Сільське господарство

(організація сільськогосподарського

виробництва)

Прокопенко Н.С. Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»

Функціональні особливості оподаткування ресурсного і виробничого потенціалів АПК

Загальні особливості оподаткування в сільському господарстві пов’язані зі специфікою виробництва, погодними умовами, що безпосередньо впливають на рівень виробничого і фінансового ризиків, а, отже, на економічні показники підприємств АПК.

Сільськогосподарське виробництво в умовах ринкової економіки України розширює перелік таких особливостей: обмеження на ринках ресурсів, що позначаються на доступності для сільськогосподарських підприємств до виробничих ресурсів, відносно висока частка не грошових розрахунків, що впливають на своєчасність погашення зобов'язань, умови конкуренції на ринках сільськогосподарської сировини і продукції, що впливають на формування рівня цін. Все це в цілому відбивається на зміні сфери рівня податкових зобов'язань, встановлених на законодавчому рівні. Врахування даних особливостей необхідно для більш обґрунтованого розподілу податкового навантаження, що впливає на фіскальну ефективність і справедливість оподаткування в сільському господарстві.

Загальні особливості оподаткування в сільському господарстві досліджені в роботах А.Сміта, Д.Рікардо, Д.С. Мілля та ін. Так, на основі робіт Д.Мілля можна виділити наступну класифікацію сільськогосподарських податків.

1. Податок на продукти першої необхідності.

В результаті введення даного податку відбувається підвищення цін на продукцію. Дослідник відзначає, що останнє може мати два результати. Перше - зменшується споживання сільськогосподарської продукції; споживачі вимушені споживати продукти, вироблені в більшій кількості; менш родючі (гірші) ділянки не використовуватимуться. Друге - відбудеться підвищення заробітної платні на величину податку.

Таким чином, за висновком Мілля, даний податок або викличе погіршення умов існування працівників, або приведе до вилучення у власників капіталу додаткових засобів (крім величини податку).

2. Податок, що стягується у вигляді фіксованої частки продукту.

Даний податок є аналогічним фіксованому сільськогосподарському податку, а також іншим варіантам податків, стягуваних у натуральній формі. Привертає увагу, що вказаний податок ("десятина на зерно") віднесений дослідником не до категорії податків на основі земельної ренти, а до податків на товари. Аналізуючи зміну галузевої пропозиції продукції (зерна), що стягується у формі десятини, Дж. С. Милль відзначає, що це приводить до збільшення цін. В результаті - десятина на зерно, як і будь-який податок, який стягується в натуральній формі, виплачується не власником земельної ділянки, а кінцевим споживачем.

Таким чином, достоїнства податку на землю на основі земельної ренти, не відносяться до податку, що стягується з сільськогосподарських товаровиробників в натуральній формі.

3. Податок на землю на основі земельної ренти.

Даний варіант податку не викликає зростання цін, зниження споживчого попиту, сплачується землевласниками і не перекладається на споживачів.

Розвиток економіки, зростання державних витрат і доходів, сучасні особливості функціонування галузевих ринків значно розширюють необхідність податкового регулювання в сільському господарстві. Особливості полягають у застосуванні пофакторного оподаткування сільськогосподарських товаровиробників (що припускає переважне використання податків на працю і виручку), рентного оподаткування, орієнтованого на оподаткування доходів рентного характеру) і його модификацій [1].

Дослідження по підвищенню обґрунтованості оцінки окремих елементів виробничого потенціалу почали проводитися в умовах планової економіки. Пропонувалося визначення ефективності виробничих чинників в господарствах різних напрямів. Це обґрунтовувалося різною інтенсивністю впливу складових виробничого потенціалу на кінцевий результат в підприємствах різної спеціалізації. З цією метою, на основі статистичних моделей взаємозв'язку зміни валової продукції і чинників, що її визначають (оцінки землі, трудових і матеріально-технічних ресурсів), розраховувалися індекси коректування складових потенціалу.

Пропозиції по введенню платежів до бюджету на основі оцінки виробничого потенціалу зустрічаються і в умовах діючої системи оподаткування [2].

Деякі дослідники пропонують встановлення податкової бази єдиного сільськогосподарського податку на основі виробничого і ресурсного потенціалів[3].

Не можна не погодитися з даними вченими, що оцінка ресурсного потенціалу сільськогосподарських виробників є важливим елементом управління господарюючих суб'єктів в агропромисловому комплексі: "Використання важеля впливу на економічну систему категорій ресурсного і виробничого потенціалу... виступає як частина індикативного планування, якщо такий вплив здійснюється з урахуванням місцевих умов, що склалися як у середині сільськогосподарських підприємств, так і в зовнішньому економічному середовищі"[2]. Проте, при використанні даних категорій в податковому регулюванні необхідно передбачити негативні наслідки оподаткування виробничих ресурсів сільськогосподарських товаровиробників. Вказаним науковцем пропонується використовувати категорію ресурсного потенціалу при раціоналізації податкової системи в сільському господарстві. Ресурсний потенціал оцінений як "сукупність всіх наявних ресурсів сільськогосподарських підприємств у вартісному виразі".

На основі аналізу розподілу податкового навантаження за діючою моделлю оподаткування зроблено висновок про його більш високий рівень в господарствах, віддалених від великих ринків збуту. Наголошується, що при оподаткуванні ресурсного потенціалу відбудеться перерозподіл податкового навантаження: "При використанні в якості бази вартісної оцінки сукупного ресурсного потенціалу проявляється тенденція до вирівнювання податкового тягаря на підприємства з різним місце розташуванням"[2]. Проте, даний результат характеризується впливом оподаткування не на весь ресурсний потенціал, а його частини - земельних ресурсів. Оподаткування трудових і капітальних ресурсів, які входять до складу ресурсного потенціалу, робить дестимулюючий вплив на ефективність їх використання, викликаючи зниження відтворювального потенціалу підприємств. Оподаткування праці і капіталу у складі ресурсного потенціалу на відносно гірших ділянках землі викликає їх відтік, що приводить до зниження рентабельності виробництва; на відносно кращих ділянках - стримує інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва, не стимулює використання більш продуктивних сільськогосподарських угідь. Отже, врахування даних особливостей необхідно для більш обґрунтованого розподілу податкового навантаження, з метою досягнення справедливості оподаткування в аграрній сфері та збільшення рівня фіскальної ефективності.

Cписок використаної літератури:

1.Рыманов А.Ю. Сравнительный анализ современных сельськохозяйственных налогов //Международный сельськохозяйственный журнал. - 2003. - №5. - С.18-21

2.Первушина О. Использование категории ресурсного потенциала в построении системы налогообложения региона // АПК: экономика, управление. - 2001.- №7 . - С. 69 и др.

3.Носов СИ., Корнеев А.Ф., Капитонов А.А. О методах расчета единого сельскохозяйственного налога //Економика сельскохозяйственных и перерабатываючих предприятий. - 2002 - №12. - С.48-52

Прокопенко Наталія Семенівна,

м.Київ,

провулок Жуковського, б.6, кв.115.

8 097 489 78 12

nprokopenko@gmail.com