Новий державний менеджмент як нова парадигма  надання управлінських послуг населенню

Государственное управление / 1. Повышение роли государственного служащего на современном этапе развития общества

К. держ. упр. Соловйов В. М.

Інститут законодавства Верховної Ради України

Новий державний менеджмент як нова парадигма

надання управлінських послуг населенню

Питання надання управлінських послуг населенню особливо актуалізується в процесі реформування державної служби України, пов’язаної із прийняттям нового закону „Про державну службу» та приведенням її у відповідність до європейських стандартів.

У вітчизняній державно-управлінській діяльності важливого значення набуває проблема усвідомлення й теоретичного обґрунтування нового державного менеджменту як інноваційного підходу до надання управлінських послуг населенню. На початку 1980-х років кейнсіанська ідея «держави загального добробуту» (a welfare state), що виникла відразу після Другої світової війни як напрям суспільного розвитку, все більше почала піддаватися критиці. Зокрема, прихильники неолібералізму вважали, що ця ідея застаріла і вичерпала себе, оскільки діяльність держави стала неефективною: штат державних службовців занадто «роздутим», водночас управління суспільними процесами здійснювалося уповільнено і неналежним чином, оподаткування стало непосильним тягарем для платників податків, а темпи інфляції надто високими. Тому неоліберали вони наполягли на зменшенні «ролі держави», зокрема шляхом мінімізації і навіть відсторонення держави від безпосереднього надання управлінських послуг. Вони також вимагали заміни державної на підприємницьку систему надання послуг населенню, основаної на конкуренції і ринкових механізмах. Вони часто стверджували, що у своїй діяльності державний суспільний сектор повинен спрямовувати свої зусилля більше на процес ухвалення рішень, аніж на надання управлінських послуг населенню. Бюрократію вони розглядали «банкротом» і «механізмом для суперечок» та пропонували її замінити на «підприємницьке урядування», основу якого також складають конкуренція, ринки, споживачі та оцінювання результатів діяльності [[1], c.365; [2]].

Інспірована ідеями неолібералізму перша «хвиля» реформ, яка була спрямована на підвищення ролі ринку і корпоративного менеджменту у державному суспільному секторі, отримала назву новий державний менеджмент (далі – НДМ) [1, c.368].

Професор Джеймс Л. Чен [[3], c.103-110] зауважує, що реформи НДМ змінили мислення чиновників з консервативного на стратегічне, об’єднали їх у бізнес-підрозділи, які конкурують один з одним. «Підприємницький дух» змушує чиновників задовольняти потреби громадян, які постають для них у ролі споживачів, клієнтів, котрих більше цікавить результат, аніж бюрократичні процедури. Акцент робиться саме на кінцевому результаті і продуктивності, а не на процесі і регламентації їх досягнення. Новий тип управління державним сектором змушує чиновників спрямовувати свою діяльність на максимізацію доходів місцевих бюджетів, змінює їх на «спраглих за доходами підприємців». Чиновники стають «розумними замовниками» від імені громадян, поміркованими розпорядниками коштів, рядовими провайдерами послуг, мета яких максимізувати суспільний добробут. Державні чиновники більше переймаються не нормативною стороною підвідомчої сфери, а загальними правилами ринку: заощадженням і результативністю. В свою чергу, такі зміни акцентів у роботі чиновників зумовили перегляд характеристик і перевизначення вимог до «ідеального державного управлінця/менеджера». Якщо раніше державний чиновник намагався збільшити розміри видатків з бюджету на функціонування свого структурного підрозділу, то в нових умовах його робота зорієнтована на скорочення витрат, пошук нових джерел доходів та побудову мережі стратегічного партнерства клієнтів, посередників та зацікавлених сторін. Щоб якісно надавати державні послуги населенню державний управлінець (менеджер) і персонал фінансового сектору повинні були опанувати новими знаннями і навичками. Адже вмінь «правильно вести документацію» виявилось недостатньо; державний менеджер повинен був шукати і визначати можливості для заощадження коштів та збільшення доходів. Взірцевий державний менеджер – це фінансовий фахівець, який може реалізовувати наявний потенціал і переваги та вміти конкурувати в умовах ринку. З метою інтегрування різних фінансових функцій уряди призначають фінансових директорів і наділяють їх розширеними владними повноваженнями. Фінансові директори стають консультантами з питань фінансового менеджменту і несуть відповідальність перед урядом у випадку виникнення фінансових проблем.

Таким чином, можна зробити висновок, що НДМ по-новому розглядає підхід до виконання державних функцій, в якому кардинально змінюється роль чиновників (перехід від бюрократичних процедур до зорієнтованості на досягнення продуктивності), та підвищується їхня відповідальність за якість надання управлінських послуг населенню. Окрім цього, реформи надання управлінських послуг населенню на засадах НДМ супроводжувалися визначенням і передачею функцій держави і повноважень щодо їхнього виконання від вищого до нижчих рівнів управління (територіальних виконавчих агенцій); здійсненням приватизації надання населенню видів комунальних послуг; укладанням угод щодо надання управлінських послуг населенню між державою і приватними компаніями.

Література: