у практиці Європи [1].

Проте визначені Стратегією завдання розвитку регіонів можливо виконати лише при застосуванні сучасних інформаційних технологій на базі ситуаційних центрів задля зміни підходів до подання інформації особам, які приймають управлінські рішення на будь-яких щаблях управління окремого регіону. Адже до ключових завдань державної регіональної політики України належить зменшення регіональних економічних та соціальних диспропорцій, а це, в свою чергу, потребує виважених рішень.

Метою дослідження є обґрунтування необхідності та підходів до використання ситуаційних центрів для підтримки економічної політики в регіонах.

Головна проблема полягає у тому, що практика застосування ситуаційних центрів для підтримки економічної політики з регіонального розвитку в Україні не використовується, на відміну від Росії, де у багатьох округах та регіонах існують ситуаційні центри для прийняття управлінських рішень. Хоча, слід підкреслити, що в Україні існує великий досвід з розробки ситуаційних центрів, починаючи з розробок В.М. Глушкова у 1962 р. і закінчуючи сучасними розробками Інституту проблем математичних систем НАН України під керівництвом доктора технічних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ А.О. Морозова.

Ситуаційний центр (СЦ) – програмно-технічний комплекс, призначений для формування варіантів планово-управлінських рішень відповідальними працівниками апарату управління галуззю на етапах індивідуального та колективного прийняття рішень; інформаційного обслуговування колективного розгляду виробничо-господарських ситуацій з метою вироблення найбільш обґрунтованих рішень; оперативної доставки прийнятих рішень на робочі місця виконавців [2].

Технічні ресурси ситуаційного центру допомагають більш глибоко розібратися в проблемі. Представницька група співробітників (25-35 осіб) протягом однієї-двох годин за певними методиками здатна провести стратегічну нараду за важливими питаннями, що стоять перед регіоном. Наприклад, підбиття підсумків посівної кампанії або збирання врожаю займають у керівника регіону декілька днів, а то й тижнів. Треба прийняти прийняти письмові звіти від голів районів, що входять до регіону, районні голови приймають звіти від керівників місцевих аграрних підприємств, іноді виїжджають для особистої перевірки стану робіт і т.п. За наявності СЦ інформація передається в режимі реального часу, необхідність скоригувати документ чи навести уточнюючі дані можна за декілька хвилин і може бути представлена як у вигляді текстових документів, так і візуалізована у вигляді графіків, таблиць, схем.

Проте слід зазначити, що СЦ не надає керівнику регіону рішення «натиском» однієї кнопки. Ситуаційний центр дозволяє керівнику отримати структуровану інформацію для швидкого та більш зваженого прийняття рішення. А для цього СЦ повинен містити в собі методологію, технології, організаційно-штатну побудову й навчання регіональних керівників та службовців інформаційно-аналітичної роботи.

При побудові регіональних СЦ слід виходити з того, що основним пріоритетним завданням регіональної економічної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності економіки країни, є забезпечення подальшого розвитку інвестиційного та інноваційного потенціалу регіонів [1].

Сьогодні проблемами соціально-економічного стану та розвитку регіону систематично займаються Державний комітет статистики України, головні управління статистики в регіоні, деякі наукові установи, регіональні та центральні органи державного управління (адміністрації). Кожен з них створює свій портрет регіону, але через особливості даних інститутів створені ними моделі істотно відрізняються. Наприклад, призначенням моделі «Регіон – статистика» є зведення та систематизація даних про соціально-економічні процеси в регіоні. Дана модель лише приблизно описує регіон, і це пояснюється тим, що з поля зору статистики часто випадає ряд істотних характеристик регіону.

Модель «Регіон – наука» звичайно будується на основі нормативних теорій та даних моделі «Регіон – статистика». Ця модель прямого впливу на розвиток регіону не здійснює. Розроблені рекомендації адресуються адміністраціям для використання при прийнятті управлінських рішень.

Модель «Регіон – адміністрація» найбільш близька до оригіналу, тому що спирається на знання оперативної ситуації і працює у реальному часі. Дана модель може використовувати рекомендації моделі «Регіон – наука», багато в чому користується можливостями моделі «Регіон – статистика», але через ряд недоліків зазначених моделей часто працює автономно. Головним недоліком цієї моделі є те, що вона не завжди може вірно розставити акценти щодо перспективних та поточних рішень [3].

Проте зазначені моделі абстрактні і мають один загальний головний недолік – вони не враховують, що регіон є складною функціональною системою з вхідними і вихідними показниками (рис. 1).

Рис. 1. Регіон як складна функціональна система

Сутність представлення регіону як складною функціональної системи полягає у наступному:

- рівняння визначає взаємодію функцій сукупного попиту (номінального валового регіонального продукту - ВРП) та сукупної пропозиції (реального ВРП) для досягення загальної макроекономічної рівноваги;

- зазначене рівняння є макрофункцією системи регіону F, яке є кількісним виразом основної мети регіону і залежить від управляючого впливу вектора вхідних параметрів та забезпечує досягення впливу на вектор вихідних параметрів і може бути виражена як .

Параметрами в зазначеній системі можуть виступати інфляція, номінальний і реальний ВРП, валова додана вартість, випуск продукції, попит та пропозиція на працю, навіть тіньовий ВРП та тіньова заробітна плата. Комбінація цих, а також інших параметрів може надавати суттєвий вплив на будь-яке управлінське рішення в регіоні, а це, в свою чергу, вказує на необхідність застосування системного підходу при прийнятті управлінських рішень на рівні регіону.

Це однозначно складні комбінації, проте їх аналіз можливий за допомогою впровадження моніторингу регіональних ситуацій і регіональних проблем на базі СЦ, як інформаційно-аналітичної бази регіональної і національної політики. Під моніторингом тут слід розуміти спеціально організовану і постійно діючу систему обміну інформації між регіональним СЦ та точками обміну інформації в адміністративних одиницях регіону.

Слід зазначити, що зараз прийняття рішень на базі регіону, району, міста, здебільшого відбувається лише на основі статистичних даних, які не в повній мірі і часто неточно, відбивають реальний стан справ. Саме тому слід не просто організувати збір інформації та її систематизацію на базі технологій СЦ, а й проводити дослідження впливу рішень, що приймаються, на основі коефіцієнту стану функціональної системи регіону по відношенню досягнення мети.

Коефіцієнт стану системи по відношенню до досягнення мети є важливим показником з точки зору прийняття рішення про обсяг засобів, які необхідні для реалізації відповідного напрямку, тобто - для зміни структури цілей управління [4].

Ідеальний стан системи приймається за 1, а повна відсутність задоволення потреб регіону – за 0. Коефіцієнт стану системи буде показувати в долях одиниці, наскільки регіон, як складна функціональна система буде далекою від ідеалу при прийнятті рішення за даним напрямом. Критерій управління (F) можна задати як цільову функцію:

,

де n – кількість досліджуваних параметрів, які суттєво впливають на реалізацію прийнятого рішення,

– коефіцієнт відносної важливості підцілей у ідеальному варіанті,

– коефіцієнт підцілей, які є пріоритетними за рішенням, що приймається.

Для визначення структури важливих підцілей, виконання яких в процесі прийняття рішень наближає регіон до ідеального, можна розділити всі соціально-економічні цілі, як благополучні, середні і неблагополучні. Для інтегрованої оцінки можна у цьому випадку використати індекс людського розвитку за методикою ООН.

Слід зазначити, що зараз в Україні не існує будь-якої загальноприйнятої методики визначення стану регіону та ефективності економічної політики. Варіація підходів, на основі яких працюватиме СЦ з метою підтримки економічної політики в регіонах, може бути обумовлена законом необхідної різноманітності Р. Ешбі. При цьому дослідження адекватності моделей з врахуванням будь-якої кількості показників, гіпотетично може мати наступний вид:

,

де а₀, а₁, а₂… - параметри моделі, а₂>0, 0<a₁<1.

Наведена модель вказує також на те, що не завжди є доцільним збільшувати кількість факторів, якщо немає необхідної бази для проведення аналізу, адже зі збільшенням кількості факторів більш значними темпами зростає і кількість різноманітних ускладнень, що значною мірою впливають на прийняття достовірного рішення.

У підсумку можна зазначити основні питання, які можна вирішити при застосуванні СЦ в практиці регіонального управління:

- уніфікація різноманітної інформації, яка дозволить чітко відстежувати соціально-економічне становище регіонів;

- створення єдиної інформаційної бази даних регіональних економічних та соціальних показників і об’єднання в ній результатів усіх статистичних спостережень;

- вдосконалення схем координації дій органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств та організацій регіону з питань соціально-економічного розвитку регіонів;

- підвищення ефективності прийняття рішень на всіх щаблях управління регіоном.

Література:

1. Стратегія економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки. Указ Президента України від 28 квітня 2004 року №493.

2. Морозов А.О., Кузьменко Г.Є. Шлях від АСУП до ситуаційних центрів//Математичні машини і системи – 2008 - №3 – сс. 82-107.

3. Уманець Т. Інформаційно-аналітична база регіонального управління: сучасний стан та перспективи розвитку//Економіка України – 2007 - №8 – сс.39-45.

4. Лисенко Ю., Сергєєва Л. Структура цілей управління регіоном// Економіка України – 2004 - №5 – сс.37-43.