Солійчук І. І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Постановка проблеми. Зростає кількість людей, які звертаються до психологів-практиків за допомогою, коли не можуть справитися з проблемами сьогодення. Сюди відносяться труднощі, пов’язані з роботою або її відсутністю, проблеми сім’ї та шлюбу, невпевненість в собі, нездатність приймати рішення, проблеми в навчанні, труднощі у спілкуванні з іншими людьми та багато іншого. Таким чином, потенційні можливості професії психолога практично невичерпні. Порівняно юний вік цієї професії означає, що поки ще продовжуються процеси змін у професійній діяльності, її цілі, призначення та роль у сучасному суспільстві. Не дивлячись на те, що психологічна допомога як професійна діяльність з’явилася не так давно та до цих пір знаходиться в стадії розвитку, ступінь її впливу на суспільство стрімко збільшується.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми підготовки практичних психологів розглядали такі психологи-дослідники: О.Бондаренко, Т.В.Зайчикова, Т.Б.Ільїна, С.Д.Максименко, В.Г. Панок, Е.О.Помиткін, Н.В.Пророк, Л.М.Карамушка, В.В.Рибалка, Н.В.Чепелєва та інші.

Повернення сучасному освітньому процесу його перетворюючої ролі присвячені роботи: культурологічний підхід у загальних навчальних закладах (А.Асмолов, І.Зязюн, В.Зінченко, Л.Колмогорова, А.Петровський) та у вищих навчальних закладах (Г.Балл, С.Максименко, В.Рибалка); про необхідність підвищення психологічної культури учнів та виділення її як цільового орієнтиру загальної середньої освіти (І.Зязюн, Г.Костюк, О.Мотков, Н.Обозов, М.Холодна); про формування психологічної культури в студентів ВНЗ (Б.Ананьєв, І.Зязюн, Е.Клімов, С.Марков, В.Рибалка, З.Становських та багато інших); формування психологічної культури майбутніх психологів-практиків та соціальних педагогів як основної складової професійної майстерності (Ж.Вірна, І.Зязюн, Л.Карамушка, Н.Пророк та інші).

Мета статті. Поблема формування професійної культури тісно поєднана з механізмом особистісного розвитку студентів-психологів, який передбачає самоспостереження, самоаналіз, особистісну психокорекцію. При цьому розвивається рефлексія та самосвідомість, що є основою професійного вдосконалення. Запорукою успішного професійного розвитку майбутнього психолога-практика є усвідомлення ним необхідності глибинного самопізнання, корекції та пошуку шляхів самовдосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідження феномену професійної культури особистості практичного психолога є актуальним не стільки як вирішення чергової спеціально наукової проблеми в межах однієї сфери знання, а як дослідження глобального загальнонаукового процесу становлення спеціаліста як універсума в практичній діяльності щодо вимог сьогодення[5].

Професійне становлення майбутніх психологів-практиків на сучасному етапі розвитку нашого суспільства потрібно розглядати як індивідуальний розвиток особистості майбутнього спеціаліста у ході якого відбувається усвідомлення професійно значущих утворень, формується „Я концепція” та виробляється стратегія професійної діяльності в гуманістичній парадигмі[4]. Майбутній спеціаліст має досягнути, в першу чергу, найвищого рівня розвитку мистецтва жити – особливого вміння і високої майстерності у творчій побудові свого життя, що базується на глибокому знанні життя, розвиненій самосвідомості й оволодінні системою засобів, методів, технологій програмування, конструювання і здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту.

Серед великої кількості професійно значущих якостей у процесі підготовки майбутніх практичних психологів у вищих навчальних закладах перевага має бути надана, в першу чергу, системі професійно необхідних якостей[6]. До професійно необхідних можна відносити систему основоположних особистісних якостей, гармонійне поєднання яких обумовлює ефективність діяльності майбутніх спеціалістів у різних видах психологічної допомоги: психодіагностичної, психокорекційної, психоконсультативної та психотерапевтичної [2].

Професійна діяльність психолога-практика, як і будь-яка інша, має кількісну міру та якісні характеристики. Зміст та організацію праці практичного психолога можна правильно оцінити, лише визначивши рівень професійної майстерності спеціаліста цієї галузі практичної психології, який відображає ступінь реалізації нею своїх можливостей під час досягнення поставленої мети.

За критерієм творчості стилю життя майбутній психолог – це людина індивідуально-творчого стилю життя, який властивий особистостям з виразними особистісними характеристиками, адекватною, іноді навіть високою самооцінкою, людям цілеспрямованим, з розвинутими і різноманітними потребами й інтересами, що здатні приймати нетривіальні рішення, добре адаптуються в новому середовищі, не втрачаючи своєї самобутності[3].

Повинен бути збережений пріоритет фундаментальних наукових знань і ґрунтовної науково-експериментальної підготовки студентів-консультантів. Тому, що успішність створення терапевтичного клімату обумовлена особистісними якостями спеціаліста, які потрібно розвивати під час професійної підготовки у вищій школі, і його ставлення до видів психологічної допомоги. Тобто, особистісно-професійні утворення майбутнього спеціаліста є основою особистісного стилю діяльності щодо надання ефективної психологічної допомоги на сьогоднішній день становлення нашого суспільства.

На сучасному етапі становлення такої галузі практичної психології як психологічна допомога суспільству відбувається бум у формуванні особистісного стилю діяльності, а особливо у сферах психодіагностики, психокорекційної та психорозвивальної роботи, психологічного консультування та психотерапії. Ефективність надання психологічної допомоги залежить від конструктивного особистісного стилю діяльності, який, у свою чергу, формується на основі розвитку особистісних та професійних рис майбутнього психолога-практика. Особистісний стиль діяльності психолога можна вважати успішним щодо надання психологічної допомоги особистості, якщо психолог як особистість володіє: мотивацією досягнення успіху; позитивним уявленням про образ «Я»; когнітивною позицією по відношенню до успіху (неуспіху) [1].

Задача прогнозу успішності підготовки майбутніх психологів-практиків до трудової діяльності залежить від удосконалення процесу формування особистісного стилю діяльності спеціаліста. Потрібно досягнути якостей, які б характеризували особистість у вищій степені продуктивності шкільного спеціаліста щодо надання психологічної допомоги особистості [3].

Роки навчання у вузі повинні бути осмислені та системно представлені як цілеспрямований процес формування професійної готовності до творчої діяльності й професійному росту. Цей процес повинен бути розкритий як становлення особистості практичного психолога, який під час підготовки оволодіває професією, її багатосторонніми особливостями, цілями та вимогами, аж до необхідного рівня розвитку своєї мови й уміння володіти собою [6].

Для того, щоб студент вмів самостійно не тільки здобувати знання, але й найбільш ефективно використовувати їх, необхідні умови, які сприяють активізації навчальної діяльності найбільш оптимальними способами. Однією із найважливіших умов є організація викладачем процесу навчально-творчої діяльності та управління ним через самоорганізацію та самоуправління кожного окремого студента.

Висновки й перспективи подальших розвідок. Отже, сучасний практичний психолог має вміти реально оцінювати та робити певні висновки щодо своєї професійної діяльності за такими критеріями тому, що професійними можна назвати ті вміння і навички, які, може бути й не досягнули рівня мистецтва, але забезпечують максимальну відповідність між діями та намірами, цілями дій: рівень набутих ним знань в тій чи іншій сфері практичної діяльності; рівень розвитку професійних навиків, які він демонструє в консультуванні та терапевтичній роботі; вміння викликати у клієнтів під час психотерапевтичної роботи бажаних змін. Професійний «спосіб Я», як підсумковий продукт професійного розвитку, формується протягом життя в тій чи іншій професії під впливом численних соціальних впливів. Вершиною професійного «способу Я» є професіонал – людина, що опанувала нормами професійної діяльності, професійного спілкування і здійснює їх на високому рівні, домагаючись професійної майстерності, дотримуючись вимог професійної етики, слідуючи професійним ціннісним орієнтаціям. Такий аналіз та відповідні висновки щодо своєї професійної діяльності спеціаліста даної сфери будуть постійно спрямовувати його на підвищення кваліфікації щодо розвитку професійних здібностей та психологічного зросту своєї особистості.

Література:

1. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Харків: Фоліо, 1996. – 237с.;

2. Кісарчук З.Г. Проблема професійної підготовки психологів-консультантів та психотерапевтів// Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.176-177;

3. Панок В. Реформування змісту, форм і методів підготовки практикуючих психологів як нагальна вимога суспільної практики // Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах . – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.18-28.

4. Рибалка В.В. Особистісний підхід як психолого-педагогічний принцип організації профільної та професійної підготовки учнівської молоді // Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Науково-методичний посібник. – Київ, Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.– С.80-90;

5. Рибалка В.В. Психологічна культура особистості у професійній підготовці та діяльності практичного психолога // Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах . – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.29-32;

6. Шевченко Н.Ф. Актуальні питання професійної підготовки психологів у системі вищої освіти // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.186-189;