Вінницький державний аграрний
університет
Облікове забезпечення звітності сільськогосподарських
підприємств
З
розвитком людського суспільства все більшою ставала необхідність у вимірюванні,
реєстрації фактів господарської діяльності. Облік поступово став найважливішим
інструментом управління. Але щоб раціонально управляти господарською діяльністю
потрібно мати інформацію різних видів. В окремих випадках потрібна дуже
термінова інформація для вчасного прийняття управлінського рішення; інколи потрібна
широка інформація, яка дає можливість встановлювати закономірності в господарських процесах, їх
прогнозувати і робити висновки на підставі спостережень за масовими явищами;
найчастіше для управління потрібна достатньо точна інформація, яка одержується
шляхом документального оформлення фактів господарських процесів. Тому з єдиного
обліку почали виділятися окремі його види: оперативний (оперативно-технічний),
статистичний, бухгалтерський. Кожний з цих видів обліку мав свої завдання,
об’єкти, способи одержання та опрацювання інформації. На основі інформації,
узагальненої в бухгалтерських регістрах, і, відповідно, на рахунках
бухгалтерського обліку, складали бухгалтерську і більшість форм статистичної
звітності.
З
переходом на ринкові умови господарювання виробнича та комерційна діяльність
здійснюється відокремленими, автономними суб’єктами підприємницької діяльності
різних форм власності, що наклало певний відбиток на вимоги щодо організації
обліку, складання і подання звітності.
Процес
управління сільським господарством, як іншими сферами матеріального виробництва
передбачає ряд послідовних процесів, важливе місце серед яких займає одержання
й аналіз інформації для прийняття рішення. Головним її джерелом є
бухгалтерський облік і його завершальна стадія – звітність.
Сучасний
стан нормативно-методологічного
забезпечення податків, обліку і звітності порушує питання бухгалтерського
обліку як системи, що формує у формі звітів,
єдину й об’єктивну інформацію про фінансово-господарську діяльність
суб’єктів господарювання з якої визначаються державні, підприємницькі,
інвестиційні рішення, база оподаткуання, та інші важливі показники та рішення.
Фінансову
звітність підприємства часто називають звітністю загального призначення,
оскільки її мета полягає в забезпеченні інформаційних потреб різних груп
користувачів: менеджерів, кредиторів, інвесторів, працівників підприємства
тощо. Проте, в сучасних умовах, дані
бухгалтерського обліку та звітності стали незіставними не тільки на державному
рівні, але й в окремих галузях. Більше того, трансформація обліку та переведення його на міжнародні принципи
співпала в часі з реформуванням економіки, перерозподілом власності та капіталу,
що зумовлює підвищену потребу в інформації про фактичний стан справ у
підприємствах на різних рівнях запитів економічної інформації.
Дані
оперативного та статистичного обліку суттєво підвищують достовірність бухгалтерського обліку. Водночас і дані
бухгалтерського обліку використовуються як в оперативному, так і в
статистичному обліку. Відтак між трьома видами господарського обліку існує
прямий і зворотній зв’язок. Оскільки
бухгалтерський облік і система бухгалтерської звітності є основним джерелом
інформації, що забезпечує прийняття рішень на різних рівнях управління, то до
методології, методики та організації
обліку необхідно підходити системно і розважливо. Ті негативні наслідки, що
виявилися за роки реформування обліку та звітності, визначають необхідність у
всебічному аналізі сучаснго стану бухгалтерського обліку, звітності в галузі
АПК, вивченні міжнародного досвіду, виявленню проблемних питань, вивченні
завдань і пошуку шляхів щодо їх вирішення.
Нажаль, організація
звітності у сільському господарстві на даному етапі управлінської діяльності не
має чіткого поділу на внутрішню і зовнішню. Це зумовлено двома важливими
обставинами. Перша з них за важливістю і впливом на організацію звітності у
сільськогосподарських підприємствах – інерційність управлінської системи, яка
успадкована і не зазнала кардинальних змін, оскільки основні її ланки – районні
та обласні управління сільського господарства і продовольства. Друга –
пов’язана з недоліками методології звітності, оскільки незважаючи на те, що в
Україні прийнято ряд положень (стандартів) бухгалтерського обліку, за ними
неможливо зробити розмежування інформації за конкретними показниками, які б
мали бути недоступні зовнішнім користувачам. Прийнята Кабінетом міністрів
України постанова про комерційну таємницю також має надто загальний характер.
Тому і в сучасних умовах, коли більшість сільськогосподарських підприємств
реформовані, втручання державних органів, особливо контролюючих, у їхню
діяльність повсюдне. Таким чином необхідне нормативне закріплення обсягу
звітної інформації та її змісту, яка подається відповідним органам управління.
При цьому повинен забезпечуватись принцип розумної достатності.
Суттєвим
недоліком вітчизняної системи звітності є те, що вона не забезпечує достатньої,
до того ж оперативної, інформації для управлінців різного ієрархічного рівня,
яка потрібна, як правило, негайно, оскільки конкретні управлінські рішення щодо
економічного регулювання виробництва не можуть прийматися з відстроченням, до
моменту появи необхідних даних. У результаті більшість оперативних
управлінських рішень приймаються на основі інтуїції, адекватної минулому
досвіду управлінців. З іншого боку, інформація, сформована за традиційною
системою бухгалтерського обліку і звітності, важкозрозуміла для менеджерів, які
здебільшого є технологами, через свою надмірну специфічність. Тому вона не
піддається безпосередній інтерпретації і трансформації в обґрунтуванні
управлінських рішень, що зумовлює необхідність звітності, в даному випадку –
внутрішньої, джерелом якої є управлінський облік.
Хоча в
Україні і законодавчо закріплено функціонування управлінського (внутрішньогосподарського)
обліку, проте поняття та склад внутрішньої звітності залишилися на рівні
невизначеності. Нормативно-законодавчими актами не визначений перелік форм внутрішньої звітності сільськогосподарських підприємств. А структура окремих,
нині діючих, документів
внутрішньої звітності недосконала і не відповідає вимогам управління
підприємством. При цьому окремі регістри управлінського обліку одночасно
слугують документами внутрішньої звітності, оскільки облікова інформація не
завжди може бути зрозумілою для загалу управлінців. Тому необхідна розробка відповідних форм
внутрішньої звітності, які б враховували особливості сільськогосподарських
підприємств і надавали управлінцям корисну інформацію для прийняття відповідних
та своєчасних рішень.
Управлінський облік не регламентується нормативними актами і
організується кожним підприємством за самостійно вибраною методикою проте,
виходячи із того, що звітність за формою 50 – с.-г. подають всі підприємства,
які виробляють сільськогосподарську продукцію, включаючи великі, малі і навіть
ті, що ведуть бюджетний облік, наявність цієї звітності призводить до
необхідності дотримання єдиної методики формування витрат за видами
продукції та статтями, а це вже свідчить про неможливість розробки власної системи управлінського
обліку в кожному конкретному підприємстві.
Обсяг бухгалтерської та регламентованої звітності змушує відмовитись від
старих методів ведення обліку, забезпечити надійний механізм контролю
фінансування, ефективний розподіл коштів та ресурсів. Незважаючи на єдині
методичні підходи до формування показників фінансової звітності у підприємств
різних галузей, різних за розміром та організаційно-правовими формами виникають
проблемні питання, що потребує налагодження
системи підвищення кваліфікації бухгалтерів. Ця
потреба обумовлена і впровадженням нових П(С)БО та постійними змінами у
нормативно-законодавчих актах, що регулюють організацію облікових процесів на
підприємствах України. Так, наприклад, в 2004 році була посилена інформаційність показників форм 50-с-г “Основні економічні
показники роботи сільськогосподарських підприємств” та деяких форм фінансової
звітності. У 2005 році з прийняттям П(С)БО 29 “Фінансова звітність за
сегментами” (форма №6). Незначні зміни було внесено окремі положення
бухгалтерського обліку. 2006 рік вніс доповнення показників форми 50-с-г, які
розшифровують по статтях виробничу собівартість за видами сільськогосподарської
продукції, що підлягають державному регулюванню. Внесено зміни до багатьох
Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та майже усіх форм фінансової
звітності. Ці зміни пов’язані із введенням у дію, із 01.01.2007 року П(С)БО 30
“Біологічні активи” та П(С)БО 31 “Фінансові витрати”.
Одним із
способів швидкого адаптування до змін в законодавчій базі, є професійне володіння
інформацією. Такий спосіб в, сучасних
умовах, базується на автоматизації
системи управління та обліку підприємства. Із впровадженням комп’ютерних
інформаційних систем, що ґрунтуються на сучасних інформаційних технологіях,
бухгалтери та управлінці отримують численні переваги і виграє підприємство
загалом. Проте проблеми створення або впровадження таких систем на
сільськогосподарських підприємствах є однією з найскладніших.
Література:
1.
Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність
в Україні” (зі змінами і доповненнями) від 16.07.99р. №996 – ХІV.
2.
П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”,
затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87.
3.
П(С)БО 29 “Фінансова звітність за сегментами”, затверджено
наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2005 р № 412.
4.
П(С)БО 30 “Біологічні активи”, затверджено наказом
Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 № 790.
5.
Жук В. М. Реформування бухгалтерського обліку та звітності:
стан та перспективи // Облік і фінанси АПК. – 2005. - № 3. – С.4 –13
6.
Хомин П. Я., Саблук Р. П. До методології бухгалтерського
обліку і звітності // Економіка АПК. – 2004. - №1. – С.126-131
|
ФИО |
Название тезисов |
Адрес получателя |
Телефон |
Секция |
|
1.Бурко Екатерина Владимирова |
Облікове забезпечення звітності сільськогосподарських підприємств |
21008 г.Винница ул Солнечная, д.5 кв.32 |
35-11-79 |
Учёт и аудит |