Гензьора Т.М.

Викладач УДПУ ім.П.Тичини

Педагогічний аспект формування наукового світогляду

Процеси оновлення усіх сфер життєдіяльності суспільства фокусуються на конкретну людину, вимагаючи від неї об’єктивного ставлення до навколишнього світу. Саме тому в сучасних умовах особливого значення набуває посилення ролі світогляду в житті людини, суспільства.

Світогляд є вищою формою суспільної свідомості, в якій поєднуються філософські принципи осмислення і синтезу знань про світ в цілому [1,с.381].

Саме світогляд виступає засобом визначення позиції самої людини щодо всіх життєво важливих явищ і подій у світі.

Світогляд на відміну від представлених в філософській літературі форм знання володіє властивістю включати як (поза особистістю), (об’єктивні, сутнісні моменти, так і глибоко особисті знання, є синтезом минулого соціокультурного досвіду і (живою практичною діяльністю конкретної особистості). Р. Смірнова вважає, що світогляд є найбільш широкою пізнавальною узагальнено-раціональною структурою, здатною переносити культурно-історичні особливості в теоретико-пізнавальну діяльність соціального суб’єкта [6,с.70].

Здатність світогляду виступати посередником соціальної детермінації наукового знання забезпечується: 1) особливостями його носія, соціального

суб’єкта (суспільства, угрупування, індивіда); 2) сутністю світогляду, як форми суспільної самосвідомості людини і способу її практичної і пізнавальної діяльності; 3) змістом світогляду, в якому відображаються культурно-історичні особливості епохи, зміни в філософському категорійному апараті, прогрес конкретно-наукового знання.

Подібні думки висловлює М. Мостепаненко доводячи, що без світогляду не може бути свідомої людської діяльності. Певний світогляд складається у кожної людини, де і як би вона не жила. В історії людства з древніх часів і майже до наших днів світогляд складався переважно на основі повсякденного пізнання [5,с.40].

Істинно науковий світогляд несумісний з міфологією, релігією і ідеалізмом. Загальна наукова картина світу має скласти теоретичну основу світогляду. Прогрес виконує функцію (посередника) соціальної детермінації наукового знання відповідно специфіки конкретних наук не тільки саме по собі, в якості універсальної пізнавальної структури, але і за допомогою певних форм знання, як наукова картина світу (НКС), стиль мислення і теоретико-пізнавальні передумови конкретного дослідження.

Але неможливо вимагати, щоб кожна людина володіла всіма знаннями про природу. Тому світогляд будується не тільки на основі природознавства, а на основі НКС.

На сьогодні існують різні світоглядні утворення, що називаються фізичною, хімічною, біологічною та іншими картинами світу, але в дійсності вони не є відображенням (світу) , бо фіксують лише певний аспект реальності і не можуть бути визнані (світоглядом) в чистому вигляді ( в гносеологічному значенні). Якщо світогляд відрізняється маштабністю, текучістю, створюється усім суспільством і використовується в практичній діяльності не тільки вченими, але і інженерами, освітянами, будь-якими представниками даної культури, то світогляд фізичного, хімічного, біологічного (світу) формується професіоналами і слугує засобом орієнтації в спеціальній діяльності [3,с.31].

Одним із основних аспектів проблеми формування наукового світогляду є педагогічний аспект. Формування у підростаючого покоління наукового світогляду завжди було одним із пріоритетних напрямків розвитку шкільної освіти, головним завданням школи, основою її навчально-виховного процесу. Тому в Законі про освіту України та Державній національній програмі “Освіта” зазначається, що особистість, її духовний розвиток, формування світоглядної культури і життєвої позиції повинні бути в центрі діяльності всіх освітніх закладів [2, с.2.].

Питання формування світогляду людини були в центрі уваги таких відомих педагогів,як А. Макаренко, К. Ушинський, Я. Коменського і інш. Важливий внесок у розробку проблеми формування наукового світогляду зробили С. Гончаренко, А. Зазюн, В. Ільченко, В. Паламарчук, Н. Буринська. В основі наукового світогляду лежить формування наукової картини світу, яка фіксує найважливіші наукові дані про навколишню дійсність.

Ми вважаємо, що формування наукового світогляду, як першооснова, має здійснюватися починаючи зі школи в ході навчально-виховного процесу. Ефективність роботи школи з формування в учнів наукового світогляду залежить від правильного розуміння основної суті цього поняття, його змісту, структури і його основних етапів формування. Виходячи з того, що кожний навчальний предмет має свою струнку систему основних світоглядних понять, процес його формування повинен бути цілеспрямованим, чітко контрольованим і відкорегованим, відповідно до змісту програми, в ході здійснення навчально-виховного процесу. Знання, отримані учнями, є основою для формування світогляду. Світогляд є науковим тоді, коли опирається на фундамент наукових знань, на висновки з багатовікового розвитку наук про природу і суспільство. Як зазначає Є. Дурманено, наукові знання перетворюються в складову частину світогляду лише тоді, коли

- підлягають філософському осмисленню;

- відповідають інтересам особистості, оцінюються нею з точки зору реалізації її інтересів;

- підтверджуються життєвим досвідом;

- перетворюються в систему внутрішніх переконань і принципів особистого життя і діяльності.

У загальному вигляді процес формування наукового світогляду учнів можна визначити у такій схемі : знання – розуміння – переконання-діяльність.

Література

1. Алексєєв П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика: Учебное пособие для вузов. – М.: Высш. шк., 1991. – 381 с.

2. Державні стандарти базової і повної середньої освіти: Проект//Освіта України. – 2003 – № 1-2 – С. 2-5.

3. Дышлевый П.С., Яценко Л.В. Научная картина мира и мир культуры: В кн.: Научная картина мира. Логико – гносеологичный аспект. – К.: Наук. думка,1983, – С.5-38.

4. Дурманенко Е.А. Формування наукового світогляду підлітків у процесі засвоєння інтегрованих знань про людину і суспільство: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 К., 1994. – 26 с.

5. Мостепаненко М.В. Естественнонаучная картина мира как итог и как исходная основа исследования в естественных науках: В кн.: Научная картина мира. Логико – гносеологичный аспект. – К.: Наук. думка, 1983. – C.38-43.

6. Смирнова Р.А. Мировоззрение и научная картина мира в системе средств социальной детерминации научного знания: В кн.: Научная картина мира. Логико – гносеологичный аспект. – К.: Наук. думка,1983. – С.69-74.