К. пед. н. Прошкін В. В., Прошкіна І. О.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Застосування різних форм науково-дослідної роботи майбутніх учителів у процесі університетської підготовки

Науково-дослідна робота майбутніх учителів є обов'язковою, невід'ємною частиною підготовки кваліфікованих фахівців у педагогічному університеті як нерозривна складова частина навчального процесу. У сучасних наукових розробках виділяється основний принцип організації науково-дослідної роботи студентів (далі – НДРС) в університеті – системність, що включає інтеграцію науково-дослідного, навчального процесів і практики, послідовність в освоєнні методів і технологій наукових досліджень відповідно до стадій освітнього процесу, а також використання різних форм організації НДРС, що передбачені навчальними планами чи виконуються поза ними.

В педагогічних університетах широко використовуються різні форми НДРС: індивідуальні форми системи НДРС, масові заходи системи НДРС, змагальні заходи системи НДРС та ін. Тому ми вважаємо за необхідне в межах нашого дослідження, що спрямоване на розробку теоретико-методичних основ інтеграції науково-дослідної й навчальної роботи майбутніх учителів, дати змістовний аналіз найбільш поширених форм організації системи науково-дослідної роботи студентів у процесі професійної підготовки. Це й стало метою нашої статті.

Вивчивши досвід організації студентської наукової роботи провідних педагогічних університетів України, відзначимо, що найбільш поширені форми її реалізації – наукові лабораторії, центри, проблемні наукові групи та інші творчі об'єднання, що дозволяють передати студентам фундаментальні знання з наукових дисциплін, розвивати навички проведення науково-дослідної роботи й інтерес до інтелектуальної діяльності. Як правило, вищеназвані форми НДРС реалізуються в позанавчальний час, але мають тісний зв'язок з навчальним процесом.

Для ефективної професійної підготовки майбутніх учителів значущою є наявність в університеті науково-дослідних лабораторій і центрів. Вони створюються з метою широкого залучення викладачів, докторантів, аспірантів і студентів до науково-дослідної роботи з урахуванням розроблених МОН України “Основних наукових напрямів і найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук у 2009-2013 рр.” [1]. Наукові центри й лабораторії є основними науковими структурними підрозділами університету. При цьому їх значущість зростає за умов плідної співпраці з інститутами АПН України, НАН України, іншими науковими й навчальними закладами, організаціями, підприємствами.

Ми вважаємо, що основною ідеєю науково-дослідної роботи студентів у наукових лабораторіях і центрах, є наступне положення: ця діяльність повинна логічно доповнювати навчальний процес, виходячи за межи навчальних програм і планів. Вона припускає самостійну роботу в контексті програми навчання й включає виконання індивідуальних наукових досліджень. Ефективність реалізації такого виду науково-дослідної діяльності студентів багато в чому залежить від ефективності механізму її планування, організації й контролю за здійсненням, стимулювання участі в неї викладачів і студентів.

Досвід організації науки в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка дозволяє нам стверджувати, що студенти можуть бути успішно задіяні в діяльності наукових структурних підрозділів. Це може бути робота над єдиною комплексною темою за наступними напрямами: підбір й аналіз літературних джерел з проблеми, що розробляється лабораторією, науковим центром; вирішення завдань дослідницького характеру; підготовка реферативних, курсових, дипломних проектів та ін. Слід зазначити, що робота в наукових структурних підрозділах припускає не стільки вивчення й аналіз літератури, скільки активну участь в організації й проведенні експерименту. Це сприяє відбору найбільш здатних до дослідницької діяльності студентів. У процесі проведення експерименту, робота може реалізовуватися за напрямами: підготовка публікацій, виступи на конференціях, участь у конкурсах наукових робіт, олімпіадах та ін. Таким чином, здійснюється два етапи залучення студентів до науково-дослідної діяльності. Спочатку студенти оволодівають теоретичними знаннями й практичними уміннями з методології і методів досліджень, а далі виконують самостійні наукові дослідження.

Узагальнюючи ідеї Г. Кловак [2], зазначимо, що науково-дослідні центри й лабораторії університету мають широкий спектр співпраці з науково-дослідними інститутами. Предметом такої співпраці можуть бути наступні напрями діяльності: проведення спільних досліджень; підготовка науково-педагогічних кадрів; підготовка монографій, підручників, навчальних програм та ін.; запрошення наукових співробітників для проведення лекцій, спецкурсів в університеті; надання наукових консультацій молодим ученим; організація й проведення спільних конференцій, семінарів, тематичних виставок; висвітлення результатів діяльності в збірниках наукових праць та ін.

До роботи в наукових структурних підрозділах залучаються студенти, які мають яскраво виражені здібності до наукової роботи й навички дослідницької діяльності. Основна частина студентів включається в діяльність наукових проблемних груп і гуртків, що є “первинною формою” студентської наукової роботи. Як відзначає Т. Торгашина, студентська проблемна група – це тимчасовий науковий колектив студентів, організований при кафедрі чи науковому підрозділі ВНЗ для спільної розробки єдиної реальної наукової проблеми під керівництвом ученого-педагога [3, с. 124].

Робота в проблемній групі відкриває широкі можливості для розвитку активності й самостійності майбутніх учителів. Учасники проблемної групи залучаються до проведення спільних досліджень в університеті чи в школі, апробовують результати досліджень, готують педагогічні рекомендації для викладачів ВНЗ, шкіл.

Ми вважаємо, що в процесі університетської підготовки майбутніх учителів робота в студентській науковій групі повинна бути підпорядкована ідеї інтеграції освітнього й наукового процесів і мати наступні напрями: поглиблене вивчення дисциплін; ознайомлення з сучасними досягненнями науки; оволодіння методологією наукового пізнання; розширення наукового кругозору; розвиток культури наукового мислення; оволодіння уміннями й навичками постановки й вирішення інтелектуальних проблем і завдань та ін.

У процесі аналізу літератури з проблеми дослідження ми переконалися в тому, що науковий керівник проблемної групи формує атмосферу творчої роботи, орієнтуючи студентів на дискусії і виступи оціночного характеру. Особлива увага в діяльності проблемної групи приділяється підготовці доповідей і рефератів, які разом із результати наукової роботи студентів, обговорюються на засіданнях проблемної групи. Ці засідання найчастіше проводяться у формі науково-методологічних семінарів-обговорень невеликих за змістом доповідей.

Для нас цікавою здається позиція дослідників (О. Грязьова, А. Козлов, М. Лук’янова, З. Сазонова та ін.), що наукові семінари проблемних груп виконують подвійну функцію. З одного боку, вони дозволяють забезпечити взаємозв'язок і узгодженість досліджень, що проводяться, відстежувати й узагальнювати отримані результати, тобто здійснювати управління колективним дослідженням, а з іншого – вирішувати педагогічні завдання з навчання учасників семінару різним аспектам методології науки, засобам опису й теоретичного виразу наукових законів та ін.

Як відзначають у своїх дисертаційних дослідженнях О. Лукашевич, Ю. Солянников, О. Ібрянова та ін., науково-методологічні семінари проблемних груп дозволяють забезпечити взаємозв'язок й узгодженість досліджень, відстежувати й узагальнювати отримані результати, тобто здійснювати управління колективним дослідженням, вирішувати педагогічні завдання з навчання учасників семінару.

У контексті нашого дослідження особливий інтерес представляють науково-методологічні семінари-презентації наукових досягнень кафедр і наукових структурних підрозділів університету. У сучасній вищій школі існує вагома проблема в організації наукової роботи – не завжди достатня інформованість студентів щодо можливості займатися наукою. З урахуванням того, що реально зацікавлених науково-дослідною діяльністю студентів небагато, на факультетах, кафедрах, в наукових структурних підрозділах необхідно як можливо більше реалізовувати заходи, що інформують про наукову роботу. Семінари-презентації організовуються з метою популяризації науки, залучення студентів до дослідницької діяльності, інтеграції в університеті наукового й навчального процесів.

Аналіз досліджень з організації НДРС показує, що в процесі професійної підготовки майбутніх учителів можуть застосовуватися різні форми підведення підсумків НДРС: конкурси доповідей, участь у конференціях, круглих столах, педагогічних читаннях, публікацій у збірниках наукових робіт та ін.

Таким чином, максимальна інтеграція науково-дослідної й навчальної роботи припускає застосування широкого спектру форм науково-дослідної роботи студентів. Перспективним для вивчення залишається розробка системи інтеграції науково-дослідної й навчальної роботи майбутніх учителів у процесі університетської підготовки.

Література:

1. Основні наукові напрями та найважливіші проблеми фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009-2013 рр. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.legltexts.nas.gov.ua/nas/2009/ regulations/Pages/55.aspx.

2. Кловак Г. Т. Ґенеза підготовки майбутнього вчителя до дослідницької педагогічної діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах України (кінець ХIХ-ХХ століття): дис. … доктора пед. наук : 13.00.01 / Кловак Галина Тихонівна. – Умань, 2005. – 532 с.

3. Торгашина Т. И. Научно-исследовательская работа студентов педагогического вуза как средство развития их творческого потенциала: дис. … кандидата пед. наук : 13.00.08 / Торгашина Татьяна Игоревна. – Волгоград, 1998. – 207 с.