Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Канд. пед. наук Цина В. І.

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, Україна

МОДУЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ З РЕЙТИНГОВОЮ ОЦІНКОЮ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ

Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах. Основним наслідком стає створення Європейського наукового та освітянського простору задля підвищення спроможності випускників ВНЗ до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському рівні праці, та мобільності студентів у освітянському просторі, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи.

Важливим завданням модернізації освіти в Україні є впровадження кредитно-модульної організації навчання. Ця модель потребує розробки сучасних механізмів здійснення навчального процесу, визначення результатів якості освіти. Використання кредиту (кредитної години) в навчальному процесі розглядається як один з найбільш зручних параметрів для оцінки й виміру обсягів набутих знань, умінь і навичок за будь-який період навчання в різних закладах освіти. Навчальні програми повинні бути структурованими за галузями та напрямами освітньої діяльності із певним рівнем їх уніфікації з урахуванням вимог освітніх стандартів та прав, наданих ВНЗ у їх формуванні.

У вищій школі поступово набирає вжитку модульна технологія, що отримала популярність з 1972 року, коли в педагогіці вона називалася "модульна система". Після Всесвітньої конференції ЮНЕСКО 1972 р. у Токіо, де обговорювалися проблеми освіти дорослих, модульна система була визнана як найбільш ефективна для безперервного навчання не тільки для дорослих, але і для старшокласників. Цей вид освітньої технології широко застосовується у ВНЗ України. Вища школа страждає від насиченості різноманітними навчальними програмами: один предмет змінюється іншим у плині дня, на вивчення деяких з них відведена всього одна година на тиждень, хоча рівень складності навчального матеріалу досить високий. Фрагментарні включення лекцій, колоквіумів, семінарів, заліків у практику викладання навчальних дисциплін логічно інтегрується модульною системою викладання [8].

Методика модульної системи заснована на уявленнях про те, що будь-яка сфера організації навчання повинна сприяти як засвоєнню нової інформації, так і формуванню вмінь і навичок обробки цієї інформації. Логічним є використання блокової (модульної) організації подачі матеріалу, а саме: лекція (заняття з вивчення нового матеріалу), семінар, дослідження, лабораторна робота (заняття з удосконалення знань, умінь, навичок), колоквіум, залік (контрольні заходи з обліку й оцінки знань і умінь).

Модульна технологія цікава й ефективна для вищої школи тим, що вона дозволяє вдало сполучити нові підходи до навчання й стандартні методичні рецепти традиційної системи. Невід'ємною частиною модульної технології є рефлексія, як один з компонентів навчальної діяльності студентів. Це суттєво підвищує рівень розуміння й осмислення досліджуваного матеріалу. Модульна технологія дозволяє варіювати темпи проходження матеріалу і його структуру, тобто будується відповідно до індивідуальних особливостей засвоєння знань [2; 3].

Модульна форма організації навчання передбачає поділ навчального матеріалу на окремі тематичні блоки, або модулі. До них можуть входити програми курсу, конспекти лекцій, методичні розробки, довідковий матеріал, задачі, тести, контрольні запитання тощо. Модульна форма дозволяє викладачам в умовах перманентного оновлення змісту підручників готувати навчальний матеріал окремими тематичними модулями, не чекаючи повної готовності всього майбутнього (оновленого) підручника. Учбовий матеріал модулів у електронному варіанті слід ввести в учбові комп'ютери загального користування з розрахунку на те, щоб кожен студент за своїм власним бажанням міг користуватись цим матеріалом і навіть отримувати паперові чи електронні копії.

Паралельно з роботою по забезпеченню навчального процесу дидактичним матеріалом у вигляді модулів слід готувати систему контролю знань, умінь і навичок. Це можуть бути як традиційні контрольні, курсові, практичні, лабораторні роботи, семінари, колоквіуми тощо, так і тести різного об'єму, форми і ступеню складності. Не торкаючись технологій контролю, яких може бути безліч, зауважимо тільки, що кожна робота студента повинна оцінюватись якомога більш диференційовано. За роботу над кожним модулем студент отримає певну кількість балів. На протязі семестру кількість таких робіт буде, як мінімум, не менше кількості модулів. Контрольні роботи (тести) можуть бути і дуже короткими (3-5 хв.), контролюючи при цьому не тільки знання, а й присутність студентів, особливо на початку і наприкінці занять. Цим способом може контролюватись, стимулюватись і навіть заохочуватись дисципліноване ставлення до навчального процесу [1].

Наприкінці навчального семестру повинен бути підсумковий контроль у вигляді такої письмової роботи, яка охоплювала б повністю всі модулі. Це дозволить зрозуміти зв'язки між окремими модулями, об'єднати їх в єдине ціле і створити цілісну картину прочитаного курсу. Кожний вид контролю може мати попередньо визначену питому вагу у загальному підсумку балів і стимулювати позитивне відношення студентів до того чи іншого роду занять.

Найбільш цікава складова цієї системи - рейтинговий аналіз. Він починається з того, що після першої ж будь-якої форми контролю складається комп'ютерний список учасників контролю за рейтингом отриманих балів. На перше почесне місце виходить той, хто отримав найбільшу кількість балів. Усі інші йдуть за списком по низхідній відповідно до кількості отриманих балів. Рейтинг дозволяє наочно оцінювати роботу студента не тільки після сесії, але і щоденно на протязі семестру. Не менш важливе і те, що студент сам тепер знає свою підсумкову поточну оцінку, може активно впливати на неї і сесія для нього вже не несе ніяких несподіванок.

Підсумовуючи сказане, відмітимо, що модульна система з рейтинговою оцінкою знань спонукає до активної і продуктивної навчальної праці зі зворотним зв'язком і до творчого пошуку всіх учасників навчального процесу - як студентів, так і викладачів.

В умовах сучасної багатоступеневої системи вищої освіти, модульно- рейтингова система організації навчання стає важливим інструментом забезпечення постійного контролю і самоконтролю за самостійною роботою студентів. Модульні технології передбачають варіативність навчання, пристосування навчального процесу до можливостей та запитів студентів. За допомогою модульних технологій можна ефективно формувати змістові та операціональні функції майбутнього спеціаліста. Але у кожному випадку їх застосування, зміст і дидактичне наповнення змінюються. Це пов’язано з розв’язанням певних психолого-педагогічних проблем, що постають в конкретних ситуаціях навчального процесу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мороз І. В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процессу : [монографія]. – К.: Освіта України, 2005.

2. Питюков В.Ю. Основы педагогической технологии.- М.:"Гном и Д", 2001.

3. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М. : Народное образование, 1998.

4. Чошанов М.А. Гибкая технология проблемно-модульного обучения : [методическое пособие].– М.: Народное образование, 1996.