Головінов О. М., ДонДУЕТ

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗНАЧУЩОСТІ ДЕРЖАВИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Аналіз проблеми посилення впливу держави на зростання ефективності суспільного виробництва передбачає з'ясування причин і шляхів реалізації таких функціональних змін. Оскільки "справжню причину складають всі фактори, всі умови..., позитивні і негативні, узяті разом, сукупність явищ всякого роду..., без яких не зміг би з'явитися наслідок" [1, с. 79], методом дослідження повинен бути факторний аналіз, при якому причини поділяються на незалежні (аргументи) і залежні (функції). Функціональність проявляє причинність як систему конкретних дій, сукупність діючих сил (факторів), визначеність їх поведінки. Звідси, в економічній системі здійснюється послідовність від факторів до причин.

У будь-якій економічній системі має місце тісний взаємозв'язок різноманітних факторів як різних діючих сил (до речі, не завжди односпрямованих) і причин, тобто кожній причині передує певне поєднання економічних відносин, яке виникає в системі суспільного відтворення. Так, в Україні в результаті економічних перетворень склалася деформована в основі господарська система, що має мало загального з нормальною ринковою економікою. Проявом цього є надмірне домінування капіталу над працею, зрощення інститутів "влада – власність" [2, с. 10], тенізація економіки. Це слугувало причиною зниження впливу держави на зростання ефективності суспільного виробництва, а наслідком стало значне відставання в економічному і соціальному розвитку не тільки від розвинених, але і багатьох пострадянських держав. Особливо це стосується соціальної сфери і оплати праці найманих робітників. У такій ситуації регулююча роль держави також набуває спотвореного характеру, далекого від того, яким він повинен бути в умовах цивілізованого ринку.

Виникнення тієї або іншої причини, з якої держава повинна приділяти увагу загальноекономічному регулюванню процесів в суспільному виробництві, обумовлене поєднанням факторів, що характеризують будь-яку економічну систему: природно-кліматичних, виробничо-економічних, соціокультурних і політичних. Всі вони впливають на ефективність системи суспільного виробництва, отже, чим ефективніше суспільство розпоряджається цими факторами, тим ефективніше буде функціонування економічної системи в цілому.

Одна з найважливіших причин поліпшити використовування макроекономічних факторів підвищення ефективності суспільного виробництва полягає в особливостях перехідних становищ економічних систем. Перехідній моделі економіки властиві не зміна окремих складових економічних елементів, а кардинальна трансформація всіх складових економіки, будь-то відносини власності, тип відтворення і моделі мотивації, цілі і засоби економічного розвитку. У такій економічній системі виникає нагальна необхідність в регулюванні інституційних перетворень для досягнення кінцевого позитивного результату, а, отже, і створення ефективного суспільного виробництва.

Економічна система будь-якого типу є відкритою еволюційною системою, тобто безперервно зазнає зовнішні діяння. Вона реагує на них якісними і кількісними змінами, які складають процес її розвитку. Нестабільна економіка характеризується змінами в інституційній структурі. При цьому може порушуватися постійність зв'язків і елементів економіки, визначеність їх змісту, реалізованих ними функцій. В цьому випадку взаємну відповідність стереотипів поведінки окремих економічних суб'єктів і певну їх цілісність здатна забезпечити держава. Вона має в своєму розпорядженні економічні і неекономічні важелі примушення господарюючих суб'єктів до конкурентної (ринкової) поведінки. Держава може створювати самостійно або сприяти створенню інститутів, що знижують загальну невизначеність господарських процесів. Дані інституційні дії зрештою направлені на підвищення ефективності суспільного виробництва. В умовах трансформації системи держава покликана не просто змінити систему і її елементи, але і підвищити ефективність самої системи.

Властивість системності і ефективної стійкості сучасному ринковому господарству додають органічно пов'язані між собою способи регулювання. В умовах досконалої конкуренції економіка саморегулюється на основі ринкових інститутів і принципів: приватна власність, свобода конкуренції і підприємництва і ін. В цьому випадку держава має обмежені можливості для впливу на економічні процеси, що дає підставу розглядати державне регулювання як зовнішній, додатковий по відношенню до ринкового, фактор економічного регулювання. У сучасній змішаній економіці організована діяльність держави є одночасно і внутрішньою і зовнішньою по відношенню до ринку. Внутрішньою, тому що державна власність і державне підприємництво відіграють важливу роль в економіці і механізмі її функціонування. Зовнішньою, тому що держава, використовуючи сукупність специфічних форм і способів впливу на ринок, виступає його гарантом, забезпечує умови для ефективної конкуренції. Отже, держава виступає і як інститут, що здійснює адміністративне пряме регулювання, тобто як зовнішня сила по відношенню до економічної системи, і як реальний учасник (суб'єкт) ринкових відносин.

Про необхідність посилення використовування макроекономічних факторів підвищення ефективності свідчить зміст самих цих факторів. Так, значення фактора формування ефективної галузевої структури суспільного виробництва пояснюється тим, що в новій структурі розвиток галузей верхнього рівня виконує таку ж роль, яку в пірамідальній структурі грали сировина і енергія. Інформація і галузі, пов'язані з її виробництвом і обробкою, стали визначати характер розвитку виробництва і результативність економіки в цілому. Трансформація структурної будови, аналогічна тій, що відбулася в індустріально розвинених країнах, немислима без активної участі держави, оскільки нові власники, в гонитві за сьогохвилинним зиском, не поспішають зосередити свої зусилля на виробленні стратегії довгострокового розвитку. У руслі даної тези доречна наступна думка. Підвищення ефективності за допомогою галузевої трансформації може супроводжуватися негативними наслідками в соціальному плані, які важко долаються політично. Закриття вугільних шахт, перехід частини активного населення з аграрного сектора в промисловість або торгівлю, заміна звичних видів діяльності новими, складнішими – все це може супроводжуватися для окремих соціальних груп матеріальними і моральними стражданнями. Прагнення до прогресу і до стабільності завжди внутрішньо суперечливе. Розв’язання цієї суперечності є метою держави, бо з політичної точки зору далеко не завжди очевидно, що прагненню до ефективності слід віддати перевагу перед деякою відносною стабільністю як умовою національної безпеки.

Важливішим фактором, який обумовлює можливість підвищення ефективності суспільного виробництва, стають методами і способи заохочення приватної інвестиційної діяльності, що використовуються державою. У стабільній і розвиненій економіці, де активно застосовуються інноваційні і інформаційні технології, багато проблем з інвестування розв'язуються на основі ринку як саморегульованої системи. У країнах з перехідною економікою опора тільки на ринок не забезпечує необхідних можливостей для здійснення інвестиційного процесу. Необхідне поєднання ринкового механізму з макроекономічним механізмом регулювання процесів формування, розподілу і використовування інвестиційних ресурсів. Як найважливіший інструмент тут необхідно виділити фінансову політику прямого державного стимулювання інновацій і засновану на партнерстві державних і приватних організаційних структур (державного і приватного сектора). Інноваційна політика є обов'язковим елементом державного регулювання і відіграє динамізуючу роль в зростанні ефективності суспільного виробництва.

Таким чином, до виникнення причин, які обумовлюють необхідність підвищення ефективності процесу суспільного виробництва, приводить сам зміст перехідної економічної системи. Основна причина полягає у тому, що без використовування макроекономічних факторів, які впливають на ефективність суспільного виробництва, сама перехідна економіка може опинитися в ситуації кризи. У зв'язку з цим значно зростає потреба в регулюючому впливі держави на процес забезпечення стійкого і ефективного розвитку економіки.

Література

1. Милль Джон С. Основы политической экономии: Пер. с англ. – Соч. в 3 т. – М.: Прогресс, 1980. – Т. 1. – 489 с.

2. Киндзерский Ю. Институциональные аспекты воспроизводства в контексте структурных трансформаций // Экономика Украины. – 2007. – № 2. – С. 4-13.